Постанова Одеський апеляційний суд № 522/4882/22

Номер провадження: 22-ц/813/1730/24 Номер провадження: 22-ц/813/1814/24 Справа № 522/4882/22 Головуючий у першій інстанції Науменко А.В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами адвоката Врони Андрія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року та на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИВ: У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, про визнання заповіту недійсним. Під час розгляду справи судом першої інстанції, 08 липня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Врона Андрій Валентинович подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на те, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач планує понести у зв`язку із розглядом даної справи, складає 15000 гривень. При цьому, представник відповідача, зважаючи на те, що сторона не може попередньо знати остаточний розмір витрат, які понесе, у зв`язку із розглядом справи, вважав за доцільне вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по справі. Також, представник відповідача повідомив, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі (т. 1, а.с. 32-34). 15 лютого 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову ОСОБА_2 вирішено відмовити (т. 1, а.с. 124-128). 28 березня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Врона Андрій Валентинович подав заяву про розподіл судових витрат (т. 1, а.с. 131-135). 02 червня 2023 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Врона Андрія Валентиновича, подану в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса, про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду (т. 1, а.с. 171-172). 02 червня 2023 року додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеса у відшкодуванні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а.с. 173-174). 19 червня 2023 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Врона Андрій Валентинович направив до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваною ухвалою та вважає її такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки при постановленні ухвали судом зазначено, що докази понесених судових витрат на професійну правову допомогу подані до суду 28 березня 2023 року з порушенням строку на їх подання. Проте, представник апелянта вказує, що згідно з ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга та інші документи здано на пошту або передано іншими засобами зв`язку. Разом із вказаними доказами, як зазначає представник апелянта, було направлено повідомлення кур`єрської доставки, відповідно до якої вищезазначене відправлення прийняте у доставку кур`єром 17 лютого 2023 року, тому слід вважати, що подання доказів відбулося без пропуску строку. Разом з тим, представник апелянта зауважує, що судом першої інстанціях зазначено, що поштове відправлення не містить найменування кур`єрської доставки та будь-яких інших даних, у результаті чого відсутня можливість встановити юридичну особу. Представник апелянта також наголошує, що при постановлені ухвали суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, що у свою чергу, згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року (т. 1, а.с. 184-191). 30 червня 2023 року засобами поштового представник ОСОБА_1 - адвокат Врона Андрій Валентинович направив до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02 червня 2023 року. Так, представник апелянта (відповідача) зазначає, що стороною відповідача не ставилася вимога про ухвалення додаткового рішення в даній справі та відповідна заява до суду не подавалася. Крім того, представник апелянта вважає, що за результатами поданої ним заяви (про розподіл судових витрат) суд першої інстанції не міг залишити заяву без розгляду та, водночас, відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу в додатковому рішенні, адже вказане питання вже було досліджено в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року та в такому випадку підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені ч. 1 ст. 270 ЦПК України, були відсутні. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просив додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким заявлені вимоги щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на правову допомогу задовольнити (т. 1, а.с. 200-211). Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) від 28 серпня 2023 року за вказаними апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження (т. 2, а.с. 1-6). 12 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_2 адвоката Ляшенко Еллади Анзорівни надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких представник позивача просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначаючи, що стороною відповідача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу доказів, а саме розрахунку витрат, акт приймання-передачі, договір про надання правової допомоги, до суду не надано. Крім того, представник позивача вважає, що представник відповідача подав заяву про розподіл судових витрат з пропуском строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т. 2, а.с. 17-31). Ухвалою Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 32). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. У зв`язку зі зміною постійно діючого процесуального складу колегії, 09 вересня 2024 року протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснено заміну судді Сегеди С.М. на суддю-учасника постійно діючого процесуального складу колегії Драгомерецького М.М. У судовому засіданні 12 вересня 2024 року представник апелянта адвокат Врона А.В. апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити, представник позивача адвокат Ляшенко Еллада Анзорівна просила залишити апеляційні скарги без задоволення. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що від дати передачі представником відповідача заяви про долучення доказів кур`єру (17 лютого 2023 року) до подачі вказаної заяви до суду (28 березня 2023 року) пройшло більше місяця, у зв`язку з чим суд висловив сумніви у достатності вказаного доказу на підтвердження виконання вимог щодо строку подання доказів відповідно до ст. 141 ЦПК України (т. 1, а.с. 172). Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено передбачених законом підстав, за наявності яких суд може ухвалити рішення про стягнення витрат на правову допомогу, зокрема, суду не надано розрахунку витрат та акт прийому-передачі, у зв`язку з чим вважав за необхідне відмовити у стягненні витрат на правову допомогу (т. 1, а.с. 174). Апеляційний суд, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, та частково задовольняючи апеляційні скарги, вважає за потрібне зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду цивільної справи №522/4882/22 15 лютого 2023 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса, про визнання заповіту недійсним (т. 1, а.с. 124-128). Під час ухвалення рішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) судом не вирішувалося. Вказане рішення в подальшому не оскаржувалося. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. За ч.ч. 1-4 ст. ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Як вже зазначалося вище, 08 липня 2022 року представник Гамурар Козьякова Євгена Івановича (відповідача) адвокат Врона Андрій Валентинович подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на те, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач планує понести у зв`язку із розглядом даної справи, складає 15000 гривень. При цьому, представник відповідача, зважаючи на те, що сторона не може попередньо знати остаточний розмір витрат, які понесе, у зв`язку із розглядом справи, вважав за доцільне вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по справі. Також, представник відповідача повідомив, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі (т. 1, а.с. 32-34). Тобто, вимоги абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України (щодо повідомлення суду до закінчення судових дебатів про надання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду), представником відповідача були дотримані. Крім того, на підтвердження повноважень на представництво інтересів відповідача адвокат Врона А.В. надав до суду разом із відзивом на позов копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги та копію витягу з договору про надання правової допомоги №277 від 05 липня 2022 року (т. 1, а.с. 39). Після ухвалення рішення по суті спору (15 лютого 2023 року), 17 лютого 2023 року засобами кур`єрської служби доставки адвокат Врона А.В. направив до суду заяву про розподіл судових витрат, до якої долучив копії додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №277 від 05 липня 2022 року, акту приймання-здачі наданих послуг від 15 лютого 2023 року та квитанції №220738 від 16 лютого 2023 року щодо оплати послуг надання правової допомоги за договором №277 від 05 липня 2022 року (т. 1, а.с. 131-140). 28 березня 2023 року вказана заява була зареєстрована канцелярією Приморського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 131). Залишаючи без розгляду заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції взяв до уваги дату реєстрації заяви канцелярією суду та висловив сумніви щодо достатності доказів (а саме квитанції кур`єра про отримання останнім для передачі до суду заяви про розподіл судових витрат) на підтвердження виконання вимог щодо строку подання доказів відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки між передачею заяви кур`єру до моменту надходження її до суду пройшло більше місяця. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, обов`язок доказування чи спростування процесуальної позиції лежить на сторонах по справі. А суд, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Отже, в даному випадку спростовувати звернення представника відповідача адвоката Врони А.В. із заявою про розподіл судових витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, повинна була сторона позивача. Однак, як вбачається із заперечень на заяву про розподіл судових витрат, поданих представником позивача адвокатом Ляшенко Елладою Анзорівною, представник позивача зазначає про пропуск строку на подання такої заяви, але жодним чином не аргументує свою процесуального позицію з цього приводу, а інші доводи заперечень ґрунтуються на відсутності у матеріалах справи документального підтвердження та відповідного розрахунку понесених стороною відповідача витрат на правову допомогу (т. 1, а.с. 145-147). При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що після надходження заяви про розподіл судових витрат до суду, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року дана заява була прийнята та призначена до розгляду (т. 1, а.с. 143), що, у свою чергу, не узгоджується із подальшим постановленням оскаржуваної ухвали про залишення такої заяви без розгляду на підставі пропуску строку на її подання. Серед іншого, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в додатковому рішенні, яким у відшкодуванні витрат на правову допомогу відповідачу було відмовлено. Так, відмовляючи у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що не встановив передбачених законом підстав, за наявності яких суд може ухвалити рішення про стягнення витрат на правову допомогу (т. 1, а.с. 174). Однак, згідно з наявними (на час ухвалення рішення по суті заявлених вимог) матеріалами справи, а саме, протоколами судових засідань 09 серпня 2022 року (т. 1, а.с. 53), 15 вересня 2022 року (т. 1, а.с. 55), 20 жовтня 2022 року (т. 1, а.с. 66-66 зворот), 17 січня 2023 року (т. 1, а.с. 117-117 зворот), 15 лютого 2023 року (т. 1, а.с. 120-122) адвокат Врона А.В. був присутній у вказаних судових засіданнях, здійснюючи представництво інтересів відповідача, а також подавав від імені останнього відзив на позовну заяву та заперечення щодо призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи, а також проти допиту свідків та витребування доказів, що, у свою чергу, підтверджує здійснення з боку адвоката дій щодо виконання укладеного між ним та відповідачем договору про надання правової допомоги при розгляді даної цивільної справи. Але, зазначені докази при наявності в матеріалах справи, а саме у відзиві на позовну заяву, орієнтованого розрахунку понесених стороною відповідача судових витрат, судом першої інстанції до уваги не були взяті помилково. Таким чином, оскільки процесуальна поведінка сторони відповідача не свідчить про наявність в їх діях зловживання своїми процесуальними правами, а стороною позивача не доведено порушення строків, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, при зверненні до суду із заявою про розподіл судових витрат, апеляційний суд, враховуючи, що доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, вважає помилковим залишення такої заяви судом першої інстанції без розгляду та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 та п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржувані судові рішення та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про розподіл судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги адвоката Врони Андрія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про розподіл судових витрат. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік Повний текст постанови складений 03 жовтня 2024 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк