Постанова 4801 № 148/987/22

Справа № 148/987/22 Провадження № 22-ц/801/1709/2024 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 рокуСправа № 148/987/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Оніщука В.В., Сопруна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, подану представником ОСОБА_1 , на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: Представник позивача, від імені та в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, який мотивований тим, що 01.08.2019 близько 13:20 год, на автодорозі сполученням «Тульчин-Клебань-Ладижин» 7 км +100 м, між населеними пунктами с. Клебань та с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 тримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 12.08.2020 по справі № 148/1970/19 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального Кодексу України, також у вироці вказано, що причиною ДТП стали дії водія «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 . На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_3 була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № AO/5093323). Потерпілий своєчасно звернувся до позивача Моторно (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про ДТП від 17.08.2019 та заявою про виплату страхового відшкодування від 17.08.2019. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП - склала 10540,45 грн. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: 1) звіту Висновки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №576/09-19; 2) наказу № 3.1/38 від 04.01.2021; 3) ???довідки № 1 від 08.12.2020. Сума витрат виплачених потерпілому на лікування становить 8 346 грн, а сума виплачена у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності становить 8211,39 грн. Загальний розмір витрат МТСБУ складає: 27097,84 грн. Позивач відшкодував завдані відповідачем ОСОБА_2 збитки внаслідок ДТП у розмірі 27097,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247546 від 12.01.2021. Представник позивача зазначає, оскільки на момент завдання шкоди потерпілому цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то згідно приписів ст. 38.2 Закону у позивача після здійснення регламентної виплати потерпілому, виникло право регресної вимоги до відповідача у розмірі 27097,84 грн. На підставі вищевикладеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 27097,84 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2481 грн. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування у розмірі 8350 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати з оплати судового збору в сумі 764,50 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути із відповідача суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 16 696 грн. Представник позивача в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не розглянув вимогу про стягнення із відповідача регламентної виплати на користь ОСОБА_3 за шкоду завдану у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим у розмірі 8 346 грн. Скаржник вказує, що у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Оскільки потерпілий перебував на лікуванні з 02.08.20219 року по 30.09.2019 року, МТСБУ здійснило регламентну виплату за рахунок фонду захисту потерпілих у розмірі 8 346 грн (4173 грн х 2 місяці), виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої чинним на той момент законодавством, тобто станом на серпень 2019 року. Таким чином, просить стягнути із відповідача майнове відшкодування у розмірі 16 696 грн, в яке входить регламентна виплата на користь ОСОБА_3 за шкоду завдану у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим у розмірі 8 346 грн та 8 350 грн сума, що стягнута судом першої інстанції оскаржуваним рішенням. Разом з тим, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В заперечення проти апеляційної скарги зазначає, що втрата потерпілим тимчасової працездатності не була доведена, відтак підстав для виплати коштів у розмірі 8 346 грн немає. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Судом першої інстанції встановлено, Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 12.08.2020 у справі №148/1970/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 20 000 грн (а.с. 6,7). Згідно копії повідомлення про ДТП від 21.08.2019, ОСОБА_3 надіслав АТ «СГ «ТАС» повідомлення про ДТП, яке сталось 01.08.2019 о 13:20 год, на автодорозі сполученням «Тульчин-Клебань-Ладижин» 7 км + 100 м, між населеними пунктами с. Клебань та с. Кинашів, Тульчинський район Вінницька область, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів: «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 (а.с. 9). Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 17.08.2019, останній звернувся до позивача із заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП (а.с. 10). Згідно копії Полісу № АО/5093323 від 02.02.2019, про обов`язкове страхування: цивільно-правових відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_3 застрахував транспортний засіб «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_3 , страхова сума на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн; за шкоду заподіяну майну 100 000 грн; розмір франшизи 950 грн (а.с. 11). Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого Монастирищенським РП ДАІ ГУ- УМВС України, транспортний засіб «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 12). Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 576/09-19, складеного ТОВ «Клевер Експерт», ринкова вартість транспортного засобу на дату оцінки 27.09.2019 - «ВАЗ 2104», складає: 21334,60 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу 61996,51 грн (а.с. 13-17). Відповідно до проведеної ремонтної калькуляції № 576/09-19 від 03.10.2019 вартість ремонтних робіт становить 61996,51 грн (а.с. 20, 21). Згідно розрахунку вартості КТЗ марки ВАЗ 2104 з номерним знаком НОМЕР_3 після ДТП та розміру регламентної виплати № 61025 від 30.12.2020, розмір матеріального збитку 21334,60 грн; ринкова вартість КТЗ до ДТП 31334,60 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ 61996,51 грн; вартість КТЗ в пошкодженому стані 10794,15 грн; різниця вартості КТЗ до та після ДТП 10540,45 грн; розмір регламентної виплати 10540,45 грн (а.с. 30). Відповідно до наказу Моторно (транспортного) страхового бюро України № 61025, ОСОБА_3 прийнято рішення відшкодувати шкоду з фонду захисту потерпілих у розмірі 27097,84 грн (а.с. 32, 33). Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у ДТП, ОСОБА_3 дійсно перебував на лікуванні у травматологічному відділенні КМП «Монастирищенська Центральна районна лікарня» Монастирищенської районної ради Черкаської області, стаціонарне лікування з 02.08.2019 по 12.08.2019, амбулаторне з 13.08.2019 по 30.09.2019 (а.с. 35). Представником позивача надано суду копії квитанції № б/н від 03.08.2019 на суму 220 грн (а.с. 38), № б/н від 01.10.2019 на суму 325 грн (а.с. 38 зворотній бік), накладної №10 на суму 903,05 грн (а.с. 39), накладної № 3 від 16.09.2019 на суму 40 грн, накладної № 2 на суму 40 грн (а.с. 40), накладної № 1 на суму 40 грн (а.с. 40 зворотній бік), квитанції № 107 від 03.10.2019 на суму 3200 грн (а.с. 41), квитанції від 28.09.2019 на суму 1135,99 грн та квитанції від 25.09.2019 на суму 1138,43 грн (а.с. 41 зворотній бік), квитанції від 02.08.2019 на суму 81,50 грн (а.с. 42), квитанції від 03.08.2019 на суму 15 грн (а.с. 42), квитанції від 03.08.2019 на суму 271,42 грн (а.с. 42), квитанції від 09.08.2019 на суму 117,58 грн (а.с. 42), чеку № 46739 від 05.08.2019 на суму 420,87 грн (а.с. 42 зворотній бік), чеку №48316 від 17.08.2019 на суму 134,70 грн (а.с. 42 зворотній бік), квитанції від 30.09.2019 на суму 167,94 грн (а.с. 42 зворотній бік), квитанції від 29.08.2019 на суму 74,50 грн (а.с. 42 зворотній бік), квитанції від 03.08.2019 на суму 49,02 грн (а.с. 42 зворотній бік). Відповідно до копії платіжного доручення № 247546 від 12.01.2021, позивач сплатив ОСОБА_3 виплату у розмірі 27097,84 грн, по справі № 61025, згідно наказу №3.1/38 від 04.01.2021, т.з. НОМЕР_3 (а.с. 43). Відповідно до копії квитанції ПН 215600426655 від 14.02.2020 та ПН 215600426655, які засвідчені Томашпільським районним судом 20.02.2023, ОСОБА_3 відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 21335 грн та моральну шкоду у розмірі 10150 грн (а.с. 109). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що представник позивача частково довів позовні вимоги, тому суд вважав за доцільним стягнути з відповідача суму майнового відшкодування в розмірі 8350 грн, яка складається з витрат на медичне лікування 2826,56 грн та витрати на послуги перевезення (таксі) 5523,44 грн. Визначаючись стосовно вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Фактично рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача регламентної виплати за шкоду завдану у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стосовно вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплаченого майнового відшкодування, пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності потерпілого в розмірі 8346 грн, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Положеннями частини першої статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 38.2.1. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Частиною першою статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством (стаття 25 Закону). Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В матеріалах справи міститься довідка про втрату працездатності (лікування) потерпілого у ДТП ОСОБА_3 (а.с. 35), згідно з якою потерпілий перебував на лікуванні з 02.08.2019 року по 30.09.2019 року. Таким чином, МТСБУ здійснило регламентну виплату за рахунок фонду захисту потерпілих у розмірі 8 346 грн (4173 грн х 2 місяці), виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої чинним на той момент законодавством, тобто станом на серпень 2019 року. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що позовна вимога позивача щодо відшкодування шкоди за тимчасовою втратою працездатності потерпілого підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 8 346 грн. Натомість, суд першої інстанції наведеного не врахував, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди за тимчасовою втратою працездатності потерпілого, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, подану представником ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди за тимчасовою втратою працездатності потерпілого та в частині стягнених судових витрат скасувати і ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) сплачене майнове відшкодування, пов`язане із тимчасовою втратою працездатності потерпілого в розмірі 8 346 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1528, 63 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1860, 30 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: В.В. Оніщук В.В. Сопрун