Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4152/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4152/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 10 жовтня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов задоволено, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по 18.05.2022; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022. 09.02.2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України щодо виконання рішення суду від 11.08.2022. Заява мотивована тим, що відповідачем на виконання рішення суду в даній справі позивачеві нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022 в розмірі 531 087,26 грн., водночас Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України листом від 01.11.2023 за вих. №423/7288 погоджено виконання рішення суду з наявних відкритих асигнувань у сумі 121 642 грн. Відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 121 642 грн., з них: 37 001,10 грн. на компенсацію втрати частини доходів; 86 648,32 грн. - на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 992,40 грн. - на судовий збір. Заявник вважає, що такі дії відповідача, які вчинені на виконання рішення суду є протиправними і такими, що порушують його права, підтверджені судовим рішенням, а тому звертається до суду з даною заявою. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №120/4152/22. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати з підстав неповного з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права при вирішенні даного процесуального питання. Апелянт зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року у справі №120/4152/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.06.2020 по 18.05.2022. Вважає, що відповідно до змісту резолютивної частини рішення, в суб`єкта владних повноважень існує обов`язок нарахувати кошти і виплатити їх позивачу. В контексті цього, Верховний Суд у своїй практиці у подібних правовідносинах неодноразово вказував, що повноваження державних органів стосовно нарахування середнього заробітку не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, який визначено приписами постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Таким чином, що для належного виконання резолютивної частини судового рішення відповідачу необхідно було нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні врахувавши положення постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100). На виконання зазначеного рішення позивач отримав 86648,32 грн. як суму обрахованого середнього заробітку. Вважає суму неповною, оскільки така сума повинна складати 531087,26 грн. Відповідно ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року не визначено конкретної суми середнього заробітку, що має бути відшкодована позивачеві. Суд вказав, що посилання позивача на невиконання відповідачем судового рішення у справі №120/4152/22 в частині невиплати в повному обсязі коштів є необґрунтованим, оскільки предметом спору у даній справі було саме право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022, а не розмір такого середнього заробітку. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У відповідності до ч. 6 ст. 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, суд застосовує до суб`єкта владних повноважень-відповідача положення ст. 383 КАС України та постановляє окрему ухвалу лише в разі встановлення факту невиконання відповідачем дій зобов`язального характеру, визначених судовим рішенням. Водночас, колегія суддів зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022. Так, вказаним рішенням не визначено конкретної суми середнього заробітку, що має бути відшкодована позивачеві. На виконання зазначеного рішення відповідач виплатив позивачеві 86 648,32 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Однак позивач вважає, що має право на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 531 087, 26 грн. З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на невиконання відповідачем судового рішення у справі №120/4152/22 в частині невиплати в повному обсязі коштів є необґрунтованим, оскільки предметом спору у даній справі було саме право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022, а не розмір такого середнього заробітку. Апеляційний суд зауважує, що незгода із сумою, яка підлягає виплаті, не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідним позовом про її стягнення з відповідача у порядку позовного провадження. Норми ст. 383 КАС України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у такій справі. В той же час, з матеріалів справи слідує, що відповідач на виконання ухваленого на користь позивача рішення здійснив розраховану ним виплату середнього заробітку. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, в порядку ст.383 КАС України, щодо визнання протиправним дій відповідача, вчинених на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року. Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.