Ухвала КАС ВС № 600/7708/23-а

УХВАЛА 07 жовтня 2024 року м. Київ справа №600/7708/23-а адміністративне провадження № К/990/31820/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Губської О.А., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доготер Оксана Георгіївна, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 600/7708/23-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ), щодо не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з січня 2023 року; - зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з січня 2023 року; - зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової виногороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №

159. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доготер О.Г., звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. 18 вересня 2024 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 600/7708/23-а. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та справа становить значний суспільний інтерес. Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо суспільного інтересу та виняткового значення не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, а також рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у зразкові справі №640/13029/22. Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Предметом оскарження у справі № 825/997/17 було здійснення нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». У справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, зокрема, включається щомісячна додаткова грошова винагорода. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 (№21-70а15) та дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Також, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним. Натомість у цій справі спірним є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн, передбаченої Постановою № 168 з січня 2023 року, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової виногороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №

159. Отже, підстави, предмет позову та нормативне регулювання справ № 825/997/17, № 522/2738/17 є відмінною від тієї, що маємо у цій справі. Тому наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду є необґрунтованим. Серед іншого, містяться посилання на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у зразкові справі №640/13029/22. Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України Суд не бере такі до уваги. При цьому, Суд звертає увагу скаржника на те, що справа №640/13029/22 розглянута Верховним Судом як судом першої інстанції в порядку розгляду зразкових справ. Згідно із статтею 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 07 березня 2024 року, від 14 березня 2024 року та від 03 квітня 2024 року відкрила провадження у зразковій справі № 640/13029/22. Водночас станом на момент ухвалення у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою рішення у справі № 640/13029/22 не прийнято, а тому рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у зразкові справі № 640/13029/22 не набрало законної сили, а відтак доводи про неврахування висновків у цій справі є передчасними. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів обох інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 03 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Доготер Оксана Георгіївна, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 600/7708/23-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько О.А. Губська В.М. Соколов