Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/17619/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/17619/23 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товстоліс-Агро» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Товстоліс-Агро» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №5818/Ж10/25-01-04-08 від 02.06.2023, прийняте відповідачем. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач у відповідності до підпункту 1 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно п.п. 291.5-1.3 п.291.5 статті 291 Податкового кодексу України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 01 січня базового (звітного) року має податковий борг. Апелянт стверджує, що в ТОВ «Товстоліс-Агро» станом на 01.01.2022 рахувався борг по єдиному податку 4 групи у сумі 346,36 грн. Таким чином, на думку апелянта, позивач у 2022 році перебував на загальній системі оподаткування та в порушення підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 та пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України платником не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. У зв`язку із цим, апелянт вважає, що при винесенні рішення судом не повністю досліджено обставини у справі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 та від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від представника ТОВ «Товстоліс-Агро» - адвоката Шамка О.Б. 27.08.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник посилаючись на рішення суду першої інстанції та встановлені у ньому обставини, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Товстоліс-Агро» 22.01.2020 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. З 2021 року позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - платник єдиного податку 4 групи, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Чернігівській області №16606/6/25-0-04-03-06 від 24 листопада 2023 року. Позивачем 17 лютого 2021 року подана податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік, відомості про наявність земельних ділянок (додаток №1 до декларації), які прийняті відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 від 17 лютого 2021 року, реєстраційний номер 9028621749. Одночасно, позивачем поданий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника за 2020 рік, який прийнятий відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 від 17 лютого 2021 року, реєстраційний номер 9028620814. Крім того, 14 лютого 2022 року позивачем подана податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, відомості про наявність земельних ділянок (додаток №1 до декларації), які прийняті відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 від 14 лютого 2022 року, реєстраційний номер 9027731368. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника за 2021 рік, який був прийнятий відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 від 14 лютого 2022 року, реєстраційний номер 9027731324. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 10 травня 2023 року проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 4943/Ж5/25-01-04-08, згідно якого відповідач дійшов висновку про неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік (граничний строк подання 01.03.2022). На підставі вказаного акту камеральної перевірки, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 02 червня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №5818/Ж10/25-01-04-08 (Форма «ПС») про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 1 020,00 гривень. Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу). Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені гл. І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» р. XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України. Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку. Платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (підпункт 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України). Підпунктом 1 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: 1) загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); 2) звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); 3) розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; 4) відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті; 7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента). Системний аналіз податкових норм свідчить про те, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є безстроковою. Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрований платником єдиного податку 4 групи з 01 січня 2021 року та включений в реєстр платників єдиного податку. З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, ТОВ «Товстоліс-Агро» в лютому місяці 2022 року засобами електронного зв`язку в електронній формі подав відповідний пакет документів, передбачений підпунктом 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 Податкового кодексу України, який прийнятий відповідачем. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації позивача, а також виключення з реєстру платників єдиного податку четвертої групи без анулювання реєстрації. Із аналізу чинного законодавства вбачається, що законодавець наділив податковий орган правом приймати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку виключно за наслідками документальної перевірки платника податку. Разом з тим, відповідачем у 2022 році не проводились документальні перевірки позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку. Згідно пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності. Що стосується доводів апелянта про наявність у позивача станом на 01.01.2022 боргу по єдиному податку 4 групи у сумі 346,36 грн, у зв`язку із чим останній перебував на загальній системі оподаткування та в порушення підпункту 49.18.3 пункту 49.18. статті 49 та пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України платником не подано податку декларацію з податку на прибуток підприємств, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 291.5-1.3 п. 291.5 1 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Згідно з п. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Таким чином, обов`язок перейти на сплату інших податків і зборів несе платник податку, який має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, що становить більше ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3060,00 грн. Однак, як вбачається із матеріалів справи, податковий борг позивача станом на 31.12.2021 становив 346,36 грн. Виходячи із зазначеного, відповідачем не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Крім того, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №620/17820/23, яке набрало законної сили встановлено наступне: «відповідачем не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, оскільки, податковий борг позивача станом на 31.12.2021 становив 346,36 грн. При цьому суд відхиляє доводи контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу, як підставу для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку четвертої групи, і ці умови не стосуються підтвердження статусу такого платника». Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом першої інстанції правильно встановлено, що листом від 03.05.2024 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило представника позивача, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року по справі №620/17820/23 відповідачем знято відмітки «історія подання» по податковим деклараціям платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік ТОВ «Товстоліс-Агро» (43461577) за типом «Загальна-звітна» від 14.02.2022 №9027731368 з додатками, «Звітна» від 14.02.2022 №9027731320 з додатками, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва від 14.02.2022 №9027731324, чим підтверджено статус платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік. Оцінюючи наведені аргументи, колегія суддів виходить з такого, що всі доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в справі №620/17619/23 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді І.О.Грибан Л.О. Костюк