Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/2919/22

Справа № 149/2919/22 Провадження № 22-ц/801/2135/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 рокуСправа № 149/2919/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В. Секретар: Кобенда Ю. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення заборгованості, Рішення ухвалив суддя Павлюк О. О. Рішення ухвалено о 15:00 год у м. Хмільник Вінницької області Повний текст рішення складено 13 серпня 2023 року, Встановив: У жовтні 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 856/2015, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати у власність позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, комісії та інші платежі, передбачені цим договором. Згідно з п. 2.1. кредитного договору банк видав позичальнику кредит в сумі 608 227,01 грн. на строк до 25 листопада 2022 року. Також 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 856/2015/2, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором, укладеним між боржником та кредитором. Крім того, 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та позичальником укладено договір застави, відповідно до умов якого цей договір забезпечує виконання зобов`язань заставодавця та вимог заставодержателя, які виникають з кредитного договору, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки умовному обсязі. 21 грудня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 856/2015 від 26 листопада 2015 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , перейшло до TОB «ФК «ЄАПБ». Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу TОB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 856/2015 від 26 листопада 2015 року в сумі 441 036,38 грн., з яких: 354 794,56 грн. заборгованість в частині непогашеного кредиту (по тілу); 86 241,82 грн. заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом. Саме цю суму позивач просив солідарно стягнути з відповідачів та судові витрати. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року закрито провадження по справі за позовом TОB «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , в зв`язку з її смертю. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь TОB «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 856/2015 від 26 листопада 2015 року на загальну суму 441 036,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь TОB «ФК «ЄАПБ» 6615,55 грн. витрат зі сплати судового збору. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не враховано, що єдиним документом, що може прямо підтверджувати передачу права вимоги щодо боргу ОСОБА_1 є витяг з Реєстру прав вимоги. Проте, копія даного витягу, яка була подана позивачем при зверненні з позовною заявою, виготовлена таким чином, що не містить підписів відповідальних осіб ні клієнта, ні фактора. При цьому подані позивачем до суду разом із відповіддю на відзив копія договору факторингу від 21 грудня 2021 року та копія витягу з Реєстру до договору факторингу, відповідно до якого ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості в розмірі 441 036,38 грн. є недопустимими, оскільки подані з пропуском процесуальних строків. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що позивачем не надано до суду первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не доведено розмір заборгованості. Визначаючи суму боргу, судом взято до уваги лише розрахунок заборгованості, виконаний навіть не банком, а позивачем, який не відповідає дійсності та спростовується доказами наданими відповідачем з відзивом на позовну заяву, яким судом оцінки не надано взагалі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить залишити її без задоволення. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, у надісланому відзиві просив розгляд апеляційної скарги здійснювати за його відсутності. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав. Судом встановлено, що 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 856/2015. Згідно з п. 2.1. кредитного договору банк видав позичальнику кредит в сумі 608 227,01 грн. на строк до 25 листопада 2022 року. Пунктом 4.1 договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі і в порядку і терміни, передбачені цим договором. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. Пунктом 4.7 договору визначено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: 4.7.1 прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; 4.7.2 прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); 4.7.3 поточні платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; 4.7.4 поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); 4.7.5 пеня, штрафи та інші види неустойки; 4.7.6 строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць-місяці (а. с. 6-9). Крім того 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 856/2015/2, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 856/2015 від 26 листопада 2015 року (а. с. 12). Також, 26 листопада 2015 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого цей договір забезпечує виконання зобов`язань заставодавця та вимог заставодержателя, які виникають з генерального договору про здійснення кредитування/ кредитного договору/ договору кредитної лінії № 856/2015 від 26 листопада 2015 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки умовному обсязі (а. с. 13-15). 21 грудня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 1, відповідно до п. 3.1 якого на умовах цього договору клієнт відступає фактору (передає у власність фактора) права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від фактора, а фактор набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту (копії на а. с. 31-32, 121-128). Відповідно до реєстру прав вимоги відповідно до умов договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 1 від 21 грудня 2021 року, зокрема пунктів 3.1, 3.2 цього договору, клієнт відступає фактору, а фактор набуває (приймає у власність) від клієнта в повному обсязі права вимоги, зокрема щодо ОСОБА_1 , загальна заборгованість станом на 21 грудня 2021 року: 441 036,38 грн. (а. с. 33, 129-130). Відповідно до наданого розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2021 року наявна заборгованість, яка становить 441 036,38 грн., з яких: 354 794,56 грн. заборгованість в частині непогашеного кредиту (по тілу); 86 241,82 грн. - заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом (а. с. 27). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність правових підстав для звернення з позовом. Крім того, в ході судового розгляду не спростовано дійсність боргу відповідача перед первісним кредитором, укладення між ними кредитного договору та фактичної передачі кредитних коштів, а також встановлено, що зарахування сплачених відповідачем коштів здійснювалось у відповідності до умов кредитного договору, зокрема приписів п 4.7 договору. Натомість посилання відповідача на повне погашення боргу перед первісним кредитором не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, та з урахуванням приписів статті 81 ЦПК України, суд відхилив їх за недоведеністю. При цьому щодо вимоги про стягнення суми боргу солідарно, суд зауважив, що ухвалою суду від 03 квітня 2024 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 в зв`язку з її смертю та відсутністю спадкоємців. А тому відсутні підстави вважати, що на час ухвалення рішення існують інші особи, які можуть нести солідарну відповідальність за укладеним кредитним договором, де ОСОБА_2 являлася поручителем, а тому позов підлягає частковому задоволенню (з огляду на закриття провадження щодо одного з відповідачів), та з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню вся сума боргу 441 036, 38 грн. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та зроблено висновок про доведеність позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ». Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» колегія суддів відхиляє, оскільки факт правонаступництва суд першої інстанції установив на підставі належним чином завіреної копії договору відступлення прав вимоги (а. с. 121-126), витягу з реєстру прав вимоги (а. с. 129-130), за якими здійснено відступлення, та платіжного доручення про сплату вартості права вимоги (а. с. 131). При цьому посилання відповідача на те, що копія договору факторингу від 21 грудня 2021 року та копія витягу з Реєстру до договору факторингу, є недопустимими доказами, оскільки подані з пропуском процесуальних строків, апеляційним судом розцінюється критично. Статтею 178 ЦПК України передбачено вимоги до відзиву на позов. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 5 статті 178 ЦПК України визначено, що до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до частини 3 статті 179 ЦПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (частина четверта статті 179 ЦПК України). Аналіз наведених вище норм процесуального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом позивач подає на підтвердження своїх вимог докази, що підтверджують його вимоги, що не позбавляє його права надати докази і до відповіді на відзив на рахунок спростування заперечень, викладених у відзиві відповідача на позов. В апеляційній скарзі відповідач вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема статей 43, 83 ЦПК України щодо прийняття до уваги копії договору факторингу від 21 грудня 2021 року та копії витягу з Реєстру до договору факторингу, які не були належним чином засвідчені та подані позивачем до позову без поважних причин і судом не продовжувався чи не поновлювався процесуальний строк для подачі доказів. Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви представником позивача було долучено наступні докази: копія кредитного договору № 856/2015 від 26 листопада 2015 року (а. с. 6-9); графік погашення заборгованості до договору № 856/2015 від 26 листопада 2015 року (а. с. 10-11); договір поруки № 856/2015/2 від 26 листопада 2015 року (а. с. 12); договір застави транспортного засобу від 26 листопада 2015 року (а. с. 13-15); копія паспорта та ІПН відповідача (а. с. 16-19); меморіальний ордер № 48128332 від 26 листопада 2015 року (а. с. 25); розрахунок заборгованості за кредитним договором № 856/2015 від 26 листопада 2015 року (а. с. 27); витяги з договорів факторингу та реєстру прав вимоги (а. с. 31-36); акт прийому-передачі прав вимог за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 1 від 21 грудня 2021 року (а. с. 37). До позовної заяви позивачем були надані витяги з договорів факторингу та реєстру прав вимоги. Посвідчення витягу обома сторонами правочину після переходу до нового кредитора права вимоги не потребує засвідчення сторонами договору, а здійснюється стороною фактором (у цьому випадку позивачем). 09 лютого 2023 року судом першої інстанції отримана від позивача відповідь на відзив на позовну заяву з додатками. До відповіді на відзив долучено копію договору факторингу №1 від 21 грудня 2021 року (а. с. 121-128), копію реєстру прав вимоги (а. с. 129-130), копію платіжного доручення № 17850 про плату за відступлення прав вимоги до договору факторингу №1 від 21 грудня 2021 року (а. с. 131), квитанції про направлення копії такої відповіді на відзив з додатками відповідачеві поштовим зв`язком (а. с. 133-134). З огляду на те, що відповідь на відзив від позивача надійшла до суду 09 лютого 2023 року, у цій заяві представник позивача виклав свої пояснення щодо суті спору та наданих відповідачем заперечень на позовну заяву, і така відповідь була подана після отримання позивачем відзиву на позовну заяву і цілком відповідає вимогам, які ставляться до такого виду заяв (стаття 179 ЦПК України), а відтак копія договору факторингу від 21 грудня 2021 року, копія витягу з Реєстру до договору факторингу та копія платіжного доручення були надані позивачем до суду з дотриманням процесуального порядку (до відповіді на відзив), і тому правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги при вирішенні справи по суті та є належним і достатнім доказом на підтвердження факту набуття позивачем права вимоги до відповідача. За такого, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття доказів при вирішенні спору. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Не є спроможними і доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки не є банком. На підтвердження операції по перерахуванню коштів на рахунок відповідача у ПАТ «Кредобанк», був наданий меморіальний ордер від 26 листопада 2015 року (а. с. 25), згідно якого грошові кошти у сумі 590 569,00 грн. були надані ОСОБА_1 відповідно до рахунку № АВ-000726 від 13 листопада 2015 року в тому числі ПДВ 98 428,17 грн., на авто FORD MMONDEO, 2015 року випуску. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт одержання грошових коштів, а лише зазначає про недоведеність розміру заборгованості, а також про повне її погашення. Однак така позиція відповідача є голослівною, оскільки ним не надано виписки по його особовому рахунку, доступ до якої він має, як клієнт банку ПАТ «Кредобанк». Апеляційний суд також враховує, що наданий суду розрахунок заборгованості (а. с. 27) здійснений не позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», як зазначає відповідач, а саме первісним кредитором ПАТ «Кредобанк» на час відступлення права вимоги та з урахуванням тих платежів, що були здійснені відповідачем, про що ним надано квитанції до відзиву на позовну заяву (а. с. 97-110), а тому є належним доказом розміру заборгованості у контексті даної справи. Контррозрахунку відповідач ОСОБА_1 суду не надав. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано оцінки поданому відзиву на позовну заяву, судом відхиляються, оскільки таке твердження ОСОБА_1 спростовується мотивувальною частиною оскаржуваного рішення. Інших доводів, що могли б ставити під сумнів законність чи обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування чи зміни, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун Повний текс судового рішення складений 10 жовтня 2024 року