Ухвала КЦС ВС № 757/30409/21-ц

УХВАЛА 10 жовтня 2024 року м. Київ справа № 757/30409/21 провадження № 61-12973ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами державної влади, ВСТАНОВИВ: 24 вересня 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав дві касаційні скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у справі № 757/30409/21. Оскільки касаційні скарги подані однією особою на одні й ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд розглядає їх як одну скаргу. За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Повний текст оскарженої постанови Київського апеляційного суду складено 22 січня 2024 року, а касаційна скарга ОСОБА_1 подана 24 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. У касаційній скарзі заявник вказує, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року він отримав 25 січня 2024 року та просить «у разі необхідності, за протиправними вимогами та незаконною відмовою суддів Коротенко Є. В., Дундар І. О., Коломієць Г. В., Фаловської І. М. від прийняття до розгляду моїх попередніх скарг, поновити строк подання повторної касаційної скарги». Однак Верховний Суд в межах касаційного провадження № 61-12973ск24 не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості ухвал про повернення попередніх касаційних скарг ОСОБА_1 (касаційні провадження № 61-2610ск24, № 61-4939ск24, № 61-8929ск24, № 61-10511ск24), а сама лише незгода заявника із цими ухвалами не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Оскільки заявник подає касаційну скаргу вп`яте, він має зазначити, які дії були ним вчинені на виконання вимог Верховного Суду за попередніми ухвалами (касаційні провадження № 61-2610ск24, № 61-4939ск24, № 61-8929ск24, № 61-10511ск24) та продемонструвати відсутність зволікання із повторними зверненнями до Верховного Суду після повернення його скарг. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом наведення поважних причин пропуску строку касаційного оскарження та надання або зазначення доказів, які їх підтверджують, з урахуванням роз`яснень викладених у цій ухвалі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у цивільній справі № 757/30409/21 залишити без руху. Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо наведені ним підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович