Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7605/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2024 року справа №200/7605/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 200/7605/23 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України про скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( далі-позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України, яка полягає у ненаданні відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 12.07.2023 та від 28.07.2023 адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 та від 15.08.2023 адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу; зобов`язати Некомерційну професійну організацію Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України надати відповіді на звернення ОСОБА_1 від 12.07.2023 та від 28.07.2023 адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 та від 15.08.2023 адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: Визнав протиправною бездіяльність Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 31, код ЄДРПОУ 41758154), яка полягає у ненаданні відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.07.2023 року та від 28.07.2023 року адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 року та від 15.08.2023 року адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу. Зобов`язав Некомерційну професійну організацію Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 31, код ЄДРПОУ 41758154) надати відповіді на звернення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.07.2023 року та від 28.07.2023 року адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 року та від 15.08.2023 року адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 року адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 31, код ЄДРПОУ 41758154) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В обґрунтування скарги зазначено, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно- владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №757/15346/18-ц дається тлумачення терміну публічно-владні управлінські функції. У розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України термін публічно означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу, тоді як зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Для вирішення питання про те, чи поширюється юрисдикція адміністративних судів на зазначені в позові вимоги, суд мав би з`ясувати юридичну природу спірних правовідносин, а саме, чи пов`язана бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 12.07.2023 року та від 28.07.2023 року адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 року та від 15.08.2023 року адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу, зі здійсненням публічно-владних управлінських функцій. Виходячи із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який визначає статус, мету, завдання та функції діяльності приватних виконавців, вбачається, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функції, покладеної на нього, а саме функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусового виконання яких передбачено законом. Суд не взяв до уваги, що самоврядування - це автономне функціонування будь-якої організаційної структури (підсистеми), уповноважене прийняття нею рішень з внутрішніх проблем, включення виконавців у процеси вироблення рішень; колективне управління як участь усіх членів організації, населення в роботі відповідного органу управління. До принципів самоврядування належать: повний демократизм, гласність, відповідальність за рішення, що приймаються, та виконання їх. Владні управлінські функції це діяльність суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивачем оскаржено в порядку адміністративного судочинства бездіяльність Ради приватних виконавців України, щодо ненаданні відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 12.07.2023 та від 28.07.2023 адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 та від 15.08.2023 адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу. Тобто, спір виник між некомерційною професійною організацією та її членом з приводу внутрішньої діяльності цієї організації. Відповідач у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень та не виконує владні управлінські функції. Позивачем оскаржувалися дії, які здійснювалися виключно в межах правовідносин реалізації органом самоврядування приватних виконавців компетенції щодо вирішення питань внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців. Діючи в межах вказаних правовідносин, орган самоврядування приватних виконавців, який обговорює питання внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. З вищевикладеного слідує, що у разі виникнення спору між приватним виконавцем та органом самоврядування приватних виконавців щодо правовідносин, які стосуються внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців, такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку. Діями Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України не порушено права і законні інтереси чи свободи позивача, не створено перешкод для здійснення її прав і законних інтересів чи свобод. Звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни були оформлені та направлені засобами електронної пошти на електронні адреси приватних виконавців, які створені ними для особистого використання. Суд поза увагою залишив приписи Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме чи відповідали надіслані позивачкою листи вимогам ч. 1, 2 ст. 6 вказаного Закону. Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін. В обґрунтування зазначено, зокрема, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (АПВУ) є державне управління загального характеру. Відповідно до Статуту АПВУ Асоціація є некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх приватних виконавців на засадах обов`язково членства відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та здійснює професійне самоврядування приватних виконавців. Приватний виконавець зобов`язаний: виконувати статут Асоціації приватних виконавців України, рішення Ради приватних виконавців України та З`їзду приватних виконавців України. Отже Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України при здійсненні свої повноважень вчиняє до всіх приватних виконавців, які є членами Асоціації, владні управлінські функції, в тому числі здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, її рішення обов`язкові до виконання всіма приватними виконавцями, за невиконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність. До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно- владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір). У даній справі спір не стосується реалізації (участі) позивачем в самоврядуванні, зокрема у прийнятті рішень самоврядної організації, або здійснення виборних функцій, які характеризуються повним демократизмом і правом на волевиявлення. У даній справі спір виник з приводу вчинення відповідачем владних функції, і як суб`єкт владних повноважень відповідач повинен був надати своєчасно відповідь на звернення позивачки. Посилання апелянта на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №757/15346/18-ц є недоречним, адже обставини справи не є подібними. Крім того, в даній постанові судом зроблено висновки, що з огляду на припис пункту 9 частини першої статті 19 КАС України та вимогу позивача визнати недійсним рішення екзаменаційної комісії, прийняте нею під час здійснення владних управлінських функцій щодо контролю за дотриманням суб`єктом оціночної діяльності вимог чинного законодавства України, такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Щодо твердження апелянта про те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем та приватними виконавцями її звернень, які були оформлені та направлені засобами електронної пошти, то це не більше, ніж маніпуляція та ухилення від виконання вимог закону та рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне. Позивач з 27.10.2020 до 19.05.2023 здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області за адресою 87526, Донецька область, м. Маріуполі, пр-т Перемоги, 103, приміщення 101. 19 травня 2023 року позивач змінила виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області, у зв`язку із бойовими діями на території Донецької області. 12 липня 2023 року позивач на офіційну електронну адресу Голови Ради приватних виконавців Одеської області Крецула Вадима Андрійовича направила лист, в якому повідомлялось про намір прийняти участь у VI Щорічній міжнародній конференції приватних виконавців Made in Odesa, відповідь на який не було надано. 28 липня 2023 року позивач направила на офіційну електронну адресу Голови Ради приватних виконавців Одеської області ОСОБА_2 нагадування, в якому просила надати відповідь на її лист від 12.07.2023 та повідомити склад організаційного комітету VI Щорічної міжнародної конференції приватних виконавців Made in Odesa, рішення про проведення якої було прийнято з`їздом приватних виконавців Одеської області 08.06.2023. Копію даного листа від 28.07.2023 року, позивачем також направлено на офіційну електронну адресу голови Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України ОСОБА_3 . Відповіді на який не було надано. Відповіді на зазначений лист також не було надано. 15 серпня 2023 року позивач направила повторний лист на офіційну електронну адресу голови Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України Лисенко Сергію Олексійовичу з метою прийняття відповідних мір реагування щодо ненадання відповідей головою ради приватних виконавців Одеської області на звернення позивача. Відповіді на лист від 15.08.2023 Комітетом з етики також не було надано. 15 серпня 2023 року позивач також був направлений аналогічний лист голові Асоціації приватних виконавців України ОСОБА_4 . На зазначений лист головою АПВУ відповідь також не надана. 01 грудня 2023 року з`їздом приватних виконавців України було обрано нове керівництво Асоціації. У зв`язку з чим свої звернення від 28.07.2023 року та від 15.08.2023 року адресовані Комітету з етики та звернення від 15.08.2023 року адресоване голові АПВУ, позивачем було перенаправлено 15.12.2023 року новому голові АПВУ ОСОБА_5 з метою прийняття відповідних мір реагування. Станом на 27 грудня 2023 року відповідей на звернення ОСОБА_1 відповідачем не надано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ст. 55 Конституції України та КАС України в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. На підставі пунктів 2, 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Таким чином, спір, в якому одна зі сторін є суб`єктом владних повноважень, не обов`язково є публічно-правовим спором. Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій. На вказаному наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23. Так, в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 Верховний Суд зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців. Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом. На підставі частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону. Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону […]; 2) рада приватних виконавців регіону […]; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України. Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403 вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України. На підставі частини сьомої статті 53 Закону № 1403 З`їзд приватних виконавців України: 1) обирає Голову та заступників Голови Ради приватних виконавців України і достроково відкликає їх з посад; 2) затверджує статут Асоціації приватних виконавців України та вносить зміни до нього; 3) затверджує Кодекс професійної етики приватних виконавців; 4) утворює Раду приватних виконавців України та ревізійну комісію; 5) призначає чотирьох членів Кваліфікаційної комісії та чотирьох членів Дисциплінарної комісії; 6) затверджує Положення про Раду приватних виконавців України, Положення про ревізійну комісію; 7) розглядає та затверджує звіти Ради приватних виконавців України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 8) затверджує кошториси Асоціації приватних виконавців України, її органів, а також звіти про їх виконання; 9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України, яка: 1) формує порядок денний, скликає та забезпечує проведення з`їзду приватних виконавців України; 2) забезпечує виконання рішень з`їзду приватних виконавців України; 3) затверджує положення про з`їзд приватних виконавців регіону, раду приватних виконавців регіону та інші регіональні органи у разі їх утворення Асоціацією приватних виконавців України; 4) забезпечує діяльність органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 5) встановлює розмір та порядок сплати членських внесків Асоціації приватних виконавців України; 6) бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом; 7) приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом; 8) приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 9) сприяє діяльності рад приватних виконавців регіонів, координує їхню діяльність; 10) сприяє забезпеченню гарантій діяльності приватних виконавців; 11) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Асоціації приватних виконавців України відповідно до затвердженого з`їздом приватних виконавців України кошторису; 12) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад приватних виконавців регіонів, їх голів, скасовує рішення рад приватних виконавців регіонів; 13) забезпечує створення і ведення веб-сайту Асоціації приватних виконавців України; 14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України. Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функцій, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. У випадку виникнення спору в межах правовідносин, в яких вказаний інститут реалізує надані йому правомочності (зупинення або припинення діяльності приватного виконавця, оскарження рішень про накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця та т.і.), такий спір, за наявності для цього визначених законом підстав, може підпадати під ознаки публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Як свідчать матеріали справи, позивач вказує на протиправну бездіяльність Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України, яка полягає у ненаданні відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 12.07.2023 та від 28.07.2023 адресовані Голові Ради приватних виконавців Одеської області Крецулу Вадиму Андрійовичу, від 28.07.2023 та від 15.08.2023 адресовані Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України, від 15.08.2023 адресоване голові Асоціації приватних виконавців України Чепурному Віталію Миколайовичу. Відповідно до преамбули Закону України Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-В) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-В громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. На підставі частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Отже, розгляд звернень громадян, поданих в порядку, передбаченому Законом № 393/96-ВР, не є владною управлінською функцією органів (посадових осіб, установ, об`єднань та ін.), які є адресатами цих звернень. Як наслідок, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Є неприйнятними посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/30119/20, від 22 червня 2023 року у справі № 640/28126/20, від 29 лютого 2024 року у справі № 640/1859/22, від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20, оскільки правовідносини в цих справах відрізняються від правовідносин за позовом ОСОБА_1 , в жодній зі справ предмет спору не пов`язаний із правовідносинами щодо розгляду звернень громадян. Так відповідачами у наведених справах є Недержавна некомерційна професійна організація Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, а не Некомерційна професійна організація Асоціація приватних виконавців України. При цьому Недержавна некомерційна професійна організація Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України хоч і є органом самоврядування, але її повноваження відрізняються від повноважень Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України. Зокрема, рішенням Ради адвокатів України затверджується порядок підвищення кваліфікації адвокатів України, який фактично є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює обов`язкові для адвокатів приписи з підвищення кваліфікації, про що зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 640/1859/22. Також, суд першої інстанції відкрив провадження в адміністративній справі за позовом позивача , як приватного виконавця. Статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. При цьому, останній має право звертатись до суду виключно у випадках, визначених законом. Юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Крім того, в адміністративному судочинстві приватний виконавець виступає стороною у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця особливості провадження яких визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 р. у справі №761/3540/20 сформулювала правовий висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому контексті, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France). Згідно п.1 ч.1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч.1 ст. 321 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Керуючись ст. 139, 238, 308, 311, 315, 319, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 200/7605/23 - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 200/7605/23 - скасувати. Закрити провадження у справі 200/7605/23 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України про скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст складений та підписаний 02 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць