Постанова 4824 № 759/9946/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________ Справа №759/9946/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6087/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року (суддя Кириленко Т.В.) у цивільній справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, встановив: у серпні 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 57 000грн, інфляційні втрати в розмірі 20 463грн та три відсотки річних у розмірі 5106,57грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 8 серпня 2019 року між нею та відповідачем мала місце телефонна розмова, під час якої вони досягли усної домовленості про те, що у разі виплати останньому грошових коштів у розмірі 47 469,25грн, він відмовляється від будь-яких претензій на частку у статутному капіталі ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч», про що надасть письмову розписку. Під час особистої зустрічі вона запропонувала відповідачу укласти договір з ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч», який би засвідчував факт перерахування коштів ОСОБА_1 та відсутність претензій останнього на частку у товаристві, однак відповідач від укладення такого договору відмовився та зазначив, що йому зручніше отримати кошти особисто від директора, а не від товариства. Крім цього відповідач попросив компенсації вартості послуг адвоката у розмірі 9 000грн, визначивши кінцеву суму компенсації у 57 000грн. Позивачка стверджувала, що 16 серпня 2019 року під час особистої зустрічі з відповідачем вона перерахувала йому через застосунок «Приват 24» грошові кошти в розмірі 57 000грн, проте, всупереч домовленості, відповідач відмовився підписувати оговорені ними документи, зіславшись на їх невідповідну редакцію, заволодівши її грошовими коштами шахрайським шляхом. Позивачка зазначала, що у вересні 2019 року відповідач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч» про стягнення вартості частини майна із виключенням зі складу учасників товариства. Рішенням господарського суду Черкаської області від 4 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи у позові, господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факту набуття ним статусу учасника товариства, а тому у нього не виникло права на передбачену Законом України «Про господарські товариства» і пунктом 6.2 статуту товариства, виплату вартості частини майна цього товариства. Постановою Північного господарського апеляційного суду від 1 червня 2022 року вказане рішення залишено без змін. Позивачка посилалася на те, що ні до перерахування відповідачу коштів, ні після цього, між ними не було укладеного жодного письмового правочину, тобто між нею та відповідачем відсутні договірні відносини, тому ОСОБА_1 , шляхом вчинення психологічного тиску та маніпуляцій щодо його права на частку у товаристві, без належних на те підстав, заволодів її грошовими коштами у розмірі 57 000грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 57 000грн, інфляційні втрати у розмірі 20 463грн, 3% річних у розмірі 5 106,57грн та судовий збір у розмірі 992,40грн, а всього стягнуто 83 561,97грн. У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначає, що рішенням господарського суду, на яке посилається позивачка, не встановлювався факт набуття ним статусу учасника товариства, а лише констатовано, що відповідачем такий факт не доведено, що не є тотожними поняттями. Відповідач вважає, що вказана обставина не носить преюдиціального характеру у даній справі, оскільки під час судового розгляду у господарському суді не досліджувалась та не встановлювалась, а відтак є лише правовою оцінкою судом обставин справи. ОСОБА_1 стверджує, що був акціонером ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч», правонаступником якого є ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» та правонаступником якого, у свою чергу, є ТОВ ««Уманський Сортнасіннєовоч», розмір його частки у статутному капіталі товариства становив 47 469,25грн, тобто 3,37427 %. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 807/580/16, відповідач зазначає, що визнання учасника товариства-попередника учасником товариства-правонаступника є обов`язковим, що було проігнорована як господарським судом під час розгляду справи №925/1081/19, так і Святошинським районним судом міста Києва під час розгляду даної справи, в матеріалах якої наявні докази, що всі засновники ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч» стають засновниками (учасниками) ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», зокрема статут вказаного товариства з додатковою відповідальністю, який містить перелік засновників (учасників) товариства, серед яких і відповідач ОСОБА_1 . Відповідач стверджує, що і позивачка визнавала його засновником (учасником) товариства, що підтверджується листом № 655 від 26 грудня 2013 року, направленим на його адресу, у якому позивачка, як посадова особа товариства, повідомляла його про припинення ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч» та реєстрацію ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», серед числа засновників якого є і він. Також, згідно протоколу загальних зборів № 2 ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч» від 12 серпня 2019 року, ОСОБА_2 повідомляла збори, що колишній учасник товариства ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату йому вартості його частки у статутному капіталі товариства і згода про оплату досягнута. Відповідач вважає, що перетворення ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч» у товариство з додатковою відповідальністю, а потім і в товариство з обмеженою відповідальністю було ініційоване провідними акціонерами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою створення умов для викрадення майна міноритарних акціонерів у вигляді часток, шляхом вилученням у ході цього перетворення часток, що належали міноритарним акціонерам і привласення цих часток на свою користь без відшкодування міноритарним акціонерам вартості їх часток. Так, відповідач ОСОБА_1 був зазначений у якості засновника ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» у його статуті, проте не був зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості учасника вказаного товариства, що свідчить про неправомірність дій керівництва товариства. Відповідач посилається на те, що зі змісту позовних вимог вбачається, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч» виникли відносини доручення, тобто позивачка погодилась виконати від імені товариства певну дію, а відтак зобов`язаною особою у правовідносинах із відповідачем стає саме товариство, яке і має бути позивачем у даній справі, а ОСОБА_2 в праві пред`явити позов виключно до товариства з метою стягнення компенсації за витрати, понесені в ході виконання доручення. Крім цього, відповідач вважає, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір в порядку цивільного судочинства, допустив порушення юрисдикційної підсудності, оскільки в даному випадку спір виник між товариством, як довірителем ОСОБА_2 , та відповідачем, як власником частини майна цього товариства, тому його розгляд має здійснюватись у порядку господарського судочинства. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача, що він був засновником (учасником) товариства є необгрунтованими, оскільки протилежене було встановлено під час розгляду господарської справи №925/1081/19, а також посилається на доводи, викладені у її позовній заяві. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був акціонером ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч" з розміром частки у статутному капіталі 3, 37427 %. Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч», оформлене протоколом № 1 від 22 квітня 2013 року, затверджено порядок перетворення ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч» у ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» та узгоджений двоетапний порядок обміну акцій на частки в статутному капіталі: - на першому етапі у період з 23 квітня 2013 року по 22 червня 2013 року всім акціонерам виписуються письмові зобов`язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч»; - на другому етапі, який розпочинається з дня проведення установчих зборів ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», відбувається обмін письмових зобов`язань на частки у статутному капіталі цього товариства та видача документів (свідоцтв) на підтвердження права власності на ці частки. Термін отримання таких документів (свідоцтв) не обмежується. Обмін письмових зобов`язань на частки у статутному капіталі ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» здійснюється пропорційно до кількості акцій відповідної номінальної вартості і відсотку в статутному капіталі ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч», які належали акціонеру на праві власності до реорганізації цього акціонерного товариства. Умови обміну акцій ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч" на частки у статутному капіталі ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" передбачали, що розмір статутного капіталу ТДВ «Уманський "Сортнасіннєовоч» дорівнює розміру статутного капіталу ПАТ «Уманський "Сортнасіннєовоч» на дату прийняття рішення про його припинення (реорганізацію), а саме 1 406 800, 00грн. Розмір частки (у відсотках) учасника у статутному капіталі ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» дорівнює розміру його частки (у відсотках), як акціонера у статутному капіталі ПАТ «Уманський "Сортнасіннєовоч». Згідно протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» від 25 червня 2013 року, у створеному товаристві кожному акціонеру буде належати така сама частка за вартістю та у процентному співвідношенні, яка належала їм у статутному капіталі акціонерного товариства на момент прийняття рішення про його припинення (с.с.51-53). Також, згідно протоколу загальних зборів засновників (учасників) ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч» № 1 від 25 червня 2013 року (с.с.59) затверджено статут товариства, згідно якого засновниками цього товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч». Листом ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», яке є правонаступником ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч», від 26 грудня 2013 року № 655 ОСОБА_1 повідомлявся про припинення ПАТ «Уманський Сортнасіннєовоч» та реєстрацію ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», серед числа засновників якого є і він (с.с.40). На виконання рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч" ОСОБА_1 було видане письмове зобов`язання від 19.07.2013 №82 на видачу частки у статутному капіталі ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" в грошовому виразі в сумі 47 469, 25грн (3, 3742 %) статутного капіталу цього товариства. 04.09.2013 до ЄДРПОУ внесено запис № 10251120018001658 про припинення ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч", як юридичної особи, і запис №10251450000002174 про проведення державної реєстрації ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" як юридичної особи, утвореної в результаті перетворення. 25.05.2016 до ЄДРПОУ були внесені записи №10251120007002174 про припинення ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч", як юридичної особи, і №10251450000002440 про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" як юридичної особи, утвореної в результаті перетворення, яке стало правонаступником ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч". 12 серпня 2019 року відбулися загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч», оформлені протоколом № 2, які розглянули заяву ОСОБА_1 про виплату йому вартості його частки у статутному капіталі ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" в розмірі 57 000грн. За результатами обговорення, учасниками товариства була досягнута згода на виплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 57 000грн та доручено ОСОБА_2 провести відповідні розрахунки від імені ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч», шляхом перерахування коштів з власного рахунку з наступною компенсацією понесених нею витрат. (с.с.42). Згідно з квитанцією Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 16 серпня 2019 року №0.0.1437792264.1 ОСОБА_2 перерахувала ОСОБА_1 57000грн, вказавши призначення платежу: «Виплата правонаступником грошової суми нарахованої вартості частини майна ТДВ «Уманський Сортнасіннєовоч», пропорційній частці ОСОБА_1 (с.с.6). У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" про стягнення 21 861, 80грн балансової вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" (залишку суми заборгованості), 30 116, 06грн інфляційних втрат за період з 12.09.2016 по 15.08.2019, 6 956, 53 грн трьох процентів річних за період 12.09.2016 по 15.08.2019, з 16.08.2019 по 04.09.2019, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання та судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн). Рішенням господарського суду Черкаської області від 4 вересня 2020 року, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 червня 2022 року (справа № 925/1081/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (с.с.7-14, 15-19). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача була відсутня правова підстава для набуття або збереження грошових коштів позивачки, жодних підтверджуючих документів щодо наявності договірного характеру спірних правовідносин стороною відповідача суду не надано, а відтак відповідач набув грошові кошти, належні позивачці, у сумі 57 000грн безпідставно та мав повернути їх з моменту, коли дізнався про те, що користується вказаними грошовими коштами неправомірно на підставі статті 1212 ЦК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти у ромірі 57 000грн, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, вважаючи, що відповідач набув їх безпідставно. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За обставинами даної справи встановлено, що відповідач був акціонером ПАТ «Уманський «Сортнасіннєовоч» з розміром частки у статутному капіталі 3,37427 %. ПАТ "Уманський "Сортнасіннєовоч", як юридична особа, було припинено шляхом перетворення у ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч", яке було припинено 25 травня 2016 року. Правонаступником ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч". Засновники ТОВ «Уманський Сортнасіннєовоч» 12 серпня 2019 року прийняли рішення, яке оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства № 2, про виплату ОСОБА_1 вартості його частки у статутному капіталі ТДВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" в розмірі 57 000грн та доручили засновнику та директору товариства ОСОБА_2 за її згодою провести розрахунки з ОСОБА_1 від імені товариства шляхом перерахування коштів з власного рахунку з послідуючою компенсацією понесених нею витрат. Отже, спірні грошові кошти були переведені позивачкою на рахунок відповідача не безпідставно, а на виконання рішення загальних зборів учасників товариства. При цьому, позивачкою не було надано суду доказів, що вищезазначене рішення загальних зборів учасників товариства було скасовано або визнано недійсним, а також, що товариство не компенсувало ОСОБА_2 переведені нею грошові кошти на рахунок відповідача згідно рішення загальних зборів. У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 925/615/22 зазначено, що у разі, якщо акціонер не реалізує своє право на набуття частки в статутному капіталі товариства-правонаступника в процесі перетворення акціонерного товариства, то у нього виникає право на отримання компенсації вартості акцій, власником яких він був, що відповідає приписам статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України. Судові рішення у справі № 925/615/22 ухвалені з приводу правовідносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч". Також у постанові Верховного Суду зазначено, що «Товариство за заявою ОСОБА_1 ухвалило рішення про компенсацію вартості частки та йому була виплачена сума в розмірі 57 000грн, тому суди правильно виходили з того, що ОСОБА_1 не реалізував своє право на частку у ТДВ шляхом її обміну на зобов`язання. Натомість, ОСОБА_1 реалізував своє право на отримання компенсації вартості акцій, власником яких він був». За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки вони не стосуються предмету даного позову та не мають правового значення для вирішення даного спору. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не оцінив надані сторонами докази, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір у сумі 1 488грн 60коп. Також в апеляційній скарзі відповідач просить присудити за рахунок позивачки суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що він планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі не менше 16 000грн. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, якісторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. За таких обставин, докази про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні без виклику учасників справи, повинні надаватися до прийняття судового рішення. Такі докази можуть подаватися протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до ухвалення судового рішення сторона зробила про це відповідну заяву. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які відповідач очікує понести становить не менше 16 000грн, виходячи з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката (4 000грн) та кількості витраченого ним часу (4 год.) для складання апеляційної скарги. Разом з цим, до апеляційної скарги не додані договір про надання правової допомоги, у якому зафіксовані умови, на яких адвокат Бєлкін Л.М. надає відповідачу правову допомогу у даній справі та акт виконаних робіт, з посиланням на їх вартість та витрачений час. Також в апеляційній скарзі не заявлено, що докази у підтвердження судових витрат відповідача будуть надані після ухвалення судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування за рахунок позивачки суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу не встановлено. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити. Стягнутиіз ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488грн 60коп. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І.Ящук