Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/6405/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/6405/23 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 274/6405/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Гончарука Андрія Володимировича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у місті Бердичеві, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом та після його уточнення (а.с.62) остаточно просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, що стягуються за судовим наказом Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2021 року по справі № 274/3557/21, з грудня 2021 року по серпень 2023 року у розмірі 189 118, 41 грн та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, що стягуються за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року по справі №274/3872/21, з листопада 2021 року по серпень 2023 року у розмірі 120 474,35 грн. А також стягнути із відповідача судові витрати. Позов мотивувала тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу, виданого 18 червня 2021 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 28 травня 2021 року і до повноліття дитини. Згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року із відповідача стягуються аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки заробітку (доходів), починаючи з 11 червня 2021 року і до досягнення дочкою ОСОБА_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказувала, що з листопада 2021 року до серпня 2023 року ОСОБА_4 сплачував аліменти по виконавчому документу за №274/3557/21 від 30 червня 2021 року та виконавчому листу №274/3872/21 нерегулярно та не в повному обсязі і тому утворилась заборгованість у сумі 189 118,41 грн. та 120 474,35 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів протягом тривалого часу вона та дитина зазнали значних матеріальних труднощів, в той же час ОСОБА_2 був обізнаний щодо заборгованості по аліментах, але ніяких дій з цього приводу не вчиняв. Тому просила позов задовольнити. Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що він одружений, утримує дружину, її дитину від першого шлюбу, є особою з інвалідністю, а також ту обставину, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася під час залучення його, як військовослужбовця до сил оборони з відбиття російської агресії проти України. Вказує, що посилання суду першої інстанції на обґрунтованість стягнення визначеного розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є помилковою. Вважає, що його вини у тому, що за період з лютого 2022 року по червень 2023 року утворилась заборгованість немає. Зазначає, що борг який утворився з червня 2021 року, виключно через бухгалтерію за місцями служби та праці і станом до січня 2022 року з цього приводу будь яких непорозумінь не існувало. Посилається на те, що на лютий 2022 року він вже був діючим військовослужбовцем, і приймав безпосередньо участь у бойових діях, тому від державного виконавця він не міг отримати будь-яку комунікацію. Крім того, за свідченням державного виконавця, в період з 24 лютого 2022 року по листопад 2022 року Бердичівський ВДВС не працював і аліментні зобов`язання стягувачі почали за цей період отримувати виключно після грудня 2022 року. Вказує, що ним витрачалися значні суми власних коштів з отримуваного грошового утримання, як військовослужбовця на лікування та реабілітацію під час лікування внаслідок поранення, після чого він отримав інвалідність 3 групи. Вважає, що на той час він мав об`єктивні перешкоди для виконання обов`язку своєчасної сплати аліментів з грошового утримання, як військовослужбовця. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У поданому відзиві, ОСОБА_1 посилається на законність та обґрунтованістьрішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Відповідно до частина 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України(частина 1 статті 368 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно частини 5 статті 268, статті 381 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.3). 18 червня 2021 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 травня 2021 року і до повноліття дитини (а.с.4). За рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року у справі № 274/3872/21 стягуються зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки його заробітку (доходів), починаючи з 11 червня 2021 року і до досягнення дочкою - ОСОБА_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-9). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03 січня 2024 року № 78519, виданої Бердичівським ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по аліментах ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по виконавчому документу № 274/3557/21 від 30 червня 2021 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області станом на 01 вересня 2023 року складає 189 118,41 грн (а.с.71-74). З даного розрахунку вбачається, що відповідачем аліменти сплачувались нерегулярно та не в повному обсязі. Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03 січня 2024 року № 78520, виданої Бердичівським ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по аліментах ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по виконавчому документу за № 274/3872/21 від 05 жовтня 2021 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області станом на 01 вересня 2023 року складає 120 474,35 грн (а.с.67-70). З цього розрахунку також вбачається, що відповідачем аліменти сплачувались нерегулярно та не в повному обсязі. Також установлено, що ОСОБА_2 з 12 січня 2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , що стверджується копією довідки про доходи (а.с.36). Крім того, 25 серпня 2023 року державним виконавцем Бердичівського ВДВС було направлено дві вимоги до ВЧ НОМЕР_3 за № № НОМЕР_4 , 2145 про необхідність перерахувати заборгованість зі сплати аліментів (а.с.118-119, 120-121). 18 березня 2024 року Постановою державного виконавця Бердичівського ВДВС судовий наказ № 274/3557/21, виданий 30 червня 2021 року та виконавчий лист № 274/3872/21, виданий 05 жовтня 2021 року передано до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.134-135). Постановою державного виконавця Канівського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 . Заборгованість станом на 01 березня 2024 року за судовим наказом № 274/3557/21 складає 229 243,72 грн. Згідно довідки № 7545 від 14 листопада 2023 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , з 17 жовтня 2023 року по даний час виконує бойове (спеціальне) завдання в зоні ведення бойових дій. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачем доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, а відповідачем не спростовано перед судом, що заборгованість виникла не з його вини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Відповідно до частини 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц (провадження 14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Згідно розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 вересня 2023 року, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 309 592,76 грн, тобто по виконавчому документу № 274/3557/21 від 30 червня 2021 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області станом на 01 вересня 2023 року складає 189 118,41 грн та по виконавчому документу за № 274/3872/21 від 05 жовтня 2021 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області станом на 01 вересня 2023 року складає 120 474,35 грн (а.с.71-74, 67-70 відповідно). Так, у постанові в справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) від 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він був мобілізований до лав Збройних Сил України, і отримав поранення не є достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки заборгованість по сплаті аліментів виникла починаючи із 2021 року. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що безпосередньо на платника аліментів покладається обов`язок повідомлення державного виконавця про зміну місця його проживання чи роботи. Доказів вчинення таких дій у зв`язку із зміною місця проходження військової служби внаслідок укладення контракту, відповідачем та його представником не надано і таких не встановлено судом. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Гончарука Андрія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді