Постанова 4857 № 380/8401/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8401/24 пров. № А/857/15224/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушко І.В. розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, ухвалене суддею Крутько О.В. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/8401/24 адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 28.11.2023 по 14.03.2024; стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 28.11.2023 по 14.03.2024 в сумі 124 959,24 грн. 31 травня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 124 959,24 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що норми статті 117 КЗпП України не поширюються на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. На день звільнення позивачки з військової служби був відсутній спір щодо виплат при звільненні, тож підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Звертає увагу на повноваження суду зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . На підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 07 листопада 2023 року № 694-ОС позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07 листопада 2023 року. Відповідач нарахував та виплатив позивачу 15.03.2024 одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 86 904,33 грн. Вважаючи протиправним несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено те, що, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. 19 липня 2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема, викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України. Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення, тобто проведення з ним остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Отже, у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців з моменту виключення із списків особового складу. Апеляційний суд встановив те, що одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 86904,33 грн. відповідач виплатив позивачу 15.03.2023 року. Затримка розрахунку при звільненні тривала з 28.11.2023 по 14.03.2024, тобто в межах шести місяців. Враховуючи вимоги статті 117 КЗпП України апеляційний суд вважає, що позивачу необхідно виплатити середній заробіток за весь час затримки. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пп. «л» п. 1 розділу І Порядку № 100, у випадках, коли, згідно з чинним законодавством, виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати застосовується цей Порядок. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата у вищевказаних випадках обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Враховуючи те, що розрахунок при звільненні проведений з позивачем у грудні 2021 року, середня заробітна плата позивача, з метою розрахунку середньої заробітної плати для проведення виплат, на підставі ст. 117 КЗпП України, обчислюється, виходячи з виплат за жовтень та листопад 2021 року. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати, враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. При цьому, абзацом 2 пункт 7 розділ І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України від 07.06.2018 року № 260, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців обраховується та виплачується, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Апеляційний суд на основі наведених норм встановив, що середньоденна заробітна плата позивача становить 1157,09 грн. (35 291,10 грн., розмір грошового забезпечення у вересні та 35 291,10 грн у жовтні 2023 року) / 61 (кількість календарних днів у вересні та жовтні 2023 року). Період за час затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок виплатити позивачу середнє грошове забезпечення, з урахуванням статті 117 КЗпП України (не більш як за шість місяців) обчислюється з 28.11.2023 по 14.03.2024 та становить 108 календарних днів. Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач становить 124965,72 грн (1157,09 грн х 108 календарних днів). Таким чином, суд першої інстанції здійснив вірний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Обчислену судом суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення, а саме 124965,72 грн. необхідно стягнути на користь позивача. Отже, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок про задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в 124965,72 грн. Вказаний спосіб задоволення позову є ефективним способом захисту порушеного права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на те, що апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, новий розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в справі № 380/8401/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко