Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17177/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17177/23 Перша інстанція суддя Катаєва Е.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенко О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту патрульної поліції, а саме: - визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 листопада 2021 року по 19 червня 2023 року; - зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 листопада 2021 року по 19 червня 2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: - визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за шість місяців затримки з 12 листопада 2021 року; - зобов`язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити компенсацію за затримку розрахунку з ним при звільненні, розміром 50 991,43 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при обрахунку суми належного позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку після звільнення з поліції, помилково не враховано висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, а як наслідок належним чином не визначено співмірності суми середнього заробітку з розміром невчасно виплаченої суми грошового забезпечення. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13 липня 2015 року по 11 листопада 2021 року проходив службу в Департаменті патрульної поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції від 04 листопада 2021 року № 1479о/с старшого інспектора взводу № 2 роти № 8 батальйону № 2 полку лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 11 листопада 2021 року звільнено із служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно з даними автоматизованої системи діловодства спеціалізованого суду позивач, вважаючи, що йому під час проходження служби та при звільненні безпідставно не нараховувались та не виплачувались доплата за службу в нічний час, а саме за період з 13 липня 2015 року по 31 березня 2018 року, та індексація грошового забезпечення, за період з 13 липня 2015 року по 31 жовтня 2017 року, звернувся з позовом до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, яке залишено без змін 13 квітня 2023 року судом апеляційної інстанції, у справі № 420/15540/22, зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 20 серпня 2015 року по 31 березня 2018 року (включно) та індексацію грошового забезпечення за період з 20 серпня 2015 року по 31 жовтня 2017 року (включно). В свою чергу, згідно платіжної інструкції № 8098 від 16 червня 2023 року (а.с.68), Департаментом патрульної поліції перераховано 10 867,30 грн для отримувача ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю № 394 на виплату заробітної плати за червень 2023 року (а.с.69). Кошти у надійшли на особистий рахунок позивача 19 червня 2023 року (а.с.36). Між тим, бажаючи стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з поліції, так як йому станом на день звільнення з поліції не виплачено усіх сум індексації грошового забезпечення та доплати за службу в нічний час. В даному випадку, позивач вважає, що він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з поліції, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено зі служби в Департаменті патрульної поліції 11 листопада 2021 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, яке залишено без змін 13 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року, у справі № 420/15540/22, зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час, за період з 20 серпня 2015 року по 31 березня 2018 року (включно), та індексацію грошового забезпечення, за період з 20 серпня 2015 року по 31 жовтня 2017 року (включно). В свою чергу, 19 червня 2023 року Департаментом патрульної поліції виплачено позивачу кошти, згідно рішення суду у справі № 420/15540/22, розміром 10 867,30 грн. Між тим, суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача про наявність у нього права на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, стягнув з Департаменту патрульної поліції пропорційну (зменшену) суму середнього заробітку за 6 місяців, розміром 50 991,43 грн. Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне. В даному випадку, апелянт вважає, що судом першої інстанції при обрахунку суми належного позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку після звільнення належним чином не визначено співмірності суми середнього заробітку з розміром невчасно виплаченої індексації грошового забезпечення, так як нарахована сума, розміром 50 991,43 грн, є завищеною. Між тим, з аналізу вищевикладених положень ст. 117 КЗпП України вбачається, що особа має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. В даному випадку, апелянт у своїх доводах керується правовими висновками Верховного Суду, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Проте, колегія суддів зазначає, що наведений у відповідних постановах Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням попередньої редакції ст. 116 та ст. 117 КЗпП України, а тому такий підхід наразі не є актуальним. Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду від 28 червня 2023 року (справа № 560/11489/22). Так, на час ухвалення відповідних постанов Верховного Суду, ст. 117 КЗпП України діяла в редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Між тим, запроваджене законодавцем обмеження періоду за який працівникові передбачено виплату середнього заробітку у чинній редакції ст. 117 КЗпП України, на переконання колегії суддів, спрямоване на встановлення чіткого нормативного способу зменшення суми середнього заробітку. Крім того, законодавцем передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум та якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З іншого боку, відповідні норми також передбачають обов`язок з виплати працівникові усієї суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо відповідний спір вирішено на користь працівника, або у разі відсутності спору про право на отримання та розмір таких виплат. Між тим, колегія суддів враховує, що у межах спірних правовідносин позивач, спір щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення у бажаному позивачу розмірі вирішено на користь позивача (справа № 420/15540/23). Тому, колегія суддів вважає, що апелянтом помилково обраховано розмір середнього заробітку позивача на рівні 10 840,19 грн, із застосуванням підходу щодо зменшення суми середнього заробітку, так як позивач отримав право на виплату середнього заробітку за 6 місяців у повному розмірі. Крім того, колегія суддів зазначає, що обрана апелянтом формула для визначення співмірності суми середнього заробітку є хибною, оскільки її застосування у будь-якому випадку призводить до обрахунку суми середнього заробітку на рівні розміру невчасно виплаченої суми грошового забезпечення, в незалежності від тривалості, підстав затримки виплати грошового забезпечення, а також обставин її виплати. З іншого боку, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції обраховано суму середнього заробітку за 6 місяців у зменшеному розмірі та позивачем не оскаржувався відповідний висновок. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Департамент патрульної поліції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та скарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян