Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/334/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/334/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.; за участю секретаря: Чорної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Василенка Сергія Івановича на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року (розглянута у письмовому провадженні питання про судові витрати після ухвалення рішення, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви представника ОСОБА_1 - Василенка Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування наказів щодо звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та надбавки, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач 1), Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - відповідач 2) в якому, з урахуванням уточнень, просить: -визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 05.12.2023 № 335-кт "Про звільнення ОСОБА_1 "; -визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби у Черкаській області від 05.12.2023 № 124-к "Про оголошення звільнення ОСОБА_1 "; -поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби з 06 грудня 2023 року; -допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; -стягнути з Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.12.2023 по день прийняття судового рішення; -визнати протиправними та скасувати рішення (розпорядчі документи) Державної міграційної служби України щодо не погодження подань про встановлення ОСОБА_1 щомісячної надбавки за інтенсивність праці у 2023 році; -зобов`язати Державну міграційну службу України розглянути та погодити подання Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про встановлення в 2023 році надбавок за інтенсивність праці першому заступнику начальника Управління Державної міграційної служби у Черкаській області ОСОБА_1 ; -зобов`язати Державну міграційну службу України, Центрально-південне міжрегіональне управлінні Державної міграційної служби виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку за інтенсивність праці за період з 01.01.2023 по день прийняття судового рішення; -стягнути з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 180000 грн.; -стягнути з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 05.12.2023 № 335-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної міграційної служби у Черкаській області від 05.12.2023 № 124-к "Про оголошення звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 в Центрально - південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби на рівнозначній посаді - першого заступника начальника управління Державної міграційної служби у Черкаській області. Стягнено з Центрально - південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.12.2023 по 24.06.2024 в сумі 194670 (сто дев`яносто чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 40 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби ОСОБА_1 на рівнозначній посаді - першого заступника начальника управління Державної міграційної служби у Черкаській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 31490 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено. 27.06.2024 представник позивача подав до суду заяву про щодо стягнення з судових витрат на правничу допомогу в сумі 59350 грн. з їх розрахунками. Заява вмотивована тим, що у даній справі позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 59350грн., що підтверджується відповідними доказами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги; додаткової угоди; актом виконаних робіт з описом наданих послуг та квитанцією до касового ордера. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року доповнено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року по справі №580/334/24. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 (три тисяч) грн 00 коп. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу на 9000грн., а саме з Державної міграційної служби України слід стягнути на користь позивача 3000грн., а з Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби 6000грн. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Статтею 252 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя). Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5 ст. 143 КАС України). Частиною 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Окрім того, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.(ч. 3 ст. 252 КАС України). Вирішуючи заяву по суті щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає таке. Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частина 3, 4 ст. 139 КАС України унормовує, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи встновлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Василенко С.І. укладено договір №03-01-2024-01 від 03.01.2024 року про надання правової допомоги. Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, вартість послуг адвоката становить 59350грн., за надані послуги. Також адвокатом надано квитанцію до прибуткового касового ордера №13 від 26.06.2024 щодо оплати коштів за надану правову допомогу. Проте суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги згідно акту - копіювання матеріалів, відвідування відділення зв`язку в сукупності оцінено в 5400грн.. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI). Відповідно до ст. 19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. При цьому, підготовка процесуальних документів в порядку виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, уточнення позовних вимог є за своєю суттю - складання позовної заяви і не можуть бути відокремлені як інший вид правової допомоги. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу на 9000грн., а саме з Державної міграційної служби України слід стягнути на користь позивача 3000грн., а з Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби 6000грн. Згідно ч. 5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Василенка Сергія Івановича - залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 10 жовтня 2024 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: В.О. Аліменко В.П. Мельничук