Ухвала КАС ВС № 160/7642/24

УХВАЛА 01 жовтня 2024 року м. Київ справа № 160/7642/24 адміністративне провадження № К/990/35527/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати п.п. 1-3 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року за №70к в частині майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); - поновити майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на посаді начальника режимно-секретного сектору управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 16 січня 2024 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток з урахуванням усіх видів грошового забезпечення (в тому числі премія) в повному обсязі, які були визначені на день звільнення та фактично не виплачені у розмірі на момент ухвалення рішення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.п. 1-3 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року за №70к в частині майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на посаді начальника режимно-секретного сектору управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 16 січня 2024 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Біжко Юлії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - залишено без задоволення. Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - задоволені. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю. 17 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2024 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів: Прокопенка С.А., Уханенка С.А. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року №1110/0/78-24 (на підставі службової записки судді-доповідача Кашпур О.В. від 30 вересня 2024 року №38501/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_3 , який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ) здійснено заміну судді ОСОБА_3 на суддю Радишевську О.Р. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). При цьому обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник наголошує на відсутність єдиної правозастосовчої практики, яка має фундаментальне значення з приводу застосування положень частини другої статті 29 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у період дії воєнного стану та Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2123-ІХ Дисциплінарний статут доповнено розділом такого змісту «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Окрім цього, Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22, від 29 лютого 2024 року у справі №260/5566/22 та від 11 квітня 2024 року у справі №600/644/23-а, висловив позицію щодо застосування зазначених скаржником норм права, зокрема, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Верховний Суд зауважив, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання. Також у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, вказує, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду наразі перебуває інша справа №160/8299/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо її звільнення з займаної посади, тобто позов одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача та з підстав існування наказів, якими позивача було звільнено з займаної посади. Скаржник зазначає, що у справі №160/8299/24 позивач ОСОБА_1 оскаржує наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 13 лютого 2024 року №290к, відповідно до пункту 1 якого - за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пункту 101 Тимчасової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736 (зі змінами) та посадових обов`язків начальника режимно-секретного сектору УМП ГУНП від 05 травня 2021 року №4/5-172дск, майор поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) заслуговувала на притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак, ураховуючи застосоване до неї наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року №70к дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, наказом від 13 лютого 2024 року №290к - здійснено обмеження раніше накладеним стягненням. Скаржник вказує, що обидва оскаржувані накази ГУНП в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року №70к (у справі №160/7642/24) та від 13 лютого 2024 року №290к (у справі №160/8299/24) - пов`язані між собою, оскільки саме наказом від 13 лютого 2024 року №290к здійснено обмеження раніше застосованим дисциплінарним стягненням та відповідно, позивач, у справі №160/8299/24, яка ще знаходиться в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду та не розглянута, фактично позбавлена можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням у даній справі, що відповідно призведе до порушення її законних прав та інтересів. Втім, зазначене посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не містять достатніх обґрунтувань, позаяк скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, він хоче спростувати, проте позбавлений такої можливості. При цьому варто наголосити, що обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано наявність виключних випадків, передбачених підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Отже, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити наявність виключних випадків, передбачених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур