Ухвала КАС ВС № 140/8778/23

УХВАЛА 01 жовтня 2024 року м. Київ справа №140/8778/23 адміністративне провадження №К/990/33704/24 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Волинській області від 14.04.2023 №900/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області (далі - Луцький РУП ГУНП у Волинській області) та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією»; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Волинській області від 14.04.2023 №159 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.04.2023; - поновити його на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області; - стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.04.2023 до дня поновлення на посаді та судові витрати. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУ НП у Волинській області від 14.04.2023 №900/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Волинській області від 14.04.2023 №159 о/с «Про особовому складу». Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького РУП ГУНП у Волинській області з 18.04.2023. Стягнуто з ГУ НП у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 222733,35 грн та 1073,60 грн судового збору. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Фігурського Володимира Михайловича (далі - ОСОБА_2 ) - вперше 18.07.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2024 касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Копію зазначеної ухвали було доставлено в електронний кабінет представника позивача 08.08.2024 о 19:01. ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Фігурського В.М. - вдруге 15.08.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024 касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Копію зазначеної ухвали було доставлено в електронний кабінет представника позивача 21.08.2024 о 20:20. Адвокат Фігурський В.М. в інтересах ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою через систему «Електронний суд» 30.08.2024, тобто поза межами 30-денного строку, передбаченого статтею 329 КАС України. У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне скарження постанови суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, скаржник зазначив про те, що повторно звернувся до суду касаційної інстанції з цією касаційною скаргою без суттєвих затримок і зайвих зволікань після повернення попередньо поданої касаційної скарги, що є підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження. Скаржник наголосив, що вперше з касаційною скаргою позивач звернувся завчасно, тобто мав би час і на усунення недоліків касаційної скарги у випадку негайного прийняття ухвали, а також невідкладно звернувся до Верховного Суду вдруге. З урахуванням викладеного скаржник просив суд забезпечити можливість позивачу поновити порушені права. Відповідно до частини другої та третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд вважає, що зважаючи на те, що після повернення вперше та вдруге поданої касаційної скарги позивач повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою без зайвих зволікань, а також зважаючи на недопущенням судом надмірного формалізму та забезпечення права позивача на оскарження судового рішення, наявні підстави для визнання поважними причини пропуску строку касаційного оскарження та його поновлення. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Верховним Судом встановлено, що справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження, тому судові рішення у такій справі можливо переглянути у касаційному порядку за умов, установлених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у системному зв`язку з підставами, визначеними частиною четвертою статтею 328 КАС України. Обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, представник позивача покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: судом апеляційної інстанції не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2024 у справі №160/25710/21, від 27.03.2024 у справі №320/3314/22, від 19.08.2020 у справі №804/9302/17, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, від 18.04.2022 у справі №540/186/20, від 26.01.2022 у справі №620/397/21, від 30.09.2020 у справі №200/142/20-а, та пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 12 та 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» у подібних правовідносинах вищевказаних норм права. Також представник позивача зазначає, що розгляд цієї справи становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для позивача, як у контексті захисту його трудових прав, так і відновлення його репутації, а також покликається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначивши, що суди розглянули в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження. Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справі незначної складності. Проте Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки звільнення позивача з посади стало предметом журналістського дослідження в мережі Інтернет, передумовою та підставою порушення кримінальної справи. Враховуючи викладені скаржником доводи, Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Водночас касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що ця справа може бути розглянута за правилами спрощеного провадження, водночас ця справа не є справою, яка в силу частини четвертої статті 12 КАС України розглядається виключно за правилами загального позовного провадження. Обґрунтування представника позивача стосовно наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, щодо застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в контексті застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення з дотриманням порядку зростання від менш суворого до більш суворого, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Водночас Верховний Суд відхиляє покликання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справі №160/25710/21, оскільки правова оцінка таких доводам вже була надана в ухвалі Верховного Суду від 21.08.2024 в цій справі; у справах №320/3314/22, №620/397/21, №200/142/20-а з огляду на суттєво відмінні обставини у зазначених справах і справі, що розглядається; у справі №804/8302/17 у зв`язку з іншим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (застосуванню підлягав Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, натомість у цій справі - Дисциплінарний статут Національної поліції України); у справі №540/186/20, оскільки правові висновки в зазначеній справі здебільшого стосувалися процедури призначення та проведення службового розслідування. Також суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування статей 12 та 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» у подібних правовідносинах, оскільки зазначений закон не врегульовує спірні правовідносини, а тому формування висновку не матиме значення для вирішення цієї справи. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/8778/23. Встановити десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур В.М. Соколов