Постанова 4808 № 352/1675/21

Справа № 352/1675/21 Провадження № 22-ц/4808/713/24 Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д., секретаря Струтинської Д. В. за участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Хемича В.М. відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Легіна В. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2024 року в складі судді Хоминець М. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 12 березня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування рішення селищної ради та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Нагірняка О. В., про скасування рішення селищної ради та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позов обґрунтовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2436 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, яка розташована в с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області. Рішенням Лисецької селищної ради від 14 травня 2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього рішення ОСОБА_2 08 липня 2021 року зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405966926258. Зазначала, що вказаним рішенням сільської ради у власність ОСОБА_2 передано частину дороги загального користування, яка є єдиним під`їзним шляхом до її земельної ділянки та яка не може передаватися у приватну власність. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою»; скасувати номер запису про право власності 42930137, скасувати реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405966926258 та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку; припинити речове право відповідача на земельну ділянку шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, яка розташована в с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області. Ухвалою Тисменицького районного суду від 10 травня 2022 року замінено первісного відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Нагірняка О. В. на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Тисменицького районного суду від 05 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволені заявлених позивачкою позовних вимог, місцевий суд виходив із їх недоведеності та необґрунтованості. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що технічний звіт про виконані роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, який виготовлений у 2007 року на її замовлення Івано-Франківською філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» відповідає діючому земельному законодавству. Вказана технічна документація була зареєстрована в автоматизованій системі державного земельного кадастру, із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. План встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, який є невід`ємним додатком до технічного звіту, в автоматизованій системі ДЗК збігається з описом меж згідно виданого витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 квітня 2024 року №9935399812024. Крім того вказує, що в порушення принципу змагальності сторін судом першої інстанції не надано правової оцінки висновку земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2022 року № 2945/22-28/3385/22-28, яка проведена на її замовлення Івано-Франківським відділенням КНДІСЕ. Натомість, суд приділив значну увагу дослідженню первинної технічної документації від 2007 року, яка стала підставою для одержання нею правовстановлюючого документа державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №880366 від 28 квітня 2007 року та технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048. Також при ухваленні оскаржуваного рішення судом не взято до уваги лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року №К-16/0-52/6-28, відповідно до якого при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства при формуванні та наданні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки управлінням встановлено, що в межі вказаної земельної ділянки увійшла земля загального користування (дорога), що підтверджується офіційними відомостями відображеними в документації із землеустрою від 2006 року і підтверджених документацією із землеустрою 2015 року. Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Хемич В. М. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити з підстав, що викладені в ній. ОСОБА_2 та його представник адвокат Легін В. Б. апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення. Представники Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленні про час, день та місце розгляду справи. Фактичні обставини справи Встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2436 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку (т.1 а.с. 14-15, 201-202). ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. Підставою для державної реєстрації права власності є рішення Лисецької селищної ради від 14 травня 2021 року (т.1 а.с.12-13). Відповідно до рішення Лисецької селишної ради № 113/05-2021 від 14 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою» селищна рада вирішила затвердити відповідачу ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 та передала вказану земельну ділянку в приватну власність відповідачу (т.2 а.с.174). Суд першої інстанції встановив, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 880366 від 28 квітня 2007 року виданий ОСОБА_1 на підставі технічного звіту про виконані роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, виготовленого на її замовлення Тисменицьким районним відділом Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» в 2007 році. У 2015 році на замовлення позивачки Івано-Франківська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 (т.1 а.с.186-204). Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року №К-16/0-52/6-28 в ході розгляду звернення щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при формуванні та наданні земельної ділянки кадастровий номер 2625884601:02:001:0045 площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_2 встановлено, що межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки встановлені в натурі відповідно до розробленої та погодженої і затвердженої у встановленому Законом порядку документації із землеустрою в 2006 році та підтверджені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовленої в 2015 році. Згідно з вказаної документації із землеустрою визначено дорогу (землі загального користування) шириною 5 метрів, що підтверджується планом встановлення меж 2006 року (на плані від Д до Е) та кадастровим планом земельної ділянки 2015 року (від Д до Е). Вказаною дорогою здійснюється заїзд та обслуговування належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Іншого під`їзду документацією із землеустрою не визначено. В межі земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 2625884601:02:001:0045, яка належить ОСОБА_2 увійшли землі загального користування (дорога), що підтверджується офіційними відомостями відображеними в документації із землеустрою від 2006 року і підтверджених документацією із землеустрою 2015 року (т.1 а.с.88-89). Згідно з висновком експертизи земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2022 року № 2945/22-28/3385/22-28 , проведеної на замовлення позивача, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 від 2019 року кадастровим номером 2625884601:02:001:0045, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору по АДРЕСА_1 , в межах даної земельної ділянки включена дорога загального користування, яка зазначена в кадастровому плані земельної ділянки (від Д до Е) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2015 року, кадастровий номер 2625884601:02:001:0048, належної ОСОБА_1 . Фактично до земельної ділянки позивачки відсутній будь-який вільний доступ (проїзд автомобільним транспортом, прохід), окрім передбаченої дороги загального користування, що зазначена в кадастровому плані земельної ділянки (від Д до Е) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2015 року. Відповідно до наданої документації із землеустрою між земельними ділянками з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 та кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 відсутнє будь-яке накладання чи порушення меж. Встановити, чи наявне порушення меж або накладання вказаних земельних ділянок відповідно до фактичних їх меж не видається за можливе у зв`язку з тим, що при проведенні обстеження в натурі (на місцевості) були відсутні чіткі межі досліджуваних земельних ділянок та із наявними перешкодами підключення приладу в частині отримання сигналу (т.2 а.с.78-87). За змістом висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 08 березня 2023 року №534-Е, проведеної на замовлення відповідача, технічний звіт про виконанні роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , який виготовлений у 2007 році Івано-Франківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на земельну ділянку кадастровий номер 2625884601:02:001:0048, площею 0,2436 га в АДРЕСА_1 ) не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам, розроблений з порушенням вимог земельного законодавства чинного на дату його розроблення, зокрема статті 198 Земельного кодексу України, п. 1.16, 1.17 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. При цьому експерт зазначив, що опис меж суміжних землевласників/землекористувачів у плані встановлених меж не відповідає графічній частині абрису земельної ділянки із встановленими координатами та поворотними точками (т.2 а.с. 121-137). Відповідно до проектної пропозиції під будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , виготовленої на замовлення ОСОБА_3 у 2007 рік, у генплані ділянки позивачки на межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 дорога відсутня, заїзд на земельну ділянку вказаний зі сторони вулиці (проектованої), яка позначена в плані встановлених меж від А до Б (землі запасу сільської ради) (т.2 а.с.100-101.). Згідно з генеральним планом с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області за 2007 рік та витягів з містобудівного обґрунтування с. Посіч, місцем розташування земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 та місцем розташування земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 прямий заїзд на земельну ділянку позивачки з вул. Шевченка відсутній (т.2, а.с.172-173). Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України). Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. У частині першій статті 122 ЗК України зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положеннями статті 118 ЗК України. Частиною першою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення селищної ради) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частиною другою статті 118 ЗК України визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України). Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка зазначала про порушення її прав унаслідок передачі Лисецькою селишною радою Івано-Франківської області у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2625884601:02:001:004, оскільки частина цієї земельної ділянки належить до земель загального користування, слугувала єдиним під`їзним шляхом до її земельної ділянки і не могла бути передана у приватну власність. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (стаття 39 ЗК України). У статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тут і далі в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови. Таким чином належними документами, на підставі яких встановлюються межі земель загального користування (вулиць, доріг тощо) є детальний план території та генеральний план населеного пункту, згідно з яким розробляється детальний план територій. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами першою та другою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, встановлено, що згідно з генеральним планом с. Посіч Тисменицького району Івано-Франківської області, витягів з містобудівного обґрунтування с. Посіч за місцем розташування земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 2625884601:02:001:0048 та місцем розташування земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 2625884601:02:001:0045 дорога чи проїзд на земельній ділянці відповідача відсутні. Також відсутність проїзду дорогою загального користування на земельну ділянку ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 через ділянку передану ОСОБА_5 , підтвердив у судовому засіданні як суду першої інстанції, так й апеляційного суду, свідок - начальник відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лисецької селищної ради ОСОБА_6 . При цьому пояснив, що жодним генеральним планом села не було передбачено заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 , тому сільська рада обґрунтовано надала ОСОБА_2 земельну ділянку. Дійсно, до земельної ділянки позивача немає заїзду з вул. Шевченка і через інші ділянки, оскільки вони приватизовані, тому питання має вирішуватися в порядку сервітуту. Таким чином, оскільки позивачкою у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного права, не доведено, що в межі земельної ділянки відповідача включена дорога загального користування, а також не доведено порушення органом місцевого самоврядування земельного законодавства України під час прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції висновку земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2022 року № 2945/22-28/3385/22-28, листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року №К-16/0-52/6-28, є безпідставними, оскільки з оскаржуваного судового рішення вбачається, що такі докази досліджувалися судом. Разом з тим, така проведена на замовлення позивача на підставі тільки даних технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 і не підтверджує віднесеність частини спірної земельної ділянки відповідача до земель загального користування, оскільки дані містобудівної документації експертами не досліджувалися. Так само, не спроможними є і посилання в апеляційній скарзі про те, що наявність дороги підтверджується технічним звітом про виконані роботи по підготовці та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, технічною документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №880366 від 28 квітня 2007 року, оскільки відповідно до наведених норм законодавства належними документами, на підставі яких встановлюються межі земель загального користування є генеральний план населеного пункту, інша містобудівна документація. Як уже зазначалося, генеральними планами с.Посіч не було передбачено проїзду до земельної ділянки позивача через ділянку відповідача, що встановив суд першої інстанції та підтвердив свідок в апеляційному суду. Крім того, суперечність даних державного акта та технічної документації ОСОБА_1 щодо існування такого заїзду, підтверджує наявна у справі копія проектної пропозиції під будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , виготовленої на замовлення ОСОБА_1 у 2007 році. У генплані ділянки позивачки на межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 (тепер в тому числі ділянка ОСОБА_5 ) дорога відсутня, заїзд на земельну ділянку вказаний зі сторони вулиці (проектованої), яка позначена в плані встановлених меж від А до Б (землі запасу сільської ради) (т.2 а.с.100-101.). На запитання суду позивачка не змогла пояснити, яким чином первинна схема ділянки, яка виділялася їй, не передбачала існування дороги зі сторони тепер уже ділянки ОСОБА_5 . Так само спростовується твердження апелянта щодо неврахування судом доказу листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25 лютого 2022 року №К-16/0-52/6-28, відповідно до якого при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства при формуванні та наданні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки управлінням встановлено, що в межі вказаної земельної ділянки увійшла земля загального користування (дорога), що підтверджується офіційними відомостями відображеними в документації із землеустрою від 2006 року і підтверджених документацією із землеустрою 2015 року. Як вбачається зі змісту листа, такі обставини встановлені управлінням на підставі даних державного земельного кадастру та документації із землеустрою ОСОБА_1 , на якій як уже зазначалося, дорога позначена. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, не взявши до уваги наведений доказ, дані технічного звіту, на підставі якого був виданий державний акт позивача, містять розбіжності, які дають підставу для об`єктивного сумніву щодо достовірності даних про заплановану дорогу. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: І. О. Максюта В. Д. Фединяк