Постанова 4873 № 911/3072/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" вересня 2024 р. Справа№ 911/3072/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О., за участю представників учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024, повний текст якого складено та підписано 18.03.2024 у справі № 911/3072/23 (суддя Сокуренко Л.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про стягнення 4 723 305,00 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про стягнення 4 723 305,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу насіння № 26750 від 02.05.2023 та додаткової угоди № 1 до нього в частині надання позивачу простого векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 4 723 305,00 грн штрафу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23 позов задоволено частково. Клопотання Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про застосування у справі № 911/3072/23 ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» 2 361 652,50 грн штрафу та 28 339,83 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване доведеністю обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань з надання простого векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання з придбання товару в кредит, що у відповідності до умов договору та додаткової угоди № 1 до договору є підставою для визнання обґрунтованим нарахування позивачем штрафу у сумі 4 723 305,00 грн (100% від наданого в кредит товару). Поряд з цим, суд вважав, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру штрафу до 50% від наданого в кредит товару та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 2 361 652,50 грн (4723305,00 грн*50%). Тому дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафної санкції. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 2 361 652,50 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 1 000 000,00 грн. А саме апелянт посилається на те, що: - позивачем не понесено жодних збитків через видачу/невидачу векселя на суму договору купівлі-продажу насіння №26750 від 02.05.2023 року, що підтверджується розглядом в Господарському суді Київської області справи №911/3392/23 про стягнення основного боргу, розгляду якої наявність та/або відсутність векселя жодним чином не перешкоджає; - договором з урахуванням додаткової угоди №1 передбачено стягнення із покупця неустойки у вигляді штрафу у розмірі до 100% від суми товару; - період 2021 та 2022 років є важкими для Відповідача для виконання зобов`язань через карантин обумовлений пандемією та воєнний стан обумовлений збройною агресією рф. Відповідач здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі Київської області, який серед інших піддавався обстрілам збройними силами рф під час окупації частини Київської області тощо; - неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором - позивачем; - суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не застосував в повній мірі норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України і стягнув штраф у розмірі 2 361 652,50 грн., що становить 50% від суми основного зобов`язання і несе не стільки караючи функцію, скільки призводить до збагачення кредитора за рахунок штрафної санкції, при тому, що видача або невидача векселя жодним чином не впливала на майновий стан позивача, не нанесла останньому збитків. Доводи та заперечення позивача У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що: - позивач з огляду на предмет позову, не зобов`язаний доводити спричинення йому шкоди, адже факту невиконання відповідачем договору є підставою для нарахування та стягнення штрафу, розмір якого погоджений сторонами у договорі; - розмір штрафу, ухвалений судом до стягнення з відповідача, не перевищує суми боргу (складає 50 % від неї), яку відповідач на сьогодні так і не сплатив та продовжує користуватися грошовими коштами позивача; - позивач відвантажив насіння відповідачу у кредит, на свій ризик, тому положеннями договору й передбачено розрахунок за отриманий товар шляхом передачі простого векселя з відстроченням оплати до 20.10.2023 року, або повідомлення про неможливість його надання та надання іншого забезпечення; - свобода договору є одним з основних принципів цивільного права, який дозволяє сторонам самостійно встановлювати умови своїх угод на основі взаємної згоди. Однак, разом зі свободою договору постає необхідність захисту інтересів сторін у разі порушення зобов`язань. Відповідно, штрафні санкції є інструментом, який забезпечує виконання договірних зобов`язань та додає юридичної ваги угоді; - суд правильно вирішив справу, тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 року в справі № 911/3072/23 в частині. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 08.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3072/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 24 509,

74. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази. 13.05.2024 недоліки апеляційної скарги усунено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 12.06.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 05.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 05.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні за розглядом апеляційної скарги на 08.07.2024. Викликано для участі в наступному судовому засіданні уповноваженого представника відповідача - Державного підприємства Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» для надання пояснень у судове засідання 08.07.2024. 08.07.2024 відповідачем подано клопотання про неможливість явки в судове засідання представника відповідача - адвоката Кравченко С.О., оскільки він також є розпорядником майна боржника ТОВ «ОІЛ ЕНЕРДЖІ СТАРТ» у справі №902/1504/23 про банкрутство та перебуватиме у відрядженні в м. Вінниця з 08.07.2024-09.07.2024. 08.07.2024 судове засіданні у цій справі не відбулось у зв`язку з масовими ракетними обстрілами у місті Києві та численними повітряними тривогами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи №911/3072/23 до розгляду на 19.08.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 розгляд справи відкладено на 11.09.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Явка представників учасників справи Представник позивача в судове засідання 11.09.2024 не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Представник відповідача в судове засідання 11.09.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача. Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати частково. Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 02 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» (Продавець) та Державним підприємством «ДГ«ОЗЕРНА`ІБКІЦБ НААН» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу насіння № 26750 (надалі Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця в строки та на умовах, передбачених цим Договором, перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer та/або озимого ріпаку торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу. Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна визначається у Додатках до даного Договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики. Згідно з п. 2.4 договору, за попередньою згодою сторін, покупець може здійснити оплату за відвантаження насіння шляхом передачі продавцю простого або переважного векселя з авалем банку. Банк-аваліст має входити в перелік банків, який визначений в комерційній політиці та/або на офіційному сайті продавця www.pioneer.com.ua. Якщо банк, де обслуговується покупець, не входить в даний перелік, то такий банк-аваліст має бути попередньо узгоджений з продавцем. Строк платежу за векселем має бути: «за пред`явленням, але не раніше»» визначеної дати. Визначена дата, що зазначається у векселі, погоджується сторонами. Мінімальна сума векселя, що приймається, зазначені в комерційній політиці та/або на офіційному сайті продавця www.pioneer.com.ua та/або www.corteva.com.ua. Покупець може надати банку банківську гарантію платежу на суму післяплати. Строк та текст гарантії має бути попередньо узгоджений з продавцем. Якщо банк-гарант не визначений в переліку банків, то такий банк-гарант також попередньо узгоджується з продавцем. У відповідності до пункту 3.1 Договору, поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього Договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» в порядку та строк, який зазначений в Додатках. Більш детальна інформація щодо умов відвантаження зазначена в Додатку №

1. Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання покупцем (уповноваженим представником покупця) «Складського розпорядження про відвантаження» та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад Покупця (пункт 3.6 Договору). Згідно з умовами пункту 9.5 Договору, Договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків до їх належного виконання. Додатком № 1 до Договору визначено умови поставки товару. Додатком № 3802091035 від 08.05.2023 до Договору купівлі-продажу насіння № 26750 сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну в гривнях за одиницю виміру, суму без ПДВ і суму з ПДВ, умови оплати товару та загальну вартість товару: - насіння соняшнику Р64LE153 (П64ЛЕ153) ЛУМІГ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 385 875,00 грн; - насіння соняшнику Р64LE25 (П64ЛЕ25) Круізер у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 413 250,00 грн; - насіння соняшнику Р64LE99 (П64ЛЕ99) КРУІЗ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 344 125,00 грн. Загальна вартість товару з ПДВ 4 723 305,00 грн Термін оплати, не пізніше: 20.10.2023: 100% - 4 723 305,00 грн. Умови доставки за додатком № 3802091035: CPT (в редакції Інкотермс 2010), планова дата поставки насіння 09.05.2023; адреса доставки насіння: 09128, Озерна, Липки. 08.05.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про зміни та доповнення до договору купівлі-продажу насіння № 26750 від 02.05.2023, якою домовились про доповнення додатку до договору № 26750 від 02.05.2023 про наступне. Так в пункті 1 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що за відвантажене в кредит насіння покупець надає продавцю простий вексель з датою погашення «за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2023 року». За змістом п. 2 додаткової угоди № 1, покупець зобов`язаний надати такий вексель не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження насіння. Видаткові накладні, які зазначаються в акті приймання-передачі векселі мають бути попередньо погоджені з продавцем. Пунктом 3 додаткової угоди № 1 передбачено, що у разі неможливості надання векселя покупець зобов`язаний письмово попередити про це продавця протягом 5 робочих днів з моменту виникнення обставин, які перешкоджають наданню, та надати підтверджуючі документи. Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1, в разі неможливості надання векселя покупець зобов`язаний надати будь-яке інше забезпечення на суму відвантаженого в кредит товару протягом 30 робочих днів з моменту повідомлення про неможливість надання векселя, альтернативний спосіб забезпечення виконання зобов`язання повинен бути погоджений з продавцем. В пункті 5 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що у разі ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання у передбачені в пп. 2, 4 додаткової угоди строки, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару. На виконання умов Договору № 26750 від 02.05.2023 та Додатку № 3802091035 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 723 305,00 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявною у матеріалах справи підписаною та засвідченою печатками товариств накладною № 3807101973 від 08.05.2023 на суму 4 723 305,00 грн. Також на підтвердження здійснення вищезазначеної поставки товару позивачем до суду надано товарно-транспортну накладну № 6674521 від 08.05.2023. 18.08.2023 позивач направив відповідачу лист № б/н від 11.08.2023, яким повідомив відповідача, що позивач виконав свої зобов`язання та відвантажив насіння 08.05.2023. За умовами угоди покупець повинен був передати вексель не пізніше 22.05.2023, проте станом на 10.08.2023 позивач не отримав ні векселя, ні жодних пояснень щодо затримки його надання. У зв`язку із цим позивач просив відповідача у термін до 21.08.2023 надати позивачу вексель або інше забезпечення виконання зобов`язань, оскільки у випадку неотримання зазначених інструментів, позивач буде змушений звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача санкцій, передбачених п. 5 додаткової угоди №

1. На підтвердження направлення вказаного листа позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек за № 0318707335521. Відповідь на вказаний лист відповідач не направив. Отже, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, передбачених п. 2.4 договору та пп. 1, 2 та 4 додаткової угоди № 1, відповідач не надав позивачу простий вексель з датою погашення «за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2023 року» або іншого забезпечення виконання зобов`язання у передбачені додатковою угодою № 1 строки. У цьому зв`язку позивач стверджує, що виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором, проте відповідач зобов`язання щодо видачі простого векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання у передбачені додатковою угодою строки не виконав, внаслідок чого відповідач відповідно до п. 5 додаткової угоди зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару в сумі 4 723 305,00 грн. Наведене стало підставою для пред`явлення позову у даній справі про стягнення з відповідача суми неустойки за порушення умов договору та додаткової угоди №

1. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Судом першої інстанції, на підставі вірної оцінки представлених у справі доказів, встановлено обставини належного виконання позивачем свої зобов`язань з поставки відповідачу товару за договором, що скаржником в апеляційній скарзі не заперечується. За змістом додаткової угоди № 1, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень, насіння соняшника на загальну суму 4 723 305,00 грн було поставлене відповідачу в кредит з наданням продавцю за відвантажене простого векселя з датою погашення «за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2023 року». Вказане забезпечення виконання зобов`язання, у відповідності до п. 2 додаткової угоди № 1, підлягало наданню покупцем у строк не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження насіння. Утім, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось відповідачем, означених зобов`язань покупець не виконав, у визначений в договорі строк забезпечення виконання зобов`язання з придбання товару в кредит не надав, будь-яких повідомлень в порядку п. 3 додаткової угоди № 1 продавцю не надсилав. Отже, з урахуванням встановленого, господарський суд першої інстанції виснував, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання, а тому до порушника підлягають застосуванню цивільно-правові заходи впливу, що узгоджені домовленістю сторін. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується, що в пункті 5 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що у разі ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов`язання у передбачені в пп. 2, 4 додаткової угоди строки, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару. Оскільки згідно видаткової накладної № 3807101973 від 08.05.2023, товарно-транспортної накладної № 6674521 від 08.05.2023 відповідачем отримано товар на загальну суму 4 723 305,00 грн, то позивач, керуючись п. 5 додаткової угоди № 1, здійснив розрахунок суми штрафу у заявленій до стягнення у даній справі сумі, який визнано судом першої інстанції обґрунтованим. Разом з цим, під час розгляду даного спору судом першої інстанції, відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки до 100 000,00 грн. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд дійшов висновку про зменшення штрафу на 50 % та частково задовольним вимоги позивача в сумі 2 361 652,50 грн. Підставою оскарження судового рішення у дані справі стала незгода відповідача з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання про зменшення неустойки. В іншій частині судове рішення попередньої судової інстанції, прийнятого по суті даного спору, не оскаржується, а тому справа переглядається в апеляційному порядку з урахуванням положень частини першої статті 269 ГПК України. В контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22. Також у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема вказував на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Як вже зазначалось, сторонами в додатковій угоді № 1 визначено право продавця нарахувати покупцю штраф у розмірі 100 % від наданого у кредит товару за порушення зобов`язання з надання забезпечення. Тобто, у випадку порушення покупцем названого зобов`язання, позивач набуває право отримання вартості товару фактично у подвійному розмірі, що вказує на те, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь є більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. І як наслідок, неустойка, за таких умов, втрачає свій компенсаційний характер і стає мірою отримання кредитором додаткових вигод. В рамках розгляду спору у справі № 911/3392/23 з відповідача на користь позивача стягнуто вартість поставленого товару в сумі 4 723 305,00 грн за договором купівлі-продажу насіння № 26750 від 02.08.2023. Тож стягнення у даному спорі суми штрафу в заявленому розмірі, що становить 100 % вартості поставленого товару, визнається судом не розумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення. Адже невиконання відповідачем зобов`язань із надання забезпечення не зумовлює настання у кредитора збитків та/або інших майнових втрат. Надання векселя з авалем банку як вид забезпечення виконання зобов`язання є гарантією банку здійснити платіж за векселем у випадку невиконання платником своїх платіжних зобов`язань за ним. Тобто продавець за наявності такого забезпечення фактично позбавляється будь-яких ускладнень із отримання коштів за товар у випадку порушення покупцем зобов`язань з оплати та не передбачає будь-яких додаткових прав на отримання, зокрема, плат за користування товарним кредитом. В свою чергу, колегія суддів вважає, що покладення на боржника заявленої у цій справі суми штрафу може стати надмірним тягарем для відповідача, який є державним підприємством, та здійснює свою діяльність на ринку сільськогосподарської продукції, виплачує заробітну плату своїм працівникам, виконує зобов`язання перед іншим кредиторам, сплачує податки і збори до державного бюджету. Колегією суддів, поряд з цим враховано, що в умовах введення в Україні воєнного стану, що об`єктивно вплинуло на сільськогосподарську діяльність відповідача, заявлений позивачем штраф є занадто великими, не співмірними з обсягом правопорушення відповідача, здійсненого ним у зв`язку із неналежним виконанням своїх договірного зобов`язань з надання забезпечення, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях. Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище принципам, обмежити розмір заявленого до стягнення штрафу до 100 000,00 грн. При цьому, колегія не погоджується з висновком суду про зменшення неустойки лише на 50 %, адже стягнення такої суми не реалізує в повній мірі збалансованість інтересів сторін у цій справі з огляду на очевидну несправедливість неустойки, що у даному випадку є фактичним способом отримання кредитором додаткових доходів у визначеному в договорі розмірі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення підлягає зміні з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову було сплачено 56 680,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2023. Суд першої інстанції задовольняючи позов частково стягнув з відповідача на користь позивача 28 339,83 грн витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Колегія вважає, що в цій частині судове рішення також підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України. У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Тобто, при розподілі судового збору в такому випадку враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю, оскільки, таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. (Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19, в ухвалі від 27.08.2024 у справі № 910/18480/23.). В частині сплати суми судового збору за подання позову суд першої інстанції не врахував зазначені положення та практику Верховного Суду. Отже, колегія суддів покладає на відповідача повністю витрати зі сплати судового збору на подання позову, а також покладає повністю на відповідача витрати по сплаті судового збору на подання апеляційної скарги. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі № 911/3072/23 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції: «

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (місцезнаходження: вул. Липки, буд. 6, с. Озерна, Білоцерківський район, Київська обл., 09128; код ЄДРПОУ 00497673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» (місцезнаходження: вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 31352075) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. штрафу та 56 680 (п`ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.». Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано, - 03.10.2024. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.О. Алданова