Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/7074/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/7074/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 08.03. по 08.11.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258 грн 75 коп; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 08.03. по 08.11.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258 грн 75 коп; визнати протиправною бездіяльність відповідчаа, яка полягає у відмові перерахувати та виплатити з 08.03. по 08.11.2022 грошове забезпечення позивачу, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 в сумі 2 481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити з 08.03. по 08.11.2022 грошове забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 за період з 08.03. по 08.11.2022 в сумі 2 481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху. Надано позивачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останній має усунути недоліки позовної заяви. Постановлено, що у разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві. В якості підстав для залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначив наступне: «…Судом встановлено, що адміністративний позов підписано позивачем, однак місцезнаходження зазначене позивачем не узгоджуються з даними поспорта громадянина України. Таким чином, в порушення вимог, позивачем не зазначено власного місцезнаходження… … В позові позивач посилається на не нарахування в належному розмірі індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, однак до суду не надано довідки про отримуване грошове забезпечення за спірний період. Також в позові позивач посилається на не отримання відповіді на звернення щодо нарахування грошового забезпечення в належному розмірі, однак до суду не надано доказів отримання відповідачем вказаного звернення Суддя звертає увагу, що згідно трекінгу відстеження АТ «Укрпошта», звернення позивача не доставлено відповідачу. Таким чином, позивачу необхідно подати до суду всі докази, що містяться в обгрунтування позову для всіх учасників справи… … Суд враховує, що позивач, не є суб`єктом, на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, за пред`явлення вказаної позовної заяви, з коефіцієнтом пониження необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 844,8грн… … З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є не нарахування та невиплата позивачу суми грошового забезпечення за 2022 рік, про які позивач повинен був дізнатися під час проходження служби, але не пізніше 08.11.2022. Разом з тим, цей позов поданий до суду 17.07.2024, тобто, з пропуском встановленого ст.122 КАС України та КЗпП України строку звернення до суду після виникнення спірних правовідносин. При цьому, суд врахував звернення позивача 04.04.2024 у справі №580/3316/24 щодо отриманого грошового забезпечення за спірний період, а доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано. До суду надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Однак, позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав, при цьому доказів поважності пропуску строку звернення до суду матеріали клопотання не містять…». На виконання вказаної ухвали, 31.07.2024 позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків. У вказаній заяві позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду з позовної заявою з таких причин: важкий стан здоров`я, необхідність стаціонарного лікування, військова служба та врахувати, що про порушення свої прав він дізнався після отримання відповіді на звернення до відповідача. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву повернуто, з підстав застосування п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач через систему «Електронний суд» подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач зазначає, що обставини пропуску строку звернення до суду пов`язані зі станом здоров`я. Так, згідно з висновками лікарів-психіатрів та військово-лікарської комісії, позивач страждає на астенічно-невротичний синдром, посттравматичний стресовий розлад та інші супутні захворювання. Так, ці діагнози супроводжуються вираженими емоційними та когнітивними порушеннями, які суттєво ускладнювали його здатність усвідомлювати свої права та обов`язки, а також приймати обґрунтовані рішення. Також, протягом тривалого часу позивач перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному стаціонарі, що повністю виключало його участь у будь-яких правових процедурах. Більш того, захворювання позивача безпосередньо пов`язане з проходженням військової служби, що додатково ускладнювало його стан та здатність захищати свої права. Вказане підтверджено: довідкою КНП Лозівське ТМО Лозівської міської ради від 01.07.2022: Діагноз: грижа спігєлєвої лінії; довідкою ВЛК від 05.07.2022: Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва: Стан після операції (03.07.2022) лапароскопічної ТАРР, алогерніопластики ППС пахової грижі справа, ушивання пупкового кільця, видалення ліпоми передньої черевної стінки з приводу набутої вправимої правобічної прямої пахової грижі, набутої вправимої пупкової грижі, ліпоми передньої черевної стінки. Захворювання. ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; висновком психіатра від 05.08.2022: Діагноз: астено-невротичний синдром з проявами емоційно-вольової нестійкості та інсомнії дисомнії асоційований зі стресом. Потребує подальшого стаціонарного лікування в умовах психіатричного стаціонару; свідоцтвом про хворобу, видане ЦВЛК ЗСУ від 14.10.2022: Діагноз: Астено невротичний синдром з проявами емоційно-вольової нестійкості та інсомнії дисомнії асоційований зі стресом. Потребує подальшого стаціонарного лікування в умовах психіатричною стаціонарі в умовах КНП "клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"; перебуванням на обстеженні і лікуванні: у в/ч НОМЕР_2 з 02. по 05.07.2022 у КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ" з 05.08.2022 по теперішній час; довідкою до акта огляду МСЕК від 26.12.2022: Висновок: протипоказане психоемоційне навантаження. Рекомендації: нагляд у психіатра, психолого, невролога; довідкою від 26.12.2022 щодо ступеня втрати працездатності: 60 %; витягом ЦВЛК ЗСУ від 30.03.2024: Захворювання солдата ОСОБА_2 , 1981 року народження: "Посттравматичний стресовий розлад зі стійкою різко вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, стійкими інсомнічними включеннями. Різко виражений антено-невротичний та тривожно-депресивний синдром", що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби. Захворювання: Стан після операції (03.07.2022) - лапароскопічної ТАРР, алогерніопластики ППС пахової грижі справа, ушивання пупкового кільця, видалення ліпоми передньої черевної стінки з приводу набутої вправимої пахової грижі, ліпоми передньої черевної стінки", що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби; довідкою № 34 КНП Городищенське медичне об`єднання Городищенської МР Черкаської області м. Городище від 29.07.2024; копією виписки з медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого від 30.07.2024, згідно якої, вбачається, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні у психіатра протягом тривалого періоду у наступні дати: 16.11.2022, 14.06.2023, 02.08.2023,01.09.2023, 03.10.2023, 31.10.2023, 01.12.2023, 05.01.2024, 30.01.2024, 13.02.2024, 04.03.2024, 11.04.2024, 07.05.2024, 30.05.2024, 07.07.2024, 27.07.2024 та 30.07.2024. Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача у нього були поважні причини, з яких він пропустив строк звернення до суду з даним позовом, зокрема такі, як медичні показання. Також, позивач вважає, що у спірному випадку слід застосувати спеціальне законодавство, а саме: п. 14 Розділу І (Загальні положення) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, відповідно до якого: грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Позивач звертає увагу, що звільнився із лав Збройних Сил України -15.12.2023, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині). Крім того, позивач вважає належним врахувати те, що з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 по даний час у військовослужбовців немає вихідних і встановлених меж робочого часу. Щодо такого недоліку позовної заяви, як ненадання доказів отримання відповідачем звернення позивача, останній зазначає, що надіслав заяву відповідачу за адресою, де до останнього часу перебувала Військова частина НОМЕР_1 . Та, у зв`язку з тим, що відповідач періодично передислоковується, на думку позивача, він не отримав таку заяву. Позивач зазначає, що всі адреси відповідача в інтернеті, ЄДРСР та ЄДР юридичних осіб з 24.02.2022 скриті, що не дозволило йому звернутися до відповідача вчасно. Також, позивач вказує, що суд першої інстанції в ухвалі від 05.08.2024 зазначив, що згідно трекінгу Укрпошти, відповідач не отримав заяву від 10.06.2024, однак вказане не відповідає дійсності та підтверджується тим самим трекінгом, що відповідач отримав заяву - 09.07.2024. Щодо сплати судового збору позивач зазначає, що предметом даного спору є заборгованість з грошового забезпечення. Отже, позивач звільняється від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», про що і було зазначено у позовній заяві. Щодо такого недоліку апеляційної скарги, як не зазначення власного місцезнаходження, позивач зазначає, що додав до позовної заяви копію паспорта та картки платника податків, де була зазначено адресу реєстрації: с. Старосілля, Черкаський р-н, Черкаська обл. У позовній заяві позивач зазначив адресу: АДРЕСА_1 . відтак, позивач вважає, що у позовній заяві зазначив адресу свого місцезнаходження, місця, де він буде отримувати кореспонденцію. На думку позивача, даний недолік позовної заяви на який вказує суд першої інстанції говорить про формальний підхід до вирішення справи. Крім того, у позивача зареєстрований електронний кабінет «Електронний суд», що надає можливість суду автоматично надсилати всі документи до електронного кабінету. Щодо такого недоліку апеляційної скарги, як не надання довідки про отримування грошового забезпечення за спірний період, позивач вказує, що у нього відсутня така довідка. Оскільки, відповідач не надав відповідь на заяву від 10.06.2024. Позивач вказує, що надав до позовної заяви всі наявні у нього докази. 20.08.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов через систему «електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Так, при зверненні з позовною заявою до суду, позивача вказував про те, що: «Я, ОСОБА_1 , солдат, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (інвалід ІІІ групи) з 08.03.2022 по 08.11.2022 рр.» (2 абзац 1 аркуш позовної заяви). Відповідач не заперечує, та визнає повністю обставину про існування наказу про звільнення від 08.11.2022. Існування даного наказу і не заперечується позивачем, так як позивач на цей наказ посилався при звернення до суду з позовними вимогами, які були розглянуті по справі № 580/3316/24 щодо отриманого грошового забезпечення. Так, позивачем зазначалось у абзаці 3 аркушу 1 позовної заяви по справі № 580/3316/24 про те, що: «Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 № 256 ЗВІЛЬНЕНО З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». В підтвердження, позивач надавав наказ за № 256 від 08.11.2022 у додатках до позовної заяви. Крім того, отримавши Наказ про звільнення, позивач був повідомлений про нараховані суми які йому виплачуються при звільненні, а відтак останній знав про порушення прав за захистом яких в подальшому була подана позовна заява до суду та розглянута. На думку відповідача, позивач, усвідомлюючи, що порушуються його права, 17.07.2024 вдруге звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому виплат 07.02.2024. На переконання відповідача, надсилання заяви про здійснення виплати 07.02.2024 не можна брати до уваги як підставу для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач знав ще 08.11.2022 про порушення своїх прав, але до суду звернувся 03.04.2024. На думку відповідача, звернення позивача до відповідача із такою заявою не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 380/1785/21. Відтак, оскільки позивача з публічної служби звільнено 08.11.2022, а до суду з позовом про виплату грошових сум на день звільнення з військової служби, позивач вдруге звернувся до суду 17.07.2024, ним пропущено строк звернення до суду. 09.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить залучити дане пояснення до матеріалів справи, апеляційну скаргу, подану позивачем на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 580/7074/24 - залишити без задоволення. Відповідач вказує, що 07.09.2024 позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду. В той же час, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилався на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з посиланням на норми законодавства, а також зазначалось про те, що позивач вже звертався до суду з позовною заявою з питань сплати грошового забезпечення та рішенням суду від 07.06.2024 по справі № 580/3316/24 суд розглянув справу. Відповідач вказував про те, що судом по справі № 580/7074/24 досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до суду та надано належного правового висновку з цього питання. На думку відповідача, позивач, подаючи заяву про поновлення строку звернення до суду вже після винесення рішення суду першої інстанції, та навіть після відкриття апеляційного провадження, тільки підтверджує твердження відповідача стосовно пропуску строку звернення до суду. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у даній справі є передчасними, а оскаржувана ухвала - протиправною, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне. За приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно встановив наявність деяких недоліків при вирішенні питання відкриття провадження у справі. Як вбачається з ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 судом першої інстанції встановлено, що адміністративний позов підписано позивачем, однак місцезнаходження зазначене позивачем не узгоджуються з даними паспорта громадянина України. Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не зазначено власного місцезнаходження. За приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Як вбачається з позовної заяви, позивач вказав: « ОСОБА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .» Так, дійсно в копії паспорта позивача зазначено зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 . Втім, приписи п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України не забороняють фізичним особам вказувати в позовних заявах своє місце перебування. Крім того, як підтверджено матеріалами справи, позовна заява 17.07.2024 подана позивачем через систему «Електронний суд». В такому випадку, на виконання абз. 1 ч. 7 ст. 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відтак, колегія суддів вважає, що залишаючи позовну заяву без руху з підстав розбіжностей між зареєстрованим місцем проживання позивача згідно паспортних даних та зазначеною в позовній заяві адресі, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та не врахував приписи п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України. Також, суд першої інстанції при постановленні ухвали від 22.07.2024 вказав в якості недоліку останньої відсутність довідки про отримуване грошове забезпечення за спірний період. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На виконання ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Абзаци 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України встановлюють, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. За приписами частин 4-6 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів вказує, що питання наявності чи відсутності довідки про отримуване грошове забезпечення позивача можливо з`ясувати та за необхідності витребувати у сторін по справі відповідну довідку під час розгляду справи по суті. Наявність чи відсутність такої довідки на стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження, на думку колегії суддів, не є вирішальним. Відтак, колегія суддів вважає, що залишаючи без руху позовну заяву з підстав неподання позивачем такого доказу як довідка про його грошове забезпечення, допустив надмірний формалізм та не врахував можливість витребування такої довідки в учасників справи під час розгляду даної справи. Також, суд першої інстанції при постановленні ухвали від 22.07.2024 вказав в якості недоліку останньої відсутність доказів отримання відповідачем звернення позивача. Також, суд першої інстанції констатував, що згідно трекінгу відстеження АТ «Укрпошта», звернення позивача не доставлено відповідачу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач засобами поштового зв`язку 10.06.2024 (трекінг 1800111504750) направив рекомендованим листом відповідачу заяву від 10.06.2024 (том 1 а.с. 12 та 12 зворот). Колегія суддів встановила, що згідно інформації АТ «Укрпошта» лист за номером трекінгу 1800111504750 вручено за довіреністю 09.07.2024, що спростовує твердження суду першої інстанції, що звернення позивача не доставлено відповідачу. Отже, позивач зі свого боку підтвердив докази направлення відповідачу своєї заяви. Натомість, лише відповідач може надати суду докази отримання ним звернення позивача (наприклад номер реєстрації відповідної заяви) або обґрунтувати доказами відсутність такої заяви позивача. Відтак, колегія суддів вважає, що залишаючи без руху позовну заяву з підстав неподання позивачем такого доказу як підтвердження отримання відповідачем заяви від 10.06.2024, суд першої інстанції невірно встановив, що заява позивача не доставлена засобами поштового зв`язку та не врахував, що лише відповідач може підтвердити чи спростувати отримання ним заяви позивача, оскільки останній володіє лише доказами відправки ним такої заяви до відповідача. Також, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що позивач має сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно з ст. 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. За визначенням, що міститься стаття 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, який дозволяє частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, є складовими заробітної плати. Вказаний підхід також сформовано у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013. Як встановлено вище, позивач звернувся до суду першої інстанції з наступними позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 08.03. по 08.11.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258 грн 75 коп; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 08.03. по 08.11.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258 грн 75 коп; визнати протиправною бездіяльність відповідчаа, яка полягає у відмові перерахувати та виплатити з 08.03. по 08.11.2022 грошове забезпечення позивачу, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 в сумі 2 481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити з 08.03. по 08.11.2022 грошове забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 за період з 08.03. по 08.11.2022 в сумі 2 481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум. Колегія суддів зазначає, що спір щодо правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення стосується грошового забезпечення військовослужбовця. Відтак, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про необхідність сплати судового збору, суд мав застосувати приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI та звільнити позивача від сплати судового збору. Також, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом. Колегія суддів обізнана, що з аналізу статті 233 Кодексу Законів про працю України вбачається, що вона до 19.07.2022 не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежено трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Як вбачається з позовної заяви позивач клопотав про поновлення строку звернення до суду, на його думку, з об`єктивних причин. Також, позивач окремо подав клопотання про поновлення строку звернення до суду 31.07.2024. За приписами частин 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Обґрунтовуючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції визнав причини, наведені позивачем неповажними, що відповідає приписам КАС України. В той же час, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, в порушення вказаних вище приписів, не надав оцінки клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду та доказам, які надав позивач. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції передчасно прийнято оскаржувану ухвалу. Крім того, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права про які колегія суддів вказала вище, чим порушив право позивача на доступ до суду. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачкою права звернення із позовною заявою, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 283, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - передати до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан