Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/1552/24

Справа № 346/1552/24 Провадження № 22-ц/4808/1225/24 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Луганської В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Яремин М.П., ухвалене 04 липня 2024 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 09 липня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, в с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням. Позов обгрунтовувала тим, що 15 січня 2024 року біля 23 год ОСОБА_2 і ОСОБА_3 намагались потрапити до її квартири в будинку АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач здійсював натиск на вхідні двері, вона була змушена викликати поліцію. В результаті вищезазначені особи були затримані та на них було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП. Зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 її вхідні двері до квартири зазнали пошкоджень і підлягали повній заміні. За покупку нових дверей та їх встановлення позивачка заплатила 7 000,00 грн, що підтверджується товарним чеком. За наведених обставин просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 7 000,00 грн матеріальної шкоди. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його незаконним і необгрунтованим ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначили, що суд ухвалюючи рішення, не врахував, що в основу звинувачення відповідача покладено факт того, що ним нанесено удари по дверях її квартири. Дані обставини підтверджені працівниками патрульної поліції, які прибули на місце події. Нанесені удари призвели до руйнування вхідних дверей і в подольшому спричинили необхідність заміни на нові. За час від вчинення правопорушення до часу встановлення нових дверей скаржниця була змушена заходити і виходити з квартири через вікно. Оскільки свідків виламування вхідних дверей не було, скаржниця покликалась на матеріали адміністративного провадження, які були зібрані працівниками поліції і подані до суду для притягнення винної особи за статтею 173 КУпАП. Вказані матеріали та відібрані посянення, на думку скаржниці, свідчать про те, що ОСОБА_2 , зламавши двері, заподіяв їй матеріальну шкоду. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, що викладені в позовній заяві, зокрема, не доведено вчинення відповідачем відносно неї адміністративного правопорушення, наявність в його діях вини, причинного зв`язку між його діями та шкодою, що є обов`язковою умовою настання цивільно-правової відповідальності. Сама по собі наявність протоколу про адміністративне правопорушення, на який посилається сторона позивача, не є доказом вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП. Крім того, з копії фіскального чеку неможливо встановити особу, яка оплатила вартість дверей в сумі 7 000,00 грн. За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду цим вимогам закону відповідає, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з фотокопій матеріалів справи про адміністративне правопорушення №346/585/24 відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП 15.01.2024 року, він спільно з другом ОСОБА_3 пішли за місцем проживання ОСОБА_1 , що в АДРЕСА_1 , стукали в двері руками і ногами, однак вона двері не відкрила. Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.01.2024 року зі слів ОСОБА_1 записано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пошкодили вхідні двері до її оселі. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 15.01.2024 року о 23 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , стукав у двері, голосно викрикував нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 , пошкодив вхідні двері вказаного помешкання, чим порушив громадський порядок та спокій громадян ( а.с. 35-39 ). Постановою Коломийського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Завдання їй матеріальної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 пошкодив її двері, що призвело до необхідності їх замінити. На підтвердження цього нею додано копію чеку з магазину «Будова» у м. Коломия про придбання 14.02.2024 дверей вартістю 7 000,00 грн. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність позовних вимог. Слід зазначити, що саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачці майнової шкоди внаслідок дій відповідача. Позивачкою відповідними доказами не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями відповідача, що є складовою для притягнення до цивільно-правової відповідальності. Сама по собі наявність протоколу про адміністративне правопорушення не доводить спричинення шкоди з вини відповідача. Більше того суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за строками притягнення до відповідальності та не встановлював вини ОСОБА_2 . Відтак, доводи апеляційної скарги у відповідній частині спростовуються вказаними обставинами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков В.М. Луганська Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2024 року.