Постанова Рівненський апеляційний суд № 567/1142/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 жовтня 2024 року м. Рівне Справа № 567/1142/23 Провадження № 22-ц/4815/797/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С. О., суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М., учасники справи: позивач - відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач - позивач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року, ухваленого в складі судді Венгерчук А.О., дата складання повного тексту рішення 12.04.2024, у справі №567/1142/23 в с т а н о в и в : У червні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 26 березня 2018 року між АТ «Альфа - Банк» і ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630891971 (далі кредитний договір), що підтверджується копією оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630891971, копією анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». 12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 73239,32 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 73239, 32 грн та судові витрати. В липні 2023 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до АТ «Сенс Банк» про розірвання кредитного договору. В обґрунтуванні зустрічних позовних вимог вказує, що причиною його подання є істотна зміна обставин, а саме відкритий воєнний напад російської федерації на Україну, що є головним джерелом фінансового ризику. Це призвело до унеможливлення виконувати зобов`язання, які передбачені умовами договору. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором 630891971 в розмірі 73239 грн. 32 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" судовий збір у розмірі 2684 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "СЕНС БАНК" про розірвання кредитного договору відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доведеним є факт неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, яке відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення заборгованості на користь позивача. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 49453 гривень 74 копійки, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що форма укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії укладена з порушенням вимог законодавства, а саме в паперовому, а не в електронному вигляді. Повноваження особи, яка складала вищевказаний документ, не підтверджені належним чином. А саме те, що інформація вносилася особою, яка мала кліше підпису уповноваженої особи без існування свідомого волевиявлення на укладення правочину в особі реального власника підпису. Банк не довів належними та допустимими доказами існування заборгованості за кредитним договором. Також вказував про неврахування судом того, що військовий стан це форс мажорні обставини, що стали причиною невиконання кредитних зобов`язань, які призвели до порушення умов кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що 26.03.2018 між ОСОБА_1 , та AT «Альфа Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630891971. В оферті зазначено, що ОСОБА_1 підписуючи цей документ, ознайомлений у письмовій формі із всією інформацією про умови кредитування. П. 1 оферти зазначено, що мета кредиту для особистих потреб. П. 2 оферти визначено, що відповідачу видана міжнародна платіжна картка MC DEBIT WORLD, строком дії 3 (три) роки з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 200000 грн (п.3оферти) за фіксованою процентною ставкою 35,99 % річних (п. 3 оферти) із обов`язковим платежем в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн (п. 4 оферти). Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору. Платежі з повернення кредиту відповідач пропонує здійснювати відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонує навести в тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Пропонує банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. 26.03.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої підписанням акцепту ОСОБА_1 , підтвердив прийняття публічної пропозиції та укладення договору між ним та банком на умовах, викладених у публічній пропозиції. Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму ліміту кредиту 37500 грн., процентну ставку 35,99 %, а також неустойку (штраф). Зі змісту зазначеного кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив своїм особистим підписом, що згоден з публічною пропозицією АТ «Альфа-Банк» на укладення угоди про надання споживчого кредиту. Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. У оферті та акцепті визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші. 30.11.2022 найменування АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «Сенс Банк». Станом на 22.01.2023 за вказаним договором у відповідача утворилася заборгованість у сумі 73239,32 грн., яка підтверджується розрахунком позивача. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних пропозицій умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з абзацу 1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В силу вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договору залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. В силу вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Убачається, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено і підписано Оферту на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепт пропозиції АТ Альфа-Банк про укладення Угоди про банківське обслуговування фізичних осіб, Анкету-заяву про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк на укладення Угоди про банківське обслуговування фізичних осіб. Умовами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту ( п. 6 Оферти). Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування, визначеними в Оферті та отримав Акцепт пропозиції 26.03.2018 року. Отже, твердження апелянта про те, що між ним та АТ «Альфа Банк» не була підписана оферта є безпідставним. Розмір заборгованості станом на 22.01.2023 року становить 73239,32 грн, що стверджується випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard. Отримання відповідачем коштів за вказаним договором, а також користування кредитними коштами та сплата платежів підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитною карткою, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей. В той же час, відповідачем належними доказами не спростовано існування заявленої банком заборгованості, не надано контррозрахунку на спростування наданого банком розрахунку, або доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі. Навпаки убачається, що він користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що у свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 37500 грн (кредитний ліміт). Твердження відповідача щодо форми укладення угоди не заслуговують на увагу, оскільки зазначені письмові докази у справі засвідчені позивачем в порядку передбаченому статтею 95 ЦПК України. Вимог про стягнення неустойки або ж нарахувань по статті 625 ЦК України позивачем не заявлялось. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Відтак апеляційний суд вважає достатньо обґрунтованими доводи АТ "Сенс Банк" про існування як договірних відносин між сторонами так і неналежне виконання договору відповідачем. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 04 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2024 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.