Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/2202/24

Справа № 149/2202/24 Провадження № 33/801/807/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн судового збору в дохід держави. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом, зокрема, відеозапис не містить даних ні щодо керування водієм, ні щодо зупинки працівниками поліції транспортного засобу. Будь-яких свідків вказаної події матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів його відмови пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують уваг та швидкість реакції. Він не відмовлявся пройти обстеження на алкоголь в медичному закладі, лише просив працівників поліції зачекати адвоката, однак, йому не дали можливість скористатися його правом на захист. Не зрозумілим є необхідність проходження ним медичного огляду саме в медичному закладі м. Хмільника, до якого він не направлявся взагалі. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП, а тому не може вважатись належним та допустимим доказом у справі. У судове засідання, призначене на 04 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 не з`явився. 04 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просив визнати причини його неявки в судове засідання поважними та відкласти судовий розгляд, призначивши наступну дату судового засідання. В обґрунтування клопотання зазначив, що не може прибути в судове засідання за станом здоров`я, на підтвердження чого надав медичний висновок від 03 жовтня 2024 року. Крім того зазначив, що з 02 жовтня 2024 року його мобілізовано до лав ЗСУ та на даний час він перебуває в учбовому центрі, документи на підтвердження чого будуть подані до суду додатково. За клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2024 року. 11 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просить перенести розгляд справи у зв`язку з призовом його на військову службу та перебуванням на навчальному полігоні військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . У ч. 6 ст. 294 КУпАП зазначено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання та перенесення розгляду справи відсутні, оскільки ОСОБА_1 не зазначає строк перебування на навчанні, у зв`язку з чим не можливо визначити наступну дату судового засідання. Жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин ОСОБА_1 не надано, хоча у вперше поданому клопотанні він зазначав про надання таких доказів у подальшому. Крім того, апеляційний суд виходить з того, що вперше подане клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено, а як визначено ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №883499, складеного поліцейським взводу №1 роти №1 БПП з обслуговування Хмільницького району у Вінницькій області ДПП капралом поліції Зеленчук Т.С., 08 липня 2024 року о 08 год. 40 хв. в м. Хмільнику по вул. Столярчука, 50, в м. Хмільник, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus RX300», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в Хмільницькій лікарні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2). У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом, зокрема, відеозапис не містить даних ні щодо керування водієм транспортним засобом, ні щодо його зупинки працівниками поліції. Вказані доводи відхиляються апеляційним судом з наступних підстав. Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягають як факт керування особою транспортним засобом, так і факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» від 23.12.2005 № 14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Аналогічні доводи щодо недоведеності матеріалами справи факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 зазначав і в суді першої інстанції. Відхиляючи вказані твердження, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту зупинки транспортного засобу і до моменту закінчення відеозйомки події, а також в судовому засіданні ОСОБА_1 щодо факту керування ним автомобілем «Lexus RX300», д.н.з. НОМЕР_2 , 08 липня 2024 року о 08 год 40 хв. по вул. Столярчука, 50, в м. Хмільник заперечень не висловлював, на відеозаписі він вільно розповідав, яким чином і куди здійснював рух саме в якості водія, посвідчення водія на вимогу поліцейських пред`явив, крім того в автомобілі або поруч з ним не зафіксовано осіб, крім ОСОБА_1 , які б ним керували. Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис апеляційний суд встановив, що на відеозаписі дійсно не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу, однак, відео розпочинається з того, як автомобіль «Lexus RX 300» стоїть на краю проїзної частини з увімкненою аварійною сигналізацією, позаду якого рощташований поліцейський автомобіль. Підійшовши до ОСОБА_1 працівник поліції сказав: «Пане водій, з`їжджаючи з кругового руху водій повинен увімкнути покажчики повороту», на що ОСОБА_1 відповів: «Забув». У ході розмови у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим поліцейський запропоновував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Із вказаного слідує, що поліцейський з моменту наближення до ОСОБА_1 позиціонував останнього як водія транспортного засобу, з чим погоджувався і сам ОСОБА_1 , оскільки будь-яких заперечень з приводу цього не висловив. ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, не повідомляв, хто був водієм. Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання пояснень при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що був зупинений працівниками поліції, які без належних на те підстав запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На місці зупинки огляд проходити не хотів, оскільки не довіряє поліцейським, але згодився пройти огляд в медичному закладі за присутності адвоката, працівники поліції адвоката чекати відмовились. Тобто, ОСОБА_1 надаючи пояснення в судовому засіданні, підтвердив факт керування ним транспортним засобом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує надані ним в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції пояснення. Відтак, апеляційний суд вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є доведеним. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів його відмови пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Він не відмовлявся пройти обстеження на алкоголь в медичному закладі, лише просив працівників поліції зачекати адвоката, однак, йому не дали можливість скористатися його правом на захист. Вказані доводи не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. У пункті 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З відеозапису встановлено, що у зв`язку із виявленням поліцейським в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. Після того, як поліцейський дістав та надав ОСОБА_1 спеціальний технічний засіб, останній відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, зазначивши, що він тут проходити огляд не буде. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що він пройде огляд в закладі охорони здоров`я. По приїзду до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 спочатку просив поліцейських викликати йому адвоката, зазначивши, що огляд на стан сп`яніння буде проходити тільки в його присутності, а потім, у зв`язку з відмовою поліцейських, просив зачекати його адвоката, якому він почав телефонувати. Лікар, який повинен був проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння повідомив ОСОБА_1 , що законом не передбачена присутність адвоката під час проводження огляду, однак сказала, що готова пів години почекати, поки адвокат Каріпнського О.Л. прибуде до медичного закладу. За сплином деякого часу, лікар повідомив, що сприймає поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду. Враховуючи поведінку ОСОБА_1 , який наполягав на проведенні огляду лише в присутності адвоката і без його присутності відмовлявся проходити огляд, поліцейські правомірно розцінили поведінку ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наводить норму закону чи підзаконного нормативно-правового акту, яка б передбачала обов`язкову присутність адвоката при проведенні огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп`яніння. Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У статті 271 КУпАП зазначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Вказаними нормами передбачена можливість участі адвоката при розгляді справи. Розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, належить до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, тоді як поліцейські лише оформлюють матеріали про адміністративні правопорушення. Відтак, у даному випадку не можна говорити про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки він не позбавлений можливості під час розгляду справи в суді користуватися правовою допомогою. Відтак, апеляційний суд вважає, що своєю поведінкою ОСОБА_1 намагався уникнути проходження огляду. Не заслуговують на увагу доводи скарги з приводу відсутності свідків, оскільки з положень згаданих положень ст. 266 КУпАП та Порядку №1103 свідки залучаються лише у разі, якщо поліцейський не застосовує технічні засоби відеозапису, а тому за дотримання поліцейськими вказаних положень в їх залученні не було необхідності. Не зрозумілим є твердження ОСОБА_1 з приводу того, що він не направлявся для проходження огляду до медичного закладу м. Хмільника, оскільки він приїхав до КПН «Хмільницька центральна лікарня» Хмільницької міської ради разом із поліцейськими і, як він стверджує, не заперечував щодо проходження огляду в даному закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 зазначає про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП та не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки йому не було врученого копію такого протоколу. Разом з тим, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 відмовився пройти з поліцейськими для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції і не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з подальшим виправданням ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини справи дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні доведена повністю. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало