Постанова 4821 № 712/3460/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1401/24Головуючий по 1 інстанції Справа №712/3460/24 Категорія: 304090200 Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У березні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі за текстом Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 30.08.2010 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 35 000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Взяті на себе грошові зобов`язання відповідачка не виконувала належним чином, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка станом на 25.02.2024 року складає 37 537,47 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 32 922, 82 грн., заборгованість за простроченими відсотками 4 614, 65 грн. В зв`язку з вищевикладеним просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитом в сумі 37 537, 47 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 32922,82 грн. та судовий збір в сумі 2124,60 грн., а всього 35047,42 грн. В решті позову відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 922, 82 грн. Що стосується вимоги про стягнення відсотків по кредитному договорі, суд зазначив, що у заповненій та підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови про сплату, а тому на відповідача не може бути покладений обов`язок по сплаті в цій частині визначеної позивачем кредитної заборгованості. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О.М. подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2024 року в частині відмови у стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 4614,65 грн. та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за відсотками в розмірі 4614,65 грн., в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32922,82 грн. рішення суду першої інстанції не оскаржується. Стягнути судові витрати з відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні відсотків неналежним чином дослідив докази по справі та не врахував, що сторони погодили розмір відсоткової ставки. На підставі анкети заяви від 30.08.2010 року відповідач пройшла ідентифікацію у Банку, оскільки відкриття та ведення анонімних рахунків заборонено. Надалі відповідачка отримала картку на яку було встановлено кредитний ліміт та почав користуватися кредитними коштами. При цьому, умови кредитування періодично змінювалися. Ці зміни ПриватБанк відображає в Умовах та Правилах банківських послуг, які викладені на банківському сайті. Проте, суди не приймають до уваги дані Умови та Правила, оскільки вони не містять підпису позичальника. Тому, 02.09.2021 року, при отриманні картки № НОМЕР_1 , тип «Універсальна», відповідачка була письмово ознайомлена з новими умовами кредитування в банку шляхом підписання нею 02.09.2021 року Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорта споживчого кредиту. У вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору, а саме: тип кредиту, ліміт кредиту 50000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту споживчі цілі, процентна ставка 42,0% для карт «Універсальна», тощо. Таким чином, підписавши вказану заяву, відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, в т.ч. і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Враховуючи зазначене, суд надав невірну оцінку доказам у справі та безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за відсотками, які були нараховані починаючи з 02.09.2021 року та які були предметом позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.08.2010 року у розмірі 37537,47 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 32922,82 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 4614,65 грн., станом на 25.02.2024 року. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останньою не оскаржується. Зважаючи на те, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить суд скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог Банку у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Згідно ч.1 ст.13, ч.1 ст.367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду, виходячи із слідуючого. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.08.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. В Заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться персональні дані ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Разом з тим, 02.09.2021 року, відповідачка ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг де сторони узгодили умови щодо кредитного ліміту, строку кредитування, процентну ставку базову та процентну ставку, яка нараховується у випадках неналежного виконання Умов та правил надання послуг, в зв`язку з чим твердження суду першої інстанції про відсутність у підписаній позичальником Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг умов щодо процентної ставка є помилковим. Відтак зазначені умови кредитування мають виконуватись позичальником належним чином. Отже, оскільки було встановлено і не оскаржено те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, а відповідач підписанням заяви у якій зазначені процентна ставка, погодилася з умовами кредитування, тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками. Щодо розміру заборгованості за простроченими відсотками, то слід зазначити наступне. Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку підписана ОСОБА_1 30.08.2010 року, а заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг лише 02.09.2021 року. Із розрахунку заборгованості вбачається, що після з 02.09.2021 року відсотки нараховувалися за ставкою 42,00 % і у відповідачки з`явилась заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами, проте їх нарахування здійснювалось відповідно до умов зазначених в заяві про Умови та правила наданих послуг, яка підписана відповідачем. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Крім того, до позову Банком додано виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах. Апеляційний суд дослідив вказані докази у їх сукупності та встановив, що зокрема, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунком відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості та погоджується із зазначеним позивачем розміром заборгованості за простроченими відсотками у сумі 4614,65 грн. За таких обставин рішення місцевого суду відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні із ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками з одночасним ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Банку в цій частині. В решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року не переглядалося. Судові витрати у відповідності до ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Із матеріалів справи вбачається, що при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,00 грн, а при подачі апеляційної скарги 3633,60 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, слід змінити порядок розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подачу позову в розмірі 2422,00 грн, а також за подачу апеляційної скарги 3633,60 грн, а всього 6055,60 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 4614,65 грн. та судових витрат скасувати та в цій частині прийняте нове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 4614,65 грн, яка складається із заборгованості за простроченими відсотками. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 6055,60 грн. В решті заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді