Постанова 4852 № 160/6394/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6394/24 Головуючий суддя І інстанції Серьогіна О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року в адміністративній справі №160/6394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014322 від 23.01.2024 року, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на підприємствах, розташованих на території України: з 31.07.1985 року по 04.11.1986 року; з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року та з 11.08.1992 року по 01.04.1993 року; з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року та здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації: з 01.10.2003 року по 14.07.2011 року; з липня 2013 року по червень 2015 року; з жовтня 2015 року по березень 2017 року; грудень 2017 року; з січня 2018 року по грудень 2019 року; з січня 2020 року по березень 2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19 жовтня 2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено чстково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014322 від 23.01.2024 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на підприємствах, розташованих на території України: з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року та з 11.08.1992 року по 01.04.1993 року; з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року; та здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації: з 01.10.2003 року по 14.07.2011 року; з липня 2013 року по червень 2015 року; з жовтня 2015 року по березень 2017 року; грудень 2017 року; з січня 2018 року по грудень 2019 року; з січня 2020 року по березень 2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду в даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території Російської Федерації, оскільки з 01.10.2023 року припинено участь Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Вказано, що період з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, 17.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 60 років, подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява була розподілена за принципом екстериторіальності та розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 23.01.2024 року № 046150014322 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, про відсутність страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV (необхідно 30 років). Крім того, в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 11 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 31.07.1985 року по 04.11.1986 року в колгоспі імені Калініна, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та кількість фактично відпрацьованих вихододнів, а також довідка про перейменування колгоспу; з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року, з 11.08.1992 року по 01.04.1993 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи (в Електронній пенсійній справі відсутні сканкопії 4-5 сторінок трудової книжки); з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року період здійснення підприємницької діяльності, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії відсутні дані в Індивідуальних відомостях про застраховану особу; з 01.10.2003 року по 14.07.2001 року та за 2013 року - 2021 року (робота в Російській Федерації), оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсії особам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, до прийняття відповідного нормативно правового акту, призначаються на умовах, визначених Законом. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи та призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи позивача з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року, з 11.08.1992 року по 01.04.1993 року. Вказано, що увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ з 01.10.2003 року по 14.07.2011 року та період за 2013-2021 роки підлягає зарахуванню до страхового стажу. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 8) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: - для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; - для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, записами №24-№26 трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02.02.1989 року підтверджено, що в період з 01.10.2003 року по 14.07.2011 року останній працював в ТОВ «Версо М» на посаді керівника. Крім того, факт роботи позивача на зазначеному підприємстві у цей період підтверджується довідками від 04.07.2011 року про доходи і суми податку фізичної особи б/н за період 2003-2011 роки. Окрім того, до заяви про призначення пенсії за віком, позивачем до пенсійного органу були подані довідки, що підтверджують його страховий стаж за період 2013 - 2021 роки, а саме: - від 17.01.2019 року - про доходи і суми податку фізичної особи за період роботи позивача в TOB «ВМ Інвест» з липня 2013 року по червень 2015 року (включно), з жовтня 2015 року по березень 2017 року (включно); - від 08.12.2020 року - про доходи і суми податку фізичної особи за період роботи позивача в ТОВ «Версо М» за грудень 2017 року, за 2018 рік; - від 05.09.2021 року - про доходи і суми податку фізичної особи за період роботи позивача в ТОВ «Версо М» за 2019 рік; - від 05.09.2021 року - про доходи і суми податку фізичної особи за період роботи позивача в ТОВ «Версо-Холдинг» з січня 2018 по листопад 2019 року (включно); - від 05.09.2021 року - про доходи і суми податку фізичної особи б/н за період роботи позивача в ТОВ «Моноліт-строй» за листопад-грудень 2019 року, з січня 2020 року по березень 2021 року (включно). Окрім підтверджуючих трудовий стаж довідок, позивачем були надані до пенсійного органу посвідчення про дозвіл на роботу іноземному громадянину чи особі без громадянства, а саме: серії 83 №04000161 від 10.09.2004 року; серії 83 №05000370 від 26.08.2005 року; серії 83 №06000082 від 23.03.2006 року; серії 83 №07000118 від 12.02.2007 року; серії 83 №08002099 від 05.02.2008 року; серії 83 №080801094 від 11.11.2008 року; серії 83 №090802386 від 29.09.2009 року; серії 83 №100000827 від 14.07.2010 року; серії 83 №110000380 від 26.05.2011 року; серії 83 №130000766 від 11.06.2013 року; серії 83 №14000117 від 13.03.2014 року; серії 83 №1700005824 від 10.03.2017 року; серії 83 №1800005200 від 11.12.2018 року; серії 83 №1900000076 від 02.03.2020 року. При цьому, зі спірного рішення видно, що відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу вказані періоди роботи, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, припинила свою дію з 01.01.2023 року. Так, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що 13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди). Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17. Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно не зараховано період роботи позивача з 01.10.2003 року по 14.07.2011 року та період за 2013-2021 роки. Щодо незарахування відповідачем періоду роботи з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року, з 11.08.1992 року по 01.04.1993 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи, а саме в електронній пенсійній справі відсутні сканкопії 4-5 сторінок трудової книжки НОМЕР_2 , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як видно з трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02.02.1989 року, останній у період з 30.01.1989 року по 07.08.1992 року та з 11.08.1992 р. по 01.04.1993 року працював у «Стройуправление «Железобетонстрой-1» треста «Криворожстрой» (мовою оригіналу) на посадах майстра дільниць №1, №2 та в.о. обов`язків начальника будівельного управління. Відповідно до спірного рішення відповідача, підставою для не зарахування наведеного періоду до страхового стажу позивача були висновки пенсійного органу щодо відсутності запису про звільнення з роботи (в Електронній пенсійній справі відсутні сканкопії 4-5 сторінок трудової книжки). Між тим, відповідно до трудової книжки позивача, в останній містяться записи про звільнення позивача 07.08.1992 року та 01.04.1993 року, що свідчить про безпідставність наведених висновків відповідача. Крім того, відсутність в Електронній пенсійній справі сканкопії 4-5 сторінок трудової книжки з наведеними записами не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, з огляду на повноваження пенсійного органу запропонувати позивачу додати відповідні документи. Відносно незарахування періоду роботи з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як вбачається з трудової книжки позивача, у період з 17.09.1999 року по 10.06.2002 року він безперервно працював у Будівельно-монтажному підрозділі №1 ЗАТ «Криворіжпівнічрудбуд» на посаді директора. При цьому, стаж за період з 17.09.1999 року по 31.12.2001 року врахований відповідачем, згідно розрахунку страхового стажу. Відповідно до ст.1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Вказаною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003 року), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 року - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків. Наведене кореспондується з положеннями ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФУ відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Колегія суддів апеляійного суду зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, перевіряти їх правомочність на таке заповнення, контролювати належне відрахування відповідними посадовими особами страхових внесків в повному обсязі і в установлені законодавцем строки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків в разі можливого порушення такого порядку. Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до ПФУ покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично розбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.07.2019 року по справі №144/669/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності неврахування Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області періоду роботи позивача з 01.01.2002 року по 10.06.2002 року до його загального страхового стажу. Щодо правомірності не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи за 2023 рік, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як видно з матеріалів справи, датою звернення позивача до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком є 17.01.2024 року. При цьому, у рішенні про відмову у призначенні пенсії №046150014322 від 23.01.2024 року, а саме у розрахунку стажу, доданого до зазначеного рішення, враховані певні періоди трудового стажу, закінчуючи 31.12.2022 року. Після цієї дати розрахунок стажу відсутній. Разом з тим, протягом всього 2023 року позивач здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, у зв`язку з чим, позивачем сплачувались страхові внески та інші обов`язкові платежі, згідно чинного законодавства України. Цей факт підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, що міститься в матеріалах справи. Отже, відповідачем безпідставно не враховано до загального страхового стажу позивача 2023 рік, протягом якого позивач здійснював офіційну підприємницьку діяльність. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року в адміністративній справі №160/6394/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва