Постанова Закарпатський апеляційний суд № 302/1593/23

Справа № 302/1593/23 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30.09.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Белли Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2024 рокувизнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддіно ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі - 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови, - 21.08.2023 року о 16 годині 30 хвилин, рухаючись по вул.Центральній в с.Негоровець, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Белла В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що у діях ОСОБА_1 відсутня ознака повторності вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки станом на 21.08.2023 року сплив річний строк після подій попереднього правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переконаний, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі, а не здійснювати перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Белла В.М. на розгляд справи не з`явилися. Проте адвокат Белла В.М. направив заяву про відкладення розгляду даної справи на інший термін у зв`язку з сімейними обставинами. Судом відхилена заявлена заява, оскільки судовий розгляд справи за клопотаннями захисника уже неодноразово відкладався. При цьому, суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Белли В.М., відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Статтею 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає санкцію за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2022 у справі №307/1134/22, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке було ним вчинене 31 березня 2022 року та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Судом встановлено, що 21 серпня 2023 року о 16 годині 30 хвилин, рухаючись по вул. Центральній в с. Негоровець, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 341214 від 21.08.2023, складеним о 17 годині 00 хвилин 21 серпня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області сержантом поліції Кут М.Ю., (а.с.15); направленням поліцейського СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кут М.Ю. від 21.08.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 направляється до медичного закладу КНП ЛПП «Міжгірська районна лікарня» на визначення ступеню алкогольного сп`яніння (а.с.17); довідкою інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кинч А. за вих. № 1507/106/28-2-2023 від 22.08.2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.20), а також носієм інформації у виді DVD-R диску, який досліджений апеляційним судом, та який складається з 4-х файлів, де відображено події, які мали місце у денний час доби 21.08.2023 за участю водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який спілкується з працівником поліції з приводу складання відносно нього протоколу, при цьому висловлює неодноразові благання та умовляння працівника поліції не складати протокол, будучи обізнаним про яке саме правопорушення йде мова, що доводилося до його відома працівником поліції та повідомлялося про наявні ознаки алкогольного сп`яніння, та на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти медичний огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки автомобіля, так і в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ст. 130 КУпАП (а.с.22). Апеляційний суд не вбачає обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів, зокрема, під час кваліфікації його дій, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 , або його захисником. Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі сторони захисту не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. При цьому, апеляційний суд констатує, що питання визначення повторності, як невід`ємної частини складу правопорушення, чітко та повно врегульовані ч. 2 ст. 130 КУпАП та спеціальним нормативним актом вузької дії, а саме Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі Інструкція). Згідно п. 3 розділу І Інструкції повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП). Відповідно до п. п. 1, 4, 5 розділу VII Інструкції повторним відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню. Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - 31 березня 2022 року. До адміністративної відповідальності він був притягнутий 15 червня 2022 року. Наступне правопорушення за ст. 130 КУпАП було ним вчинено 21 серпня 2023 року, тобто за спливом річного терміну: 31 березня 2022 року - 21 серпня 2023 року. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про перекваліфікацію дій правопорушника ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 130 на ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає менш суворе стягнення, покращує його становище і не буде порушувати його конституційні права. Отже, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_2 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Белли Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага