LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824757/17660/24-ц

від 01.10.2024 ·

справа № 757/17660/24-ц провадження № 22-ц/824/15464/2024 головуючий у суді І інстанції Яценко Н.О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 5 липня 2024 року про відмову у задоволенні подання у справі за поданням Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року Міністерство юстиції України звернулось до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. В обгрунтування подання вказувало, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/135/16, виданого 13 жовтня 2017 року Оболонським районний судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 91 917 821,84 грн, 9 626 230,50 грн- 3% та інфляційні втрати та 3 654 грн - судового збору. 30 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до виконання та до відома. Крім того, 28 серпня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника в межах суми 101 489 720,07 грн та направлено в усі діючі банки до виконання, сторонам до відома. Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за №: 151158767 від 14 листопада 2022 року встановлено, що відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що нерухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону від 17 квітня 2024 року за №: 200571135 встановлено, що: 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 19 грудня 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 1 листопада 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 6 листопада 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 8 серпня 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 17 серпня 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 22 жовтня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 27 серпня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 3 вересня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 31 липня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; Станом на день подачі подання рішення суду не виконано. Таким чином, враховуючи вищезазначене, заявник вважав, що боржник навмисно ухиляється від виконання рішення та взагалі намагається унеможливити стягнення з нього суми боргу в межах виконавчого провадження. З цих підстав суб`єкт подання просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань, покладених згідно виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/135/16, виданого 13 жовтня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 5 липня 2024 року в задоволенні подання Міністерства юстиції України, заінтересована особа: АТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник Міністерства юстиції України - Сніжинський Т.Є. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано, що передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Зазначає, що витрачання боржником грошових коштів на подорожі за кордон, а не на погашення заборгованості за рішенням суду, і є ухиленням від виконання рішеннясуду. Вважає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому, що виконавче провадження триває вже сім років, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що з часу відкриття виконавчого провадження боржник не з`являється до державної виконавчої служби, не цікавиться станом заборгованості та не вчиняє жодних дій, направлених на її погашення, при цьому, достеменно знаючи, як про ухвалене судом рішення, так і про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення. Вказує, що матеріалами справи підтверджується факт обізнаності боржника про наявність виконавчого провадження, а невиконання боржником рішення суду не зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Вважає, що обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, що є неприпустимим в силу вимог закону і порушують права стягувача на своєчасне виконання судового рішення і одержання власних коштів від боржника. 26 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Федоров З.Ф. надійшли пояснення по справі, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду і систематично протягом тривалого часу вчиняє дії на його виконання. Так, 3 липня 2019 року ОСОБА_1 в добровільному порядку, за власною ініціативою, звернувся до державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ з клопотаннями про винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату та з проханням повідомити банківські реквізити, на які потрібно перераховувати кошти для погашення заборгованості, а також із заявою до бухгалтерії Товариства, в якому він працює, з проханням 20 % його заробітної плати перераховувати до виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2/756/135/16 від 13 жовтня 2017 року. Державний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 11 вересня 2019 року та направив її на підприємство, де ОСОБА_1 працює TOB «ВАТ ОЛІМП». Вказує, що з жовтня 2019 року і до цього часу ТОВ «ВАТ ОЛІМП» щомісячно здійснює утримання та перерахування 20% заробітної плати ОСОБА_1 для виконання рішення суду. За вказаний період нараховано та перераховано на рахунок Міністерства юстиції України 420 447,02 грн, що підтверджується довідкою TOB «ВАТ ОЛІМП» від 25 вересня 2024 року. Звертає увагу, що у справі № 756/217/15 було прийняте нове судове рішення і рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року не підлягає примусовому виконання через його скасування, а тому перед судом ініціюється питання щодо обмеження у праві виїзду за кордон з метою забезпечення виконання рішення суду, яке скасовано. По суті справи Верховний Суд ще не прийняв постанову. Наголошує, що усі поїздки ОСОБА_1 відбувались лише і виключно з робочою метою - відрядження. Також просить поновити строк для подання доказів та долучити докази до матеріалів справи, а саме долучити: копію довідки ТОВ «ВАТ ОЛІМП» від 25 вересня 2024 року; копію наказу ТОВ «ВАТ ОЛІМП» від 20 квітня 2017 року № 16; копії наказів про відрядження; копію ліцензії Мінпромполітики України виданої ТОВ «ВАТ ОЛІМП» на розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт та модернізацію військової техніки; копію наказу Мінстратегпром України про внесення ТОВ «ВАТ ОЛЕМП» до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів оборонного призначення. Вказує, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи просить врахувати та дослідити долучені докази. Подати докази раніше ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки він не отримував процесуальних документів по справі з незалежних від нього причин. Вирішуючи питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції колегія апеляційного суду враховує таке. Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року розгляд справи призначено на 5 липня 2024 року. В той же час, матеріали справи не містять доказів отримання поштової кореспонденції суду ОСОБА_1 5 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва вже було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні подання. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про неможливість надати докази до суду першої інстанції та вважає за належне долучити вказані докази на стадії апеляційного провадження. У судовому засіданні представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Колісник О.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання. Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції. Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні подання Міністерства юстиції України про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Проте, факту ухилення боржника від виконання судового рішення не встановлено. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/135/16 виданого 13 жовтня 2017 року Оболонським районний судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 91 917 821,84 грн, 9 626 230,50 грн - 3% та інфляційні втрати та 3 654 грн - судового збору. 30 листопада 2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до виконання, та до відома. 28 серпня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника в межах суми 101 489 720,07 грн та направлено в усі діючі банки до виконання, сторонам до відома. Державним виконавцем у поданні зазначено, що ним вчинялись дії та вживались усі можливі заходи для реального, своєчасного ефективного виконання судових рішень, однак у зв`язку з тим, що боржник самостійно борг не сплачує, а також має можливість уникнути від його сплати шляхом виїзду за межі України, виникла необхідність у тимчасовому обмеженні права такого виїзду. Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за №: 151158767 від 14 листопада 2022 року, встановлено, що відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що нерухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону від 17 квітня 2024 року за №: 200571135 встановлено, що: 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 19 грудня 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 1 листопада 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 6 листопада 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 8 серпня 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 17 серпня 2023 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 22 жовтня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 27 серпня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 3 вересня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; 23 липня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виїхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 , та 31 липня 2022 року в`їхав по закордонному паспорту НОМЕР_2 ; Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання». У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на виконання рішення суду. У своєму поданні державний виконавець зазначив, що майна, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, за наслідками проведення виконавчих дій не виявлено. Таким чином, будь-яких доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а також доказів про реальну можливість відповідача виконати зазначене рішення матеріали подання не містять. У поданні вказано на те, що рішення суду боржник не виконав, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення, не здійснив. Проте, сам по собі факт відкриття виконавчого провадження та обізнаність боржника про цю обставину, невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків, з огляду на встановлені виконавцем обставини відсутності у боржника рухомого чи нерухомого майна, коштів, за рахунок яких боржник міг би виконати судове рішення, однак свідомо цього не робить. Доводи, які наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведення факту ухилення боржника від виконання судового рішення. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, з жовтня 2019 року і до цього часу ТОВ «ВАТ ОЛІМП» щомісячно здійснює утримання та перерахування 20% заробітної плати ОСОБА_1 для виконання рішення суду. За вказаний період нараховано та перераховано на рахунок Міністерства юстиції України 420 447,02 грн, що підтверджується довідкою TOB «ВАТ ОЛІМП» від 25 вересня 2024 року. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник неодноразово і систематично перетинає державний кордон України, що може свідчити про наявність у нього грошових коштів, отже має фінансову можливість виконувати рішення суду, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки це є припущенням. Більш того, як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 усі поїздки ОСОБА_1 відбувались лише і виключно з робочою метою - відрядження. Доказів, що поїздки відбувались за рахунок боржника та з іншою метою, матеріали справи не містять. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи боржника про те, що неможливість ОСОБА_1 виконувати повноцінно свою роботу, у тому числі здійснювати відрядження, призведе до неотримання ним заробітної плати та, як наслідок, ускладнить виконання рішення суду. Посилання державного виконавця на те, що боржник жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснив, відхиляються апеляційним судом, оскільки в даному випадку заявник мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України. Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на державного виконавця. В даному випадку, боржником доведено факт виконання рішення суду, що підтверджується довідкою TOB «ВАТ ОЛІМП» від 25 вересня 2024 року, яка заявником не спростована. Наведення заявником в апеляційній скарзі загальних норм матеріального права і судової практики ЄСПЛ щодо обов`язковості судових рішень без зазначення, яким чином судом першої інстанції були не застосовані або неправильно застосовані дані норми, а також в чому ухвала суду першої інстанції не відповідає наведеним рішенням, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду і переоцінки доказів, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 5 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 3 жовтня 2024 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»