Постанова 4803 № 179/1507/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8544/24 Справа № 179/1507/23 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Барильської А.П., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - в с т а н о в и л а: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 22 000 доларів США, а також судові витрати у вигляді витрат на оплату судового збору у розмірі 8 045,10 грн. та витрати на професійну правову допомогу. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 05 серпня 2020 року у розмірі 22 000 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 045,10 грн. 10 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Котович М.О. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 500 грн. Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 500 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що 28 500 грн. витрат на адвоката є безпідставно завищеними та не відповідають критерію розумності та необхідності та фактично є способом надмірного збагачення. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Ухвалюючи додаткове рішення по справі суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 500 грн. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, втім, не у повній мірі погоджується із їх розміром, з огляду на таке. Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи. Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України). Аналогічні положення містить частина шоста статті 137 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п.88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2022 року по справі №686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19). Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_2 у даній справі представляє адвокат Котович М.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, серії АЕ №1220456, від 17 серпня 2023 року, та договору про надання правничої допомоги від 14 серпня 2023 року №14/08/23. Про стягнення витрат на правову допомогу було заявлено у позові. Докази понесення витрат на правову допомогу були долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення від 10 червня 2024 року. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі наданої правничої допомогу від 10 червня 2024 року, звіту про надану правничу допомогу від 10 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 14 серпня 2023 року №14/08/23 адвокатом здійснено: підготовку та подачу позову витрачено 2 год. Часу, вартість 3 000 грн., участь у судових засідання, що включає в себе час витрачений на дорогу в обидва боки для відвідування суду, очікування та саме судове засідання загалом 8 судових засідань, витрачено часу 24 год., вартість 24 000 грн., підготовка та подача заяви з доказами витрачено 1 год. Часу, вартість 1 500 грн. Загалом 28 500 грн. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.44.-3.50 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19. Колегією суддів встановлено, що час участі в судових засіданнях, який зазначений в звіті про надану правничу допомогу від 10 червня 2024 року, а саме участь у судових засіданнях, що включає в себе час витрачений на дорогу в обидва боки для відвідування суду, очікування та саме судове засідання загалом 8 судових засідань витрачено часу 24 год., вартість 24 000 грн., не відповідає реальному часу проведенню судових засідань та є явно завищеним. Так, судове засідання 17 жовтня 2023 року тривало з 10 год. 17 хв. до 10 год. 19 хв. 13 листопада 2023 року судове засідання тривало з 13 год. 09 хв. до 13 год. 14 хв. 22 грудня 2023 року судове засідання тривало з 10 год. 06 хв до 11 год. 40 хв. 22 лютого 2024 року судове засідання тривало з 11 год. 26 хв. до 11 год. 34 хв. 29 лютого 2024 року судове засідання тривало з 11 год 08 хв. до 12 год. 07 хв. 24 квітня 2024 року судове засідання тривало з 13 год. 34 хв. до 13 год. 45 хв. 15 травня 2024 року судове засідання тривало з 15 год. 49 хв. до 15 год. 54 хв. та 06 червня з 13 год 48 хв. до 14 год. 36 хв. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 20 000 грн. та зміни оскаржуваного додаткового рішення суду у відповідній частині. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу із 28 500 грн. до 20 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: А.П.Барильська М.О.Макаров