Постанова 4813 № 519/1580/23

Номер провадження: 22-ц/813/6054/24 Справа № 519/1580/23 Головуючий у першій інстанції Лемець С.П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 519/1580/23 Номер провадження: 22-ц/813/6054/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Губара Д.В., учасники справи: - позивачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , - відповідачі 1) Моторне (транспортне) страхове бюро України, 2) ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою адвоката Безверського Руслана Васильовича, діючого від імені Моторного (транспортного) страхового бюро України, на рішення Южного міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Лемця С.П. 16 травня 2024 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вищезазначеним позовом, в якому просять: 1) стягнути з ОСОБА_3 : 1.1) на користь ОСОБА_1 - 250 000 грн., як компенсацію моральної шкоди; 2) на користь ОСОБА_2 - 500 000 грн., як компенсацію моральної шкоди; 2) стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України: 2.1) на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в розмірі - 143 002 грн.; 2.2) на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 3 723 грн.; 2.3) на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі - 92 482,73 грн.; 2.4) на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 3 723 грн.; 2.5) на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі - 7 971,65 грн.. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують позовні вимоги тим, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.08.2023 обвинувачений ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, кримінальне провадження закрите. Як свідчить зміст обвинувального акту, 06.03.2018 в період часу з 02-00 год. до 06-00 год. ОСОБА_3 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння в АДРЕСА_1 , незаконно заволодів транспортним засобом "Mitsubishi Carisma", який належить ОСОБА_4 . Після чого, ОСОБА_3 , рухаючись по автодорозі "Одеса-Южний" в сторону м. Южне в межах с. Фонтанка Одеського району Одеської області, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем "Mercedes-benz 211CDI", який належить ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та були шпиталізовані до Одеської обласної клінічної лікарні. Після ДТП, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 до теперішнього часу, на протязі 5-ти років, продовжує лікування та вимушена переносити оперативні втручання. За минулий період на лікування (ліки, мед. дослідження та мед. матеріали) потерпілими були витрачені грошові кошти: ОСОБА_2 в сумі 92482,73 грн та ОСОБА_1 в сумі 7971,65 грн, які підлягають стягненню з МТСБУ на користь потерпілих. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 6254 від 13.07.2018: - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП 06.03.2018 складає 192525 грн ; - вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Mercedes- benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлюється рівною його ринковій вартості на час ДТП 06.03.2018 і складає 192525 грн; - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням аварійних пошкоджень, складає 49523 грн. Таким чином, на користь власника автомобіля "Mercedes-benz 211CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 підлягає стягненню з МТСБУ збитки в розмірі 143002 грн, як різниця між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП. На час ДТП потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були непрацюючими пенсіонерами, що підтверджено копіями їх пенсійних посвідчень, а тому на їх користь підлягає стягненню мінімальна заробітна на час ДТП. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" була установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня 2018 року 3 723 гривні, а тому на користь потерпілих з МТСБУ необхідно стягнути - по 3 723 грн кожному, як шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності. Внаслідок ДТП потерпілі отримали тілесні ушкодження, перенесли фізичний біль, моральні страждання, пов`язані з необхідністю проходити лікування та застосовувати додаткові зусилля для відновлення стану здоров`я. Потерпіла ОСОБА_2 по теперішній час, на протязі 5-ти років, не може відновити стан свого здоров`я та вимушена проходити лікування та оперативні втручання (а. с. 1 7). Позиція сторін в суді першої інстанції Моторне (транспортне) страхове бюро України у відзиві на позов зазначає, що позовні вимоги про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 витрат на лікування останньої в розмірі 92 482,73 грн., та про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 7 971,65 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Представник МТСБУ вказує, що позивачами не підтверджено витрати на лікування належними та допустимими доказами (а. с. 81 88). Короткий зміст судових рішень у справі Рішенням Южного міського суду Одеської області від 16.05.2024 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 150 000 грн, як компенсацію моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 300 000 грн, як компенсацію моральної шкоди. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в розмірі 143 002 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 3 723 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 3 723 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі 92482,73 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з лікуванням, в розмірі 7 971,65 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 4 500 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір в розмірі - 3 465,67 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи. Таким чином, на користь власника автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 підлягають стягненню з МТСБУ збитки (вартість відновлювального ремонту автомобіля) у розмірі 143 002 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на лікування надано чеки та квитанції з придбання медикаментів на загальну суму відповідно 7 971,65 грн. та 92 482,73 грн, що також підтверджується дослідженими судом оригіналами документів. Оскільки позивачі станом на момент ДТП були пенсіонерами, не працювали, суд вбачав наявність підстав для покладення на відповідача МТСБУ обов`язку виплати мінімальної заробітної плати на час тимчасової втрати працездатності потерпілими, що підтверджується Виписками із медичних карт стаціонарного хворого №5581 від 06.03.2018 та №5559 від 06.03.2018. Суд першої інстанції погодився із розрахунком позивачів та стягнув на користь позивачів по 3 723 грн кожному. Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безумовно зазнали моральних страждань, що зумовлює висновок суду про заподіяння потерпілим моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, наведені представником позивачів доводи та обґрунтування, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди частково, стягнувши із ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно 150 000 грн та 300 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди (а. с. 158 165) Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі МТСБУ просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 16 травня 2024 року в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 майнової шкоди завданої фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 143002 грн., та витрат на лікування в розмірі 92 482, 73 грн., та про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 7 971,65 грн. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом не було з`ясовано обставин наявності чи відсутності у потерпілих страхового забезпечення транспортного засобу страховим полісом на момент ДТП; 2) судом не було враховано граничні розміри відшкодування страхової суми що діяли 06.03.2018 року на час ДТП; 3) судом не враховано невідповідність експертного висновку вимогам процесуального закону і його недопустимості як доказу; 4) в матеріалах відсутні докази на підтвердження позовних вимог про стягнення з МТСБУ на користь потерпілих витрат на лікування (а. с. 171 176). Позиція позивачів в апеляційному суді Адвокат Дубінкін Ю.М., діючий від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивачів вказує на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз» - 02.08.2017 року, поліс №АМ/1372111, термін дії з 06.08.2017 року по 06.08.2018 року. Дійсно, ліміт відповідальності за майнову шкоду відповідно до полісу на час ДТП (06.03.2018 року) складав - 100 000 грн. Твердження апелянта про не надання позивачами доказів понесення витрат на лікування, спростовуються матеріалами справи. Апеляційна скарга представника Моторного (транспортного) страхового бюро України не містить відомостей щодо невідповідності Висновку експертного дослідження вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (а. с. 204 207). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2024 року апеляційну скаргу адвоката Безверського Р.В., діючого від імені МТСБУ, на рішення Южного міського суду від 16 травня 2024 року залишено без руху (а. с. 182 183). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Безверського Р.В., діючого від імені МТСБУ, на рішення Южного міського суду від 16 травня 2024 року (а. с. 195 195 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 199). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дубінкіна Ю.М., діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 03.10.2024 року від адвоката Безверського Р.В., діючого від імені МТСБУ, надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Безверського Р.В., діючого від імені МТСБУ, підлягає частковому задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.08.2023 звільнено ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 286 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності. Цивільний позов представника потерпілих адвоката Дубінкіна Ю.М. залишено без розгляду. З вищевказаної ухвали суду вбачається, що наданим витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню за № 12018160330000326 06.03.2018 внесено відомості за ч.1 ст. 286 КК України, коротким викладом якого встановлено, що 06.03.2018 біля 06:00 год. на 19 км + 500 м автодороги «Одеса - Южне» в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області сталося зіткнення автомобіля «MERCEDES BENZ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в напрямку м. Одеси, та автомобіля «MITSUBISHI CARIZMA» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо транспортної пригоди водії та пасажири обох автомобілів отримали тілесні ушкодження. Згідно витягу з ЄРДР від 21.03.2023 було внесено відомості про кримінальне провадження за ч.1 ст. 289 КК України за № 12023161200000149 про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження за № 12018160330000326 від 06.03.2018 встановлено факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , а саме незаконне заволодіння автомобілем марки «Мітсубіши Карізма», реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрий належить ОСОБА_4 , внаслідок чого останньому спричинено матеріальний збиток на суму 49000 гривень (а.с.10). Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та були шпиталізовані до Одеської обласної клінічної лікарні. Після ДТП, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 до теперішнього часу, продовжує лікування та вимушена переносити оперативні втручання. Згідно виписки № 5581 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 за період 06.03.2018 по 04.04.2018 (мовою оригіналу): «Заключительный клинический диагноз: Закрытый оскольчатый перелом н/3 правой бедренной кости со смещением отломков. Острый неокклюзивный тромбоз глубоких вен правой голени с флотацией тромбомасс. Смешанный гастрит. Больной поступил в травматологическое отделение ОКБ ургентно с жалобами на боли в области правого коленного сустава, н/3 правого бедра, усиливающиеся при незначительном движении, нарушение опороспособности правой н/конечности. Со слов больного, травму получил в результате ДТП (водитель легкового автомобиля, столкновение с другим легковым автомобилем) 06.03.18 на трассе между Фонтанкой-I и Фонтанкой-ІІІ. Бригадой СМП доставлен в приёмное отделение ОКБ. В приёмном отделении больной осмотрен дежурным травматологом, обследован клинико-­рентгенологически, лабораторно. Госпитализирован в отделение травматологии и ортопедии ургентно. В условиях перевязочной под м/а наложена система скелетного вытяжения за бугристость правой б/берцовой кости, дана тяга по оси конечности 9 кг. Конечность уложена на шину ОСОБА_7 . 07.03.18 Больной осмотрен зав. отделением травматологии и ортопедии проф. ОСОБА_8 , проведен клин разбор, установлен диагноз см. клинический, рекомендовано оперативное лечение после дообследования согласно схеме, принятой в клинике. Согласие на операцию получено в письменном зиде. В ходе дообследования 07.03.18 больному было выполнено дуплексное сканирование вен правой н/конечности, выявлен острый тромбоз глубоких вен правой голени с флотацией тромбомасс. В связи с этим оперативное лечение отложено. Ургентно вызван сосудистый хирург. Назначен курс тромболитической терапии. После проведенного лечения 20.03.18 выполнено контрольное дуплексное сканирование вен правой н/конечности: тотальная и субтотальная реканализация тромбомасс в глубоких венах голени. 21.03.18 выполнена операция №202: Открытая репозиция, МОС н/3 правой бедренной кости пластиной и винтами. В п/о периоде наложен ортез на правую н/конечность от надлодыжечной области до в/3 бедра. Послеоперационный период протекал без особенностей.» (а.с.24). Згідно виписки № 5559 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 за період 06.03.2018 по 04.04.2018 (мовою оригіналу): «Заключительный клинический диагноз: Политравма. ЗЧМТ. СГМ. Ушиб головного мозга. Рубленая рана теменной области головы. Ушиб грудной клетки. Ушиб живота. Закрытый оскольчатый, внутрисуставной, чрезнадмыщелковый перелом левой бедренной кости со смещением отломков (по классификации АО Мюллера 33 СЗ) Травматический шок 1-2 ст. Острый окклюзивный тромбоз подколенной вены и ствола МПВ левой н/конечности. Поверхностный антрумбульбит. Умеренный отечный и болевой синдром. Больная поступила ургентно в отделение ОИТ ОКБ ургентно с жалобами на головные, грудной клетки, боли в области левого коленного сустава, н/3 левого бедра, усиливающиеся при незначительном движении, нарушение опороспособности левой н/конечности. Со слов больной, травму получила в результате ДТП (пассажир легкового автомобиля, столкновение с другим легковым автомобилем) 06.03.18 на трассе между Фонтанкой-I и Фонтанкой-ІІІ. Бригадой СМП доставлен в приёмное отделение ОКБ. В приёмном отделении больная осмотрена дежурным травматологом, реаниматологом, общим хирургом, нейрохирургом, обследована клинико-рентгенологически, лабораторно. Госпитализирована в ОИТ ургентно. В условиях гипсовой комнаты больной на левую н/конечность наложена задняя гипсовая лонгетная повязка на ватно-марлевой основе от кончиков пальцев и до в/3 бедна со сгибанием в г/стопном суставе 90 градусов. 09.03.18 Больная осмотрена зав. отделением травматологии и ортопедии проф. ОСОБА_8 , проведен клин разбор, установлен диагноз - см. клинический, рекомендовано оперативное лечение после стабилизации общего состояния, дообследования согласно схеме. Согласие на операцию получено в письменном виде. В ходе дообследования 07.03.18 больной было выполнено дуплексное сканирование вен левой н/конечности, выявлен острый тромбоз глубоких вен флотацией тромбомасс. В связи с этим оперативное лечение отложено. Ургентно вызван сосудистый хирург. Назначен курс тромболитической терапии. После проведенного лечения 20.03.18 выполнено контрольное дуплексное сканирование вен левой н/конечности: тотальная реканализацией тромбомасс в глубоких венах. 20.03.18 выполнена операция: Открытая репозиция, МОС н/3 левой бедренной кости пластиной и винтами. Интраоперационно больной с заместительной целью была выполнена гемотрансфузия одногруппной эритроцитарной массы и одногруппной свежезамороженной плазмы. В п/о периоде наложен ортез на левую н/конечность от кончиков пальцев до в/3 бедра. 21.03.18 состояние больной резко ухудшилось - больная в срочном порядке переведена в ОИТ с целью стабилизации общего состояния. 22.03.18 после стабилизации общего состояния больная переведена в отделение травматологии и ортопедии для продолжения лечения» (а. с. 27). Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 6254 від 13.07.2018: - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП 06.03.2018 складає 192525 грн; - вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Mercedes- benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлюється рівною його ринковій вартості на час ДТП 06.03.2018 і складає 192525 грн; - вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes- benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу замінних деталей, складає 143001,80 грн; - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням аварійних пошкоджень, складає 49523 грн (а.с.34). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої фізичним знищенням транспортного засобу, в розмірі 143 002 грн. та витрат на лікування у розмірі - 92 482, 73 грн., та про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрат на лікування у розмірі - 7 971,65 грн.. Отже, апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, однак дійшов помилкового висновку щодо вартості відшкодування матеріальної шкоди. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та прийняття/відхилення аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті). У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Апелянт вказує, в своїй апеляційній скарзі вказує, що у останнього не виникло обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачами не було надано доказів, що підтверджують факт забезпечення автомобілю потерпілих осіб страховим полісом на момент ДТП. Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "Європейський страховий союз" - 02.08.2017 року, поліс № АМ/1372111, термін дії з 06.08.2017 по 06.08.2018. Отже, твердження апелянта спростовуються матеріалами справи, крім того в суді першої інстанції МТСБУ не заперечував проти вказаних обставин. За вимогами пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що судом першої інстанції не було враховано граничні розмірі відшкодування витрат за пошкодження майна потерпілих, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-й. провадження №14-176 цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи. Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України». Разом з тим, згідно зі статтею 9 Закону у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 100 000 грн. На одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно другого абзацу п. 22.1 от. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Станом на час ДТП, що мало місце 06.03.2018 року, згідно розпорядження від 09.07.2010 № 566, що було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за № 689/17984 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чиннім на момент ДТП) установити розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: - за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого; - за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000 гривень на одного потерпілого. Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 просила стягнути з МТСБУ майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталась 06.03.2018 року, в розмірі - 143 002 грн, відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи №6254 від 13.07.2018 року. Стягуючи вищевказану суму, судом першої інстанції не було враховано граничний розмір страхової суми на час ДТП, яка становить 100 000 грн., та підлягає до стягнення. Посилання апелянта про недопустимість висновку експерта, колегія суддів вважає безпідставними. На підтвердження вартості завданих збитків позивачем було надано висновок авто-товарознавчого дослідження № 6254 від 13.07.2018, відповідно до якого: - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП 06.03.2018 складає 192525 грн; - вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Mercedes- benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлюється рівною його ринковій вартості на час ДТП 06.03.2018 і складає 192 525 грн; - вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes- benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу замінних деталей, складає 143 001,80 грн; - ринкова вартість автомобіля "Mercedes-benz 211CDI", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням аварійних пошкоджень, складає 49 523 грн (а. с. 34). Колегія відхиляє посилання апелянта на те, що наданий позивачами висновок експерта не може бути належним доказом на підтвердження визначення вартості пошкодження транспортного засобу. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України ). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Положення статей 76, 102 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За вказаних обставин вказані доводи апелянта є неспроможними, оскільки не надано іншого висновку судового експерта. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у висновку експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5 (далі Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до ЦПК України, зокрема, в частині викладення статті 106 цього Кодексу у редакції, яка визначає можливість складання експертного висновку за зверненням учасника справи. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав апеляційному суду належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача, будь-яких клопотань, у тому числі про призначення експертизи в суді першої та апеляційній інстанції не заявив. Щодо стягнення витрат на лікування колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Представником позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на лікування надано чеки та квитанції з придбання медикаментів на загальну суму відповідно 7 971,65 грн. та 92 482,73 грн, крім того позивачами було надано виписки з історії хвороби, які виникли в результаті ДТП. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що останнім не було спростовано надані позивачами квитанції про оплату витрат на лікування, і що вказані витрати не пов`язанні з лікуванням останніх, які виникли внаслідок ДТП. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної адвоката Безверського Руслана Васильовича, діючого від імені Моторного (транспортного) страхового бюро України, є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення відшкодування матеріальної шкоди зроблені при невідповідності його висновків обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання про стягнення відшкодування матеріальної шкоди та стягненню судового збору за вищевказаного обґрунтування. В решті рішення необхідно залишити без змін. Розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. З урахуванням того, що рішення Київського районного суду міста Одеси від 02.05.2024 року підлягає зміні в частині визначення розміру матеріального збитку, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно п 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2023 рік», який діяв на час звернення позивачів до суду, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 гривень. Відповідно до ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 просила стягнути з МТСБУ шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в розмірі 143002 грн., шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, в розмірі 3723 грн., шкоду, пов`язану з лікуванням, в розмірі 92482 грн. 73 коп. Отже, в загальному розмірі 239 207,73 грн. Тому, судовий збір за звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 до МТСБУ становив 2392,07 (239207,73*1%) ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, в розмірі 3723 грн., шкоду, пов`язану з лікуванням, в розмірі 7971 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 65 коп. Отже, в загальному розмірі 11 694,65 грн. Тому, судовий збір за звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 до МТСБУ становив 1073,60 (11694,65*1% = 116,94 грн , що є менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого у 2023 році 1073,60 грн. (2684*0,4). Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, МТСБУ просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 майнової шкоди завданої фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 143002 грн., та витрат на лікування в розмірі 92 482, 73 грн., та про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 7 971,65 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Відповідно до вимог п. п. 1.6.1 ч. 2, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (у редакції на день подачі апеляційної скарги), розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 майнової шкоди завданої фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 143002 грн., та витрат на лікування в розмірі 92 482, 73 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги у вказаній частині становив (143002+92482,73=235484,73 * 1%) = 2354,84 * 150% = 3532,26 грн. За звернення з апеляційною скаргою на рішення суду в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 7 971,65 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги у вказаній частині становив (7 971,65 * 1%= 79,71, що є меншим 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого у 2023 році 1073,60 грн.) = 1073,60 * 150% = 1610,40 грн. Відповідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (у редакції на день подачі апеляційної скарги), при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно до матеріалів справи МТСБУ звернулось до суду з апеляційною скаргою через підсистему «Електронний суд» 21.11.2023 року. Отже, в загальному розмірі судовий збір за подачу апеляційної скарги МТСБУ становив 4114,12 грн = 2825,80 + 1288,32 = (3532,26*0,8) + (1610,40*0,8). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2024 року апеляційну скаргу МТСБУ було залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору у загальному розмірі 9558,80 гривень (7965,67 х 150% х 0.8). Однак, вказана сума була обрахована, як за звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в цілому, а не в оскаржуваній частині. Відповідно до платіжної інструкції №982711 від 25.06.2024 року МТСБУ було сплачено судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в загальному розмірі 9 558,80 грн. (а. с. 193). Таким чином наявна переплата в загальному розмірі 5 444,68 грн. Таким чином, з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріального збитку у зв`язку з пошкодженням майна, підлягає зміні, то судові витрати підлягають розподілу лише в частині задоволених вимог ОСОБА_2 , а саме - в частині стягнення матеріального збитку у розмірі - 100 000 грн. (82,02% ). З урахуванням висновку апеляційного суду, в суді першої інстанції з відповідача на користь держави підлягав стягненню судовий збір у розмірі 1 961,97 грн. (2392,07 *82,02% - пропорційно задоволеним вимогам ОСОБА_2 ) та 1 073,60 грн (задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 ), на загальну суму 3 035,57 грн. За звернення до суду з апеляційною скаргою судовий збір також підлягає перегляду. З МТСБУ на користь держави підлягає сплаті судовий збір у загальній сумі, пропорційно розміру відмовленим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (17,98 %), з урахуванням оскарженої частини апелянтом, тобто 2 317,72 грн. (2 825,80 17,98%), та 1 288,32 грн. за оскарження рішення в частині стягнення сум на користь ОСОБА_1 , в загальному розмірі 3 606,04 грн. Таким чином, судові витрати, які підлягали стягненню з МТСБУ в суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом рішення в оскарженій частині в апеляційному суді, з урахуванням часткового задоволення позову, в загальному розмірі становлять 6 641,61 грн. = (3 035,57 + 3606,04). Однак як було вказано вище, МТСБУ за звернення до суду із апеляційною скаргою було переплачено судовий збір. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що останньому підлягають поверненню надлишково сплачена сума судового збору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", а саме в п. 42 та 44 статтею 7 Закону №3674-VI, роз`яснив загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону №3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом№3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ. Питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов`язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до платіжної інструкції №982711 від 25.06.2024 року МТСБУ було сплачено судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в загальному розмірі 9 558,80 грн. (а. с. 193). Оскільки з МТСБУ на користь держави підлягав би сплаті судовий збір у загальному розмірі 6 641,61 грн. (за задоволенні вимоги в суді першої інстанції та у відмовлених вимогах в апеляційній інстанції), з урахуванням сплаченої суми за звернення до суду з апеляційною скаргою, наявна переплата. З огляду на вищевказане МТСБУ підлягають поверненню 2 917,19 грн. (9 558,80 6 641,61). Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Безверського Руслана Васильовича, діючого від імені Моторного (транспортного) страхового бюро України, задовольнити частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 16 травня 2024 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди та розподілу судових витрат, які підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України змінити. Викласти абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в розмірі - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. Здійснити остаточний розподіл судових витрат. Повернути Моторному (транспортному) страховому бюро України (ЄДРПОУ 21647131) надлишково сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 917 (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 19 коп. Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Моторному (транспортному) страховому бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131) надміру сплачену суму судового збору у розмірі 2 917 (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 19 коп. платіжної інструкції №982711 від 25.06.2024 року. Роз`яснити Моторному (транспортному) страховому бюро України, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 11 жовтня 2024 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе