Постанова 4805 № 275/1156/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/1156/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В. Категорія 63 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів Павицької Т.М., Борисюка Р.М. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №275/1156/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з житлового будинку, що є в спільній частковій власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Миколайчука П.В. у смт. Брусилів в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з житлового будинку, що є в спільній частковій власності. В обґрунтування позову зазначила, що їй та відповідачам у справі на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме:

2. ОСОБА_1 -38/100 частин;

3. ОСОБА_4 - 20/100 частин;

4. ОСОБА_3 - 20/100 частин;

5. ОСОБА_2 - 22/100 частин. Частина домоволодіння, якою вона фактично користується, розташована на земельній ділянці, що перебуває у її приватній власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.05.2009 №ЯД/562777|кадастровий номер 1820955100:01:002:0481. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не бажають вирішити питання виділу її частки в натурі, що перешкоджає реалізації її права на власність і вільне володіння своєю власністю, тому просила виділити у приватну власність у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 - прихожу (2-1) площею 6,6 кв.м, житлову кімнату (2-2) площею 19,4 кв.м., житлову кімнату (2-3) площею 12,2 кв.м., кухню (2-4) площею 10,1 кв.м., господарську будівлю («Е») площею 34,0кв.м., навіс («З») площею 17,5 кв.м., свердловину («скв»), огорожу (1-3), погріб («Пгр») площею 7,8 кв.м., а решту будівель і споруд виділити у спільну часткову власність відповідачам. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність судового рішення нормам матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що між сторонами не існує спору про порядок користування домоволодінням, оскільки такий порядок склався давно і кожен із співвласників користується певною частиною. Існує спір щодо проведення реєстраційних дій, тобто небажання відповідачів у добровільному порядку укласти відповідний нотаріальний договір. Вказує, що місцевим судом не взято до уваги як належний доказ Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складений ФОП ОСОБА_7 11.11.2022 за №148/22, відповідно до якого за технічними показниками об`єкт може бути поділено. У зв`язку з тим, що судом першої інстанції не було враховано зазначений Висновок, представник позивача в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке було задоволено. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 є власником 38/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за договором дарування від 21.01.1993, зареєстрованим в реєстрі за № 54 та земельної ділянки площею 0, 1500 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 562777 від 29.05.2009 (а.с. 10-12). Згідно з довідкою переселенця № 1828-7000870384 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на житловий будинок що розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 в розмірі 38/100 частини, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складає по 20/100 за кожним, ОСОБА_2 22/100 (а.с. 6-9). Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна справа № 778, на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 виготовлений на ОСОБА_1 08.09.2022 (а.с. 13-15). Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 148/22 від 11.11.2022 житловий будинок що розташований за адресою АДРЕСА_1 може бути поділено та наведено варіант поділу. При вирішенні спору зазначений Висновок судом першої інстанції не було враховано, з чим погоджується апеляційний суд. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року в справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20), зазначено, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Доказом про технічну можливість поділу (виділу) в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (виділу). У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). З метою вирішення питання щодо можливості виділу позивачці конкретної частини будинку, а відтак вирішення спору між сторонами ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.06.2024 за клопотанням представника позивача призначено судову будівельно-технічну експертизу. На виконання вимог ухвали суду 23.07.2024 на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 19.06.2024 № 4/06-2024. У вказаному висновку експерт зазначив, що здійснити поділ/виділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 (38/100 часток), ОСОБА_2 (22/100 часток), ОСОБА_3 (20/100 часток), ОСОБА_4 (20/100 часток), як передбачено п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами), вбачається технічно можливим, при умові об`єднання часток ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та за умови відступу від ідеальної частки співвласників. На розгляд суду запропоновано технічно можливий варіант виділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що розроблені із відступом від ідеальної частки співвласників, із зазначенням: Виділити у приватну власність Позивача ( ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) слідуючі складові частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 : прихожа (за планом 2-1) площею 6,6 кв.; житлова кімната (за планом 2-2) площею 19,4 кв.м.; житлова кімната (за планом 2-3) площею 12,2 кв.м.; кухня (за планом 2-4) площею 10, 1 кв.м.; господарська будівля (за планом літ. Е) площею 34,0 кв.м.; навіс (за планом літ. 3) площею 17,5 кв.м.; свердловина (за планом літ. Скв); огорожа (за планом №1-3); погріб (за планом літ. Пгр) площею 7,8 кв.м. Виділити у спільну часткову приватну власність Відповідачів: ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 (розмір частки - 34/100), ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 (розмір частки - 33/100), ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_4 (розмір частки - 33/100), слідуючі складові частини домоволодіння за-кдресою АДРЕСА_1 : веранда (за планом 1-1) площею 8,3 кв.; кухня (за планом 1-2) площею 15,2 кв.м.; житлова кімната (за планом 1-3) площею 12,1 кв.м.; житлова кімната (за планом 1-4) площею 21,3 кв.м.; сарай (за планом літ. Б) площею 24,0 кв.м; сарай (за планом літ В) площею 22, 4 кв.м; погріб (за планом літ. Пгр 1) площею 7,6 кв.м. А тому, враховуючи, що запропонований варіант виділу будинку в натурі позивачу є єдиним технічно можливим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі не заперечували проти такого виділу/поділу будинку та з метою ефективного захисту прав позивача та вирішення спору в цілому, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовується з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а тому апеляційний суд скасовує це ж рішення в частині розподілу судових витрат. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 сплачено 1073, 60 грн судового збору за подання позовної заяви та 1610, 40 грн за подання апеляційної скарги. Крім того, ОСОБА_1 здійснила оплату експертизи в суді апеляційної в розмірі 12 000 грн. (а.с. 186). Відтак, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути вартість проведеної експертизи в розмірі 12 000,00 гривень, 1073, 60 грн судового збору за подання позовної заяви та 1610, 40 грн - за подання апеляційної скарги, тобто по 4 894, 67 грн з кожного відповідача. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Виділити у приватну власність ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) наступні складові частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 : прихожа (за планом 2-1) площею 6,6 кв.; житлова кімната (за планом 2-2) площею 19,4 кв.м.; житлова кімната (за планом 2-3) площею 12,2 кв.м.; кухня (за планом 2-4) площею 10, 1 кв.м.; господарська будівля (за планом літ. Е) площею 34,0 кв.м.; навіс (за планом літ. 3) площею 17,5 кв.м.; свердловина (за планом літ. Скв); огорожа (за планом №1-3); погріб (за планом літ. Пгр) площею 7,8 кв.м. Виділити у спільну часткову власність відповідачів: ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 (розмір частки - 34/100), ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 (розмір частки - 33/100), ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_4 (розмір частки - 33/100), такі складові частини домоволодіння за-аресою АДРЕСА_1 : веранда (за планом 1-1) площею 8,3 кв.; кухня (за планом 1-2) площею 15,2 кв.м.; житлова кімната (за планом 1-3) площею 12,1 кв.м.; житлова кімната (за планом 1-4) площею 21,3 кв.м.; сарай (за планом літ. Б) площею 24,0 кв.м; сарай (за планом літ В) площею 22, 4 кв.м; погріб (за планом літ. Пгр 1) площею 7,6 кв.м. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції та вартість проведеної експертизи в сумі по 4 894, 67 грн з кожного відповідача. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови складено 04.10.2024. Головуючий Судді