Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1151/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1151/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Підставою для звернення до суду із цим позовом є ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у (далі Постанова № 168) та розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зокрема, не виплачено додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я внаслідок такого поранення за період 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, що загалом складає 9 місяців. 21.08.2022 позивач отримав поранення/травми під час виконання ним обов`язків при захисті Батьківщини в районі м. Бахмут Донецької області, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2023 №13312. З того часу позивач проходить лікування. Періоди стаціонарного лікування, назви медичних закладів, поставлені діагнози позивачу зафіксовані у виписках, що долучені до позову. У зв`язку із тим, що позивач проходив стаціонарне лікування після отриманого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, то відповідач мав нарахувати і виплатити позивачу за період вказані вище додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагород передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 , з 01.06.2023 по 30.06.2023 , з 01.08.2023 по 31.08.2023 , з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023 , з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. В іншій частині позовних вимог відмовити. Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати частково, позов задовольнити в повному обсязі, змінивши мотивувальну частину рішення. Результативну частину рішення змінити шляхом доповнення, а саме: абзац другий рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 викласти: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023; абзац третій рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 викласти: зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд вирішив не визнавати протиправною бездіяльність відповідача та не зобов`язувати його нарахувати і виплатити додаткову винагороду за період з 01.03.2023 по 31.03.2023. В мотивувальній частині рішення суд зазначив: «Згідно наданої картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 з 01/2023 по 12/2023 від 24.01.2024 №679/ФЕС, за січень 2023, лютий 2023, березень 2023 року було нараховано винагороду за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 100000,00 грн. та виплачено, що підтверджується наданою позивачем випискою по картковому рахунку «ПриватБанк». З квітня 2023 року по грудень 2023 року додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць нараховано не було. Оскільки судом встановлено, що позивачу було нараховано та виплачено за січень 2023, лютий 2023, березень 2023 року додаткову винагороду за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 100000,00 грн., відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню частково за період з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023.» Відповідно до п. 8 Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі Наказ № 260) грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю. Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV. Наказу № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Пунктом 2 Наказу № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад;оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Згідно картки особового рахунку позивача, яку видано відповідачем 24.01.2024 № 679/ФЕС, йому було виплачено в березні 2023 року 77285,05 грн. Відповідно до виписки з банківського рахунку позивача ним було отримано в березні 2023 року 77285,05 грн. Тобто виходячи з приписів вказаного наказу та зазначених доказів позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду, за лютий 2023 року. Відповідач не міг виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн до 5 березня 2023 року за цей же місяць, адже йому не було відомо, чи буде продовжувати стаціонарно лікуватись позивач. В підтвердження правильності вказаного висновку зазначаю, що в позовні заяві сторона позивача не просила суд зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду позивачу за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 , адже в серпні 2023 року позивачем було отримано грошове забезпечення в розмірі 114 876,37 грн, в тому числі додаткову винагороду, за цей період часу. Суд врахував те, що ми пропустили такий період часу в позовній заяві і задовольнив позов в частині, що стосувалась періоду часу з 01.08.2023 по 31.08.2023. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2022 №65 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про проведення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації» та мобілізаційної Директиви Головнокомандувача ЗСУ від 24.02.2022 року №32/321/501/13т старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 22.03.2022. Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частина) від 01.06.2022 №137, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що з 01.06.2022 року прийняв справи та посади і приступив до виконання службових обов`язків за посадами з відповідними посадовими окладами. Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 21.08.2022 №220, вважати таким, що вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лікування до КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», м.Бахмут Донецької області: старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, 21 серпня 2022 року. Виключено з котлового забезпечення військової частини з 22.08.2022. Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 22.08.2022 у №221 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що 21 серпня 2022 року отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2022 №236, старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону у зв`язку з лікуванням увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 06.09.2022 р. Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2022 №7544 Про результати службового розслідування, наказано поранення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язкові військової служби при захисту Батьківщини, не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Згідно довідки №76 від 09.06.2023 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології з 26.01.2023 по даний час з діагнозом МВТ 21.08.2022 стан після перенесеної мінно-вибухової травми від 21.08.2022 стан після вогнепального уламкового дотичного проникаючого хребтово-спиномозкового поранення грудного відділу з консолідованим переломом задніх структур з наявністю кісткових уламків у каналі хребта. Довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2023 №13312 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 21.08.2022 року отримав осколкове поранення сідничної ділянки, осколкові проникаючі поранення грудної клітини, забій поперекового відділу хребта, перелом хребта. Травмування/Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №10383 знаходився на стаціонарному лікуванні у ВАІТ №1 КП «ДОКЛМ «ДОР» ОСОБА_1 з 22.08.2022 по 26.08.2022. Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2201476 знаходився на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 26.08.2022 по 26.01.2023. Згідно відповіді КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 28.12.2023 №3148 на запит представника позивача, ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікування у травматологічному відділенні в КНП «ОКЛ ІФ ОР» з 26.01.2023 по теперішній час. Згідно довідки №182 від 26.12.2023 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології з 26.01.2023 по даний час з діагнозом наслідки мінно-вибухової травми (21.08.2022). Згідно відповіді КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 20.03.2024 №733 на запит представника позивача, ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікування в КНП «ОКЛ ІФ ОР» з 26.01.2023 по 24.01.2024. Пацієнт 24.01.2024 переведений для подальшого лікування та реабілітації до Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни Київська область, с.Циблі. 22.12.2023 позивачем направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату додаткової винагороди. Не отримавши відповіді на рапорт та відповідних виплат, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно ч. 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. За ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо». Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. За ч. 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно ч.ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України, від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-IX; від 18.04.2022 року № 2593/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-IX; від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-IX; від 12.08.2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-IX; від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-IX; від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року № 2915-IX; від 01.05.2023 року № 254/23, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року № 3057-IX; від 26.07.2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-IX; від 06.11.2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року № 3429-IX; від 05.02.2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 року № 3564-IX воєнний стан продовжений зокрема з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022 р, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023, № 836 від 09.08.2023, № 1001 від 15.09.2023, № 1162 від 07.11.2023, № 103 від 30.01.2024 до Постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені відповідні зміни та доповнення. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якою вказаний пункт доповнено абзацами такого змісту: «Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).». Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, яка застосовується з 01.06.2023, Постанову № 168 доповнено 12 такого змісту: «Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).». З аналізу пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами) можна дійти висновку, що передбачена ним додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру. При цьому, виплата винагороди здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). Отже, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 гривень, яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами), позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема: - безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах; - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Згідно п. 11 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні) підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. За п. 12 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні) керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки. Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (безвідносно наявності отримання тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини. Колегія суддів враховує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні. Отже, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 гривень. Матеріалами справи підтверджуються, що позивач зокрема з 26.01.2023 по 24.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з діагнозом наслідки мінно-вибухової травми (21.08.2022). Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2023 №13312 старший солдат ОСОБА_1 21.08.2022 отримав осколкове поранення сідничної ділянки, осколкові проникаючі поранення грудної клітини, забій поперекового відділу хребта, перелом хребта. Травмування/Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Враховуючи на наявність цієї довідки, у відповідача були наявні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого). Проте, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що згідно наданої картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 з 01/2023 по 12/2023 від 24.01.2024 №679/ФЕС, за січень 2023, лютий 2023, березень 2023 року було нараховано винагороду за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 100000,00 грн. та виплачено, що підтверджується наданою позивачем випискою по картковому рахунку «ПриватБанк». Тобто, відповідач самостійно усунув порушення зі свого боку, що піжтверджується відповідними доказами. Отже, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату відповідної додаткової винагороди за період лікування позивача січень 2023, лютий 2023, березень 2023 року, протилежного судом не встановлено. Крім того, отримання додаткової винагороди позивачем підтверджено дослідженими судом довідкою про доходи та карткою особового рахунку військовослужбовця. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, позивачу оскільки було нараховано та виплачено за січень 2023, лютий 2023, березень 2023 року додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню частково за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 , з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023. Таким чином, апеляційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко