Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2029/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2029/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.05.2024 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/2029/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 05.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткового грошового забезпечення позивачу при звільненні; - стягнути з відповідача на користь позивача суму недоотриманої додаткової винагороди у розмірі 1 700 000 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу з 25.02.2022 та брав участь у заходах, необхідних для оборони України. 29.06.2023 позивача було звільнено з військової частини. Зазначає, що за період з лютого 2022 року по червень 2023 року відповідач не виплачував додаткову винагороду, яка передбачена Постановою КМУ №168, чим, також, завдав позивачу моральної шкоди. Просить позовні вимоги задовольнити. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що форма довідки яка дає право військовій частині визначити розмір додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 доведена до військових частин окремим дорученням Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з. Інших документів щодо участі позивача у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань матеріали справи не містять. Тому підстави для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за період з лютого 2022 року по червень 2023 відсутні. В межах розгляду цієї справи суд першої інстанції не ставить під сумнів ймовірну участь позивача у бойових діях або інших заходах за спірний період, проте при прийнятті цього рішення виходить виключно із існуючої доказової бази, наявної у справі, яка стосується бездіяльності відповідача. Відповідно до картки особового рахунку позивача (а.с.26-27), позивачу нараховувалась додаткова винагороду із розрахунку 100000грн., зокрема у квітні, травні, червні, грудні 2022 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що довідки є належними доказами того, що позивач у вказані періоди часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, згідно Наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.07.2022 №40/дск, позивач вважається таким, що прибув до складу сил та засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.5). Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №180 від 29.06.2023, молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 , з 29.06.2023 виключено зі списків особового складу частини (а.с.7). Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №4067 від 16.07.2023, що видана ВЧ НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , він у періоди: 25.02.2022-13.07.2022, 13.07.2022-11.10.2022, 27.10.2022 -20.03.2023, 30.03.2023-29.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області. Ця довідка є підставою для надання статусу учасника бойових дій (а.с.6). Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 1700000 грн. за період з лютого 2022 року по червень 2023 року, у відповідності до Постанови КМУ №168. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому, згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 ЗУ №2011-ХІІ). На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168). Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою №168, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (п. 2-1 Постанови №168). Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29 (Окреме доручення), яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022. Пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 №4067 позивач у періоди 25.02.2022-13.07.2022, 13.07.2022-11.10.2022, 27.10.2022-20.03.2023, 30.03.2023-29.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області (а.с.6). В довідці зазначена підстава: Наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09.06.2022 №123; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 25.07.2022 №35; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.07.2022 №40/дск; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.11.2022 №151/дск; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.01.2023 №24/дск; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.05.2023 №127/дск. На думку колегії суддів апеляційної інстанції вказані документи підтверджують, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області. В той же час суд першої інстанції дійшов висновку, що така довідка не визначає підстави та розмір нарахування додаткової винагороди передбаченої Постановою №168. Форма довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 №4067 затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України" та є підставою для отримання статусу учасника бойових дій. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки інші документи щодо участі позивача у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань матеріали справи не містять, то відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за період з лютого 2022 року по червень 2023. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку, що встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди. Зокрема, право позивача на отримання винагороди підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 №4067 (а.с.6). Позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди за вказані у довідці періоди, а саме з 25.02.2022-13.07.2022, 13.07.2022-11.10.2022, 27.10.2022-20.03.2023, 30.03.2023-29.06.2023. Довідка військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 №4067 видана на підставі наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09.06.2022 №123; наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 25.07.2022 №35; наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.07.2022 №40/дск; наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.11.2022 №151/дск; наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.01.2023 №24/дск; наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.05.2023 №127/дск. Матеріали справи не містять спростувань щодо зазначеної довідки. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України вказує, що виплата винагороди до 100000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права. При цьому, принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абз.2 пп.5.4 п. 5 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова КМУ №168 передбачає, що виплата додаткової винагороди до 100 000 грн. здійснюється на підставі наказів командирів, при цьому, умовою для такої виплати є безпосередня участь у певний період у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме в районах здійснення зазначених заходів. Матеріалами справи підтверджується безпосередня участь позивача у період з 25.02.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 11.10.2022, з 27.10.2022 по 20.03.2023, з 30.03.2023 по 29.06.2023 у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме в районах здійснення зазначених заходів. Водночас, на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленої вимоги, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до картки особового рахунку позивача (а.с.26-27), позивачу нараховувалась додаткова винагороду із розрахунку 100000грн., зокрема у квітні, травні, червні, грудні 2022 року, однак, виплати здійснені не у повному обсязі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 11.10.2022, з 27.10.2022 по 20.03.2023, з 30.03.2023 по 29.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 11.10.2022, з 27.10.2022 по 20.03.2023, з 30.03.2023 по 29.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000 грн. суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди та вказує таке. В обґрунтування спричиненої позивачу моральної шкоди у вигляді погіршення стану здоров`я, позивач посилається на те, що за час служби погіршився стан здоров`я, наявна потреба у діагностиці та лікуванні, що призводить до витрачання коштів, також вимушений займатися питанням оформлення групи інвалідності. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Однак жодних доказів (медичних документів) та жодних даних про наявність причинного зв`язку між наявним станом здоров`я та негативними емоціями внаслідок недоотриманої додаткової винагороди не наведено та інших доказів з цього приводу до суду позивачем не надано. Отже, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому шкоди здоров`ю, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, тому обґрунтування заподіяння моральної шкоди у вигляді погіршення стану здоров`я - не доведено. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.05.2024 року - скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 11.10.2022, з 27.10.2022 по 20.03.2023, з 30.03.2023 по 29.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 11.10.2022, з 27.10.2022 по 20.03.2023, з 30.03.2023 по 29.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні іншої частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.09.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова