Постанова 4850 № 360/1198/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2024 року справа №360/1198/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 360/1198/23 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі №360/1198/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 при перерахунку з 01.12.2019 пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії, без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 за заявою позивача зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 360/1198/23. В мотивувальній частині зазначеної постанови встановлено, зокрема, що пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 в розмірі 90% від грошового забезпечення позивача 21913,58 грн, однак застосував при цьому визначену законодавством величину прожиткового мінімуму (обмежив розмір пенсії), що прямо суперечить судовому рішенні, в якому вказано на протиправність дій щодо такого обмеження. Однак, доказів того, що рішення по справі № 360/1198/23 є виконаним, матеріали справи не містять, тобто матеріали справи не містять докази виплати позивачу пенсійних виплат без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На виконання вищевказаної постанови суду від представника відповідача 30.07.2024 надійшов звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по адміністративній справі № 360/1198/23. Ухвалою суду від 01.08.2024 призначено до розгляду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення у справі № 360/1198/23 у письмовому провадженні. Ухвалою суду від 06.08.2024 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №360/1198/23 в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 в розмірі 90% від грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду протягом 10 днів з дати отримання цієї ухвали звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №360/1198/23 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення. 20.08.2024 на виконання ухвали суду від 06.08.2024 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по адміністративній справі № 360/1198/23. Ухвалою суду від 23.08.2024 в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 в адміністративній справі № 360/1198/23 - відмовлено. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №360/1198/23 в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 в розмірі 90% від грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром протягом 10 днів з дати отримання цієї ухвали. Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф за невиконання рішення суду у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн. Стягнення штрафу здійснити відповідно до частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення половини суми штрафу, що становить 30280,00 грн на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 30280,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі № 360/1198/23 виправлено описки, допущені в резолютивній частині ухвали Луганського окружного адміністративного суду в ухвалі суду від 23 серпня 2024 року в адміністративній справі № 360/1198/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Вважати правильно викладеним третій абзац резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро), як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф за невиконання рішення суду у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн». Вважати правильно викладеним четвертий абзац резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Стягнення штрафу здійснити відповідно до частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення половини суми штрафу, що становить 30280,00 грн на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), іншу половину у розмірі 30280,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив надати новий строк для вжиття відповідних заходів щодо виплати по рішенню суду від 28 листопада 2023 року по адміністративній справі № 360/1198/23 в повному обсязі та надання відповідного звіту протягом 3-х місяців після завершення військового стану в Україні. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не було враховано, що статтею 382 КАС України чітко регламентовано порядок розгляду судами питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. Так, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Проте як вбачається із наявних в особистому кабінеті підсистеми Електронний суд матеріалів, у справі № 360/1198/23 відсутні докази того, що Луганський окружний адміністративний суд призначав до розгляду у судовому засіданні із повідомленням сторін питання про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 і викликав, зокрема, останнього в судове засідання. Таким чином, суд першої інстанції фактично позбавив начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На думку позивача апеляційна скарга є абстрактною і відповідно не обгрунтованою. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні). Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21. Як зазначено в пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права», держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені. Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Відповідно до приписів частин 1 3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 8 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20. У зв`язку з не виконанням рішення суду та не надання у встановлений судом строк доказів виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 360/1198/23, належить стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в розмірі 30280,00 грн, іншу половину штрафу в розмірі 30280,00 грн - в дохід Державного бюджету України. Враховуючи те, що станом на 23.08.2024 відповідачем не надано до суду звіту про належне виконання рішення суду від 28.11.2023 та відповідних доказів, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк подання звіту у справі № 360/1198/23 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати протягом 10 днів звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2023. Проте, з цими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду. По-перше, відповідач в апеляційній скарзі зауважував, що в порушення вимог ч.4 ст. 382 КАС України рішення про накладання на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було прийнято судом першої інстанції шляхом розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, що є порушенням вимог ст. 382 КАС України. Практика Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які зобов`язують суд вирішувати певні питання виключно у судовому засіданні з повідомленням сторін сформована, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 2а-4641/11/2670. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що окружний суд призначав до розгляду у судовому засіданні із повідомленням сторін питання про накладення штрафу на начальника Управління або сторони подавали до суду клопотання про розгляд вказаного питання без їх участі. Таким чином, розглянувши питання про накладення штрафу на начальника Управління у письмовому порядку без повідомлення сторін, місцевий суд порушив імперативні вимоги частини четвертої статті 382 КАС України та позбавив начальника Управління права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права, вчинені судом першої інстанції, не мають формального характеру, оскільки побавили учасників справи можливості взяти участь у розгляді питання про виконання рішення суду та у вирішенні питання щодо ступеня вини начальника Управління у невиконанні вказаного судового рішення. З огляду на вищезазначене, враховуючи критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, «критерії Енгеля» (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанцій статті 382 КАС України та про незаконність оскаржуваного судового рішення у частині накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.09.2023 у справі № 640/21223/20. По-друге, відповідно до приписів статті 382 КАС України накладення штрафу є правом суду, а не його обов`язком. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Разом з тим, застосовуючи штрафні санкції до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд його особисто не викликав у судове засідання, та не встановив причини невиконання виконання судового рішення. При цьому місцевим судом дійсно не було враховано, приписи ст.ст.125,126 КАС України щодо змісту та часу вручення повістки. Колегія суддів звертає увагу, що повістки на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд звіту 23.08.2024, в порушенням ч.3 ст. 125 КАС України, було скеровано 21.08.2024 року. Отже, ухвала суду першої інстанції в частині накладення штрафу підлягає скасуванню, а накладення штрафу на керівника відповідача на теперішній час є необґрунтованим. Отже, суд першої інстанції правомірно вважав за необхідне встановити новий строк для подання звіту. Суд зауважує, що ухвалою від 10.09.2024 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду 28.11.2023 у справі № 360/1198/23. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 360/1198/23 у частині: «Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро), як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф за невиконання рішення суду у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн». «Стягнення штрафу здійснити відповідно до частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення половини суми штрафу, що становить 30280,00 грн на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), іншу половину у розмірі 30280,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України» - скасувати. В іншій частині ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 360/1198/23 залишити без змін. Повне судове рішення 03 жовтня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко