Ухвала КАС ВС № 380/17241/22

УХВАЛА 01 жовтня 2024 року м. Київ справа №380/17241/22 адміністративне провадження № К/990/35601/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №380/17241/22 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просила: - визнати протиправними дії керівника Личаківського ВДВС у м. Львові щодо неналежного розгляду та нереагування на скарги від 07 жовтня 2022 року та 12 жовтня 2022 року з вжиття заходів на усунення усіх порушень у ВП НОМЕР_1; - визнати дії керівника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо розгляду скарг ОСОБА_1 від 12 жовтня 2022 року вх №Л-510/03-19 та на урядову гарячу лінію від 12 жовтня 2022 року вх №ЛУ-14661333, скарг на особистих прийомах поданих 19 жовтня 2022 року та 02 листопада 2022 року та невжиття належних заходів - протиправною бездіяльністю, що призвела до відсутності акту про стан виконання боржником ОСОБА_2 рішення по справі №813/5744/15 за період з 04 жовтня 2022 року до 04 листопада 2022 року включно та відсутності усіх зафіксованих порушень, вчинених державним виконавцем Скіркою С.С. при винесенні процесуальних документів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1, чим затягується виконання боржником судового рішення, що набрало законної сили 18 серпня 2016 року справа №813/5744/16; - визнати протиправною бездіяльності керівника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання запитувачу ОСОБА_1 у повному обсязі запитуваної у інформаційному запиті від 02 листопада 2022 року за вх. №ПІ-Л 86/0/3-22/09-19 інформації та зобов`язання його або орган, що є правонаступником Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надати запитувану інформацію у повному обсязі запитувачу на інформаційний запит від 02 листопада 2022 року за вх №ПІ-Л 86/0/3-22/09-19. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/17241/22 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними - повернуто особі, яка її подала. 18 вересня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №380/17241/22. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо задоволення вимог позовної заяви скасувати, направити справу №380/17241/22 до суду першої інстанції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2024 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів: Прокопенка С.А., Уханенка С.А. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року №1110/0/78-24 (на підставі службової записки судді-доповідача Кашпур О.В. від 30 вересня 2024 року №38501/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_3 , який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ) здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Соколова В.М. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №380/17241/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у цій справі виник з приводу дій та бездіяльності керівників органів державної виконавчої служби (Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) щодо виконання судового рішення у справі №813/5744/16. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України (в чинній редакції) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянуте з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які регулюються статтею 287 КАС України, скаржник не зазначав, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Натомість, у касаційній скарзі скаржник в обґрунтування права на касаційне оскарження посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Верховний Суд відхиляє зазначене посилання скаржника оскільки, як слідує з ухвали про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не визначав цю справу як справу незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, а судом не встановлено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ. З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №380/17241/22 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко