Ухвала КЦС ВС № 759/15854/23

УХВАЛА 11 жовтня 2024 року м. Київ справа № 759/15854/23 провадження № 61-13542ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргуДержавного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороди за вислугу років, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороди за вислугу років (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 337 452,50 грн, компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 2 181,18грн Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороду за вислугу років, компенсації за затримку розрахунку при звільненні відмовлено. Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2023 року в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у цій справі відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 винагороду за вислугу років у розмірі 327 368,75 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 287 915,76 грн, сплачений судовий збір у сумі 5 671,25 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 32 200,00 грн, а всього 653 155,76 грн. Вирішено питання щодо стягнення судового збору на користь держави. У касаційній скарзі, поданій 09 жовтня 2024 року до Верховного Суду, ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року (повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року), посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Ціна позову у цій справі складає 625 368,26 грн (337 452,50 грн + 287 915,76 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (250 х 3 028,00 грн = 757 000 грн). Заявник вказує, що зобов`язання перед позивачкою щодо виплати винагороди за вислугу років виконано. Водночас заявник не погоджується з розміром середньоденної заробітної плати, яку взяв до уваги апеляційний суд (2 181,18грн) та вказує, що середньоденна заробітна плата становить 1 491,45 грн. Судове рішення у цій справі за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Заявник мав можливість доводити правильність своїх розрахунків в апеляційному суді при дослідженні доказів та встановленні обставин справи. Разом з тим, повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та встановлення нових обставин. Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Колегія суддів враховує мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції та правову оцінку наявних у матеріалах справи доказів. Незгода заявника з ухваленим судом апеляційної інстанції судовим рішенням, зокрема у частині визначення сум, належних до стягнення, не свідчить про те, що справа має виняткове значення для заявника або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З огляду на ціну й предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягало бкасаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ДП «Фінансування інфраструктурних проектів»подало касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороди за вислугу років, компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович