Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16145/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16145/22 Головуючий І інстанції: Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 29.12.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області та Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 09.11.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ТУ ССО у Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової щомісячної винагороди (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168), за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022р. по дату ухвалення судом рішення у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; - зобов`язати ТУ ССО у Одеській області нарахувати і виплатити йому додаткову щомісячну винагороду (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168), за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022р. по дату ухвалення судом рішення - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 24.02.2022р. проходив службу в ТУ ССО у Одеській області, виконуючи посадові обов`язки щодо охорони та підтримання громадського порядку у судах м.Одеси. За таких обставин, позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168. Представником позивача направлявся до відповідача адвокатський запит щодо причин не нарахування та не виплат додаткової щомісячної винагороди, встановленої п.1 вказаної вище Постанови, однак, із відповіді відповідача слідує, що причиною не виплат є відсутність бюджетних асигнувань та бюджетних призначень. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 01.12.2022р. залучено ДСА України в якості співвідповідача у справі №420/16145/22. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - частково задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за період з 24.02.2022р. по 21.01.2023р. у розмірі - 30000 грн. щомісячно. Зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за період з 24.02.2022р. по 21.01.2023р. у розмірі 30000 грн. щомісячно. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТУ ССО у Одеській області 26.01.2024р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023р. та прийняти нове, яким: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 додаткову винагороду в розмірі - 30000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а починаючи з 19.07.2022р. по 20.01.2023р. - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТУ ССО у Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 21.02.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - сержант ССО ОСОБА_1 проходить службу в ТУ ССО у Одеській області на посаді контролера ІІ категорії 3 відділення (м.Одеса) 2 взводу охорони (м.Одеса) 1 підрозділу охорони (м.Одеса), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ТУ ССО у Одеській області 03.02.2020р. 28.10.2022р. представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168. 02.11.2022р. позивачем було отримано письмову відповідь від начальника ТУ ССО у Одеській області № 46-06-483, відповідно до якої, для видання наказів щодо виплати співробітникам ССО, передбаченою вказаною Постановою, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. При цьому, у затвердженому ДСА України кошторисі ССО на 2022р. та відповідних кошторисах ТУ ССО видатки на виплату додаткової винагороди, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Як наслідок, виплата додаткової винагороди позивачу відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив із часткової обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, як наслідок, наявності підстав для їх часткового задоволення. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, лише частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Служба судової охорони, відповідно до ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII, є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони і підтримання громадського порядку в судах, що підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки та доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За змістом ч.2 вказаної статті, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, та повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019р. №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів та коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення затверджується Державною судовою адміністрацією. Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони було затверджено наказом ДСА України від 26.08.2020р. №384. Як передбачено п.п.4-7 цього Порядку, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за стаж служби) та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги). Відповідно до п.п.8 та 10 Порядку №384, грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, передбачені у п.11 Порядку №384, до яких, серед іншого, було віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати. Разом із тим, грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику та своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п.15 розділу І Порядку №384). Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п.17 Порядку №384). У контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. за №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), з 24.02.2022р. 05 години 30 хвилин в Україні введено режим воєнного стану строком на 30 діб. У подальшому, строк дії особливого правового режиму в Україні було продовжено Указами Президента України від 14.03.2022р. за №133/2022, від 18.04.2022р. за №259/2022, від 17.05.2022р. за №341/2022, від 12.08.2022р. за №573/2022, від 07.11.2022р. №757/2022 та Указом Президента України від 06.02.2023р. за №58/2023, яким строк дії воєнного стану в Україні - продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023р. строком на 90 діб. Також, на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. за №168, в п.1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 3 вказаної Постанови, Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання стосовно збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Дана Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовувалася з 24.02.2022р. (п.5 Постанови №168). Як загальновідомо, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. за №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168: - в абз.1 п.1 Постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно» було замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць»; - п.1 Постанови доповнено новим абзацом наступного змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; - доповнено Постанову п.21, за яким, порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023р. №43, що набрала чинності 21.01.2023р., було внесено зміни до вказаної вище Постанови №168: у п.1 у першому реченні абз.1 слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони» - виключено. Аналіз положень зазначених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що з 24.02.2022р. Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України. Таким чином, 31.10.2022р. наказом ДСА України №396 затверджено «Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Згідно з п.3 Порядку №396, додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема, тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або ж на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком. Пунктом 7 згаданого Порядку унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У силу п.4 Порядку №396, виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. У п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. №793 та п.4 наказу ДСА України від 31.10.2022р. №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022р. За обставин даної справи, позивачу у період з 24.02.2022р. додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не нараховувалась та не виплачувалась. Колегія суддів звертає увагу, що 06.04.2023р. Верховним Судом було розглянуто зразкову справу №260/3564/22, предметом позову якої були позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) ТУ ССО щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022р. (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період). Ухвалюючи рішення на користь позивача (яке підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023р.), Верховний Суд наголошував на тому, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні. Суд зазначив, що у первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 грн. щомісячно. Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України Постановою №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022р. Зважаючи на ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, Верховний Суд зазначив про те, що надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють або ж не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Також, Суд дійшов висновку, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, а відтак визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. З огляду на викладене, на думку Верховного Суду, зазначені зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції. Встановлено, що п.21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції Постанови №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією Постановою. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що визначення в п.7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень. Крім того, Верховний Суд не вбачав підстав для застосування до цих спірних правовідносин Порядку №396 і в частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас, оскільки у спірний період однорідні правовідносини стосовно порядку виплати грошового забезпечення були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Верховний Суд вказав, що висновки у цій зразковій справі щодо застосування Постанови №168 у посутньому зв`язку з положеннями ст.43 та 58 Конституції України, ст.161,165 Закону №1402-VIII, нормами Порядку №384 та Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022р. Зважаючи на те, що предмет спору у цій адміністративній справі та суб`єктний склад учасників є аналогічними, що і в зразковій справі №260/3564/22 (тобто дана справа має ознаки типової справи), колегія суддів при вирішенні даної справи враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені у зразковій справі та погоджується з висновком суду 1-ї інстанції стосовно наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Що стосується періоду, за який повинна бути здійснена виплата, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168» від 20.01.2023р. за №43, яка набрала чинності 21.01.2023р., Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. Цією постановою з переліку, зазначеного у першому реченні абз.1 Постанови № 168, виключені співробітники Служби судової охорони. Як наслідок, з 21.01.2023р. співробітники Служби судової охорони, у тому числі й позивач, вже не мають права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої Постановою №168. Враховуючи зазначені зміни, внесені Урядом до Постанови №168, а також огляду на вказані вище правові висновки Верховного Суду, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. ОСОБА_1 (в межах заявлених вимог) мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30000 грн., встановленої Постановою №168, а з 19.07.2022р. по 20.01.2023р. включно - до 30000 грн. пропорційно часу проходження ним служби. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, не мають принципового значення для вирішення справи. Відповідно, рішення суду 1-ї інстанції має бути змінено в частині періоду, в якому відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду (у тому числі з урахуванням пропорційності часу проходження ним служби). Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. У силу вимог п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або ж зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав їм юридичну оцінку, однак обрав «неефективний» спосіб відновлення порушеного права позивача, що є підставою для часткової зміни резолютивної рішення суду 1-ї інстанції. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року - змінити, виклавши абзац 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 додаткову винагороду в розмірі - 30000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р., а починаючи з 19.07.2022р. по 20.01.2023р. - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 10.10.2024р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.О. Скрипченко І.О. Турецька