Постанова Волинський апеляційний суд № 161/21043/23

Справа № 161/21043/23 Провадження №33/802/639/24 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І. С. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 жовтня 2024 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді майстра виробничої ділянки заводу «Мотор», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10 вересня 2023 року о 01:30 год. між селами Старосілля - Копилля, керував автомобілем марки ЗАЗ «Таврія», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що вона є необґрунтованою та незаконною через порушення норм матеріального і процесуального права та через невідповідність фактичних обставин матеріалам справи. Зазначає про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів його винуватості у вчиненні правопорушення, окрім як протоколу про адміністративне правопорушення, не містять. При цьому, сам протокол складений з грубим порушенням норм ч.2 ст.254 КУпАП, оскільки він складений не протягом 24 годин, а лише 17.11.2023 хоча порушення мало місце 10.09.2023. Також зазначає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження була винесена 31.10.2023, тобто з моменту закриття кримінального провадження до складення протоколу пройшло 18 днів. При складенні протоколу йому не було роз`яснено прав, передбачених законодавством. Також у протоколі не зазначено прізвищ і адрес свідків, інші відомості, у тому числі долучені до нього рапорти, пояснення та інші докази, що суперечить законодавству України. Крім того, на виконання ухвали судді Меневицького районного суду від 14.12.2023 про повернення матеріалів на доопрацювання, працівниками поліції до протоколу додано недопустимі докази, а саме рапорти, оскільки такі на час складення протоколу не існували. У самому протоколі не міститься посилання на докази, які доводіть стан його сп`яніння, тобто алкотест чи медичний висновок. При цьому, у постанові суду міститься посилання на відповідь з КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» від 30.10.2023, з якої вбачається, що у лабораторію із кабінету експертиз 11.09.2023 була доставлена на дослідження кров ОСОБА_1 і вміст алкоголю становить 1,3 проміле. Однак, коли саме ця кров була відібрана невідомо. Тому ОСОБА_1 вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилаючись на це, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову судді щодо нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. 26 вересня 2024 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшло письмове клопотання в якому він посилаючись на те, що правопорушення, яке ставиться йому у провину мало місце 10.09.2023 року, то просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. У клопотанні він також зазначає про те, що на його думку при закритті провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, його винуватість не повинна встановлюватись. Окрім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення від 15.08.2024 з посиланням на те, що він та його захисник не були присутні на розгляді справи через поважні причини. При цьому, його захисник подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Копію постанови він отримав через поштове відділення лише 20.08.2024, а 29.08.2024 його захисником помилково безпосередньо до апеляційного суду було подано апеляційну скаргу, яка була повернута листом заступника голови апеляційного суду, якого захисник отримав 09.09.2024. Після цього, в цей день 09.09.2024 повторно подано апеляційну скаргу до суду першої інстанції, як це передбачено ст.294 КУпАП. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився. При цьому, 26.09.2024 ним до суду було подано клопотання, де він просив апеляційний розгляд проводити у його відсутності. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги із зміненими апеляційними вимогами, апеляційний суд доходить наступного висновку. Апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи апелянта та поновити строк апеляційного оскарження судового рішення, оскільки він фактично пропущений з поважних на те причин. За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За положеннями ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що доказами, які містяться в матеріалах справи не доводиться його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з посиланням на те, що вони є недопустимими. Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - постановою Маневицького районного суду Волинської області від 31.01.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Також з цього судового рішення вбачається і те, що постановою старшого слідчого СВ ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Кришталя В. від 31.10.2023 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023030590000539 від 10.09.2023, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, а також вирішено її копію та матеріали кримінального провадження направити до ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності згідно з КУпАП; - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №058319 від 17.11.2023, за змістом якого ОСОБА_1 10 вересня 2023 року о 01:30 год. між селами Старосілля та Копилля керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, який він підписав і отримав його копію; - листом КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» від 30.10.2023 за вих. №9712/2-44.23, який був скерований слідчому на його запит в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12023030590000539, та з якого вбачається, що у лабораторію центру терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» із кабінету експертиз 11 вересня 2023 року була доставлена на дослідження проба крові ОСОБА_1 на наявність алкоголю. В результаті дослідження встановлено, що вміст алкоголю у крові становить 1,3% (проміле). - рапортами працівників поліції від 10.09.2023, від 26.12.2023, від 04.01.2024, з яких вбачається, що 10 вересня 2023 року приблизно о 01:30 год. поліцейськими було здійснено виїзд на ДТП з потерпілими, що трапилася на березі річки Стир між селами Старосілля та Копилля Луцького району Волинської області. Під час освідування у ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля марки «ЗАЗ «Таврія», номерний знак НОМЕР_1 , були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме - різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не виразна мова. Під час проходження огляду на приладі «Драгер» тест був позитивний, тому працівниками медичного закладу було здійснено забір крові; - відеозаписом з боді-камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт повідомлення ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження за фактом ДТП та направлення матерів для вирішення питання про його притягнення до відповідальності за ст.124 та 130 КУпАП. У в`язку з цим працівником поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та ознайомлено ОСОБА_1 з їх змістом. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього стягнення повністю відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом у справі з посиланням на те, що він не відповідає положенням ст.256 КУпАП і, зокрема у ньому не міститься посилання на докази, які підтверджують стан його сп`яніння, оскільки як вбачається до протоколу було додано лист КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» від 30.10.2023 за вих. №9712/2-44.23, який був скерований слідчому на його запит в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12023030590000539, та з якого вбачається, що у лабораторію центру терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» із кабінету експертиз 11 вересня 2023 року була доставлена на дослідження проба крові ОСОБА_1 на наявність алкоголю. В результаті дослідження встановлено, що вміст алкоголю у крові становить 1,3% (проміле). При цьому, той факт, що у листі відсутня інформація про дату відібрання у ОСОБА_1 крові на дослідження, жодним чином не може свідчити про недопустимість такого листа в якості належного доказу, оскільки із сукупності усіх доказів встановлено те, що кров на дослідження відбиралась у ОСОБА_1 відразу ж після ДТП, яка мала місце 10 вересня 2023 року о 01:30 год. Також апелянт ОСОБА_1 вважає протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом у справі через те, що він складений не у відповідності до положень ч.2 ст.254 КУпАП, тобто не протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Однак, таке твердження є цілком помилковим, оскільки в даному випадку протокол складався вже після закриття кримінального провадження, яке до ЄРДР було внесено під №12023030590000539 від 10.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України. Окрім того, з цим протоколом було ознайомлено ОСОБА_1 , який він підписав та отримав його копію. Безпідставними є також доводи ОСОБА_1 про не роз`яснення йому його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП при складенні протоколу, оскільки як вбачається з його змісту, такі права роз`яснювалась у зв`язку з чим він підписаний ним без жодних зауважень. Окрім того, не є такими, що беруться до уваги в якості недопустимості доказів, а саме рапортів працівників поліції, які як вказує апелянт складені вже після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони хоча дійсно складені пізніше, однак це фактично було зроблено на виконання судового рішення про повернення матеріалів на доопрацювання. При цьому, такі рапорти наряду з іншими доказами підтверджують ті обставини, що викладені у протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 . Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення та перевірені у порядку ст.294 КУпАП, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Окрім того, повністю безпідставними є апеляційні доводи про те, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу, оскільки як вбачається правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 було вчинено 10.09.2023, а оскаржувана постанова постановлена 15.08.2024, тобто в межах строків, передбачених ч.6 ст.38 КУпАП, де передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.130цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Таким чином, апеляційний суд вважає цілком законним і обґрунтованим оскаржуване судове рішення, не скасовує і не постановляє нового, тому підстав для закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, в даному випадку немає. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 серпня 2024 року, без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк