Постанова 4857 № 500/7919/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7919/23 пров. № А/857/10344/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (суддя - Дерех Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 20.03.2024), в адміністративній справі №500/7919/23 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, встановив: У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Західного регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 13.10.2023 про призначення адвоката для надання правової допомоги, складенні документів процесуального характеру та представництва інтересів у кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658 та №42023000000001659, а також для складення трьох скарг на бездіяльність ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР та представництва інтересів в судах під час розгляду даних трьох скарг; 2) зобов`язати Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути 4 (чотири) заяви ОСОБА_1 від 13.10.2023 про призначення адвоката для надання правової допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва інтересів у кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658, №42023000000001659, а також для складення трьох скарг на бездіяльність ВП№1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР та представництва інтересів в судах під час розгляду даних трьох скарг та за результатами розгляду прийняти рішення; 3) стягнути з Західного регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 в задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції позбавлено позивача та його представника можливості прийняти участь в судовому засіданні та надати конкретні пояснення щодо позовних вимог, а відтак і докази на яких вони ґрунтуться, вказує, що суд допустив порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також наголошує, що судом не було враховано вимоги ст.60 КПК України. На думку апелянта, суд, необґрунтовано зазначивши в оскражуваному рішенні, що оскільки в діях відповідача не встановлено протиправної бездіяльності, тому суд прийшов до помилкового висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.03.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив своє непогодження з її доводами та вимогами та просить відмовити у її задоволенні, вважаючи, що оскаржене рішення суду необхідно залишити без змін. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі "Закарпатська установа виконання покарань № 9" (а.с. 7). 13.10.2023 позивач звернувся до Західного регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги із заявами, в яких просив призначити йому адвоката для надання правової допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва його інтересів у кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658 та №42023000000001659, а також для складення документів процесуального характеру (трьох скарг на бездіяльність ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР, інші заяви та клопотання, необхідні для подання даних трьох скарг) та представництва інтересів в судах під час розгляду даних трьох скарг (а.с. 23-27). Листом від 07.11.2023 №017/03-19/959 відповідач направив через Державну установу "Закарпатська установа виконання покарань № 9" відповідь на звернення позивача. У відповіді Західний регіональний центр з надання безоплатної правової допомоги зазначив, що згідно вимог частини 1 статті 18 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", у зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги (далі - БВПД), поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за БВПД, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право БВПД. Разом із зверненням про надання БВПД подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону. Згідно вимог ст.20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", Західний регіональний центр при прийнятті рішення про надання особі безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний перевірити як її належність до однієї з категорій, передбачених ч.1 ст.14 Закону, так і факт відповідності діючому законодавству вимог заявника щодо захисту, вчинення дій чи підготовки документів. Відповідно до положень частини 2 статті 18 Закону звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. З поданих ОСОБА_1 звернень неможливо встановити процесуальний статус у наведених кримінальних провадженнях, а також наявність та суть правових питань, порушених у вищезазначених зверненнях. Додатково повідомлялося, що згідно з частиною другою статті 19 Закону, якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. Тому для прийняття центром рішення про надання заявнику правової допомоги, відповідач просив повідомити статус заявника у наведених кримінальних провадженнях з обов`язковим долученням відповідних підтверджуючих документів, а також конкретизувати факти порушення прав працівниками прокуратури та поліції (а.с. 4, зв-4). Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду його заяв, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних виог з врахуванням наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч.1 ст.25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012, порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом. Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги, відповідно до Конституції України, Закон України "Про безоплатну правову допомогу" № 3460-VI від 02.06.2011 (далі Закон № 3460). Згідно вимог ч.1 ст.2 Закону № 3460, цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.13 Закону, безоплатна вторинна правова допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Як передбачено п.9 ч.1 ст.14 Закону №3460, право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Статтею 18 даного Закону №3460 передбачено, що звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу. У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону. Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше. Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 14 цього Закону, подається такими особами до центру з надання безоплатної правничої допомоги через адміністрацію установи виконання покарань. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз`ясненням порядку оскарження такого рішення (частина друга статті 19 Закону № 3460-VI). Стаття 20 Закону визначає підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги. Так, особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону. Як встановлено судом, позивач звернувся до центру з надання безоплатної правничої допомоги із зверненням щодо призначення йому адвоката для надання правової допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва його інтересів у кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658 та №42023000000001659, а також для складення документів процесуального характеру (трьох скарг на бездіяльність ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР, інші заяви та клопотання, необхідні для подання даних трьох скарг) та представництва інтересів в судах під час розгляду даних трьох скарг. Позивачем не конкретизовано обставин порушень допущених посадовими особами правоохоронних органів та не зазначено його статус у кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658 та №42023000000001659. Судом також встановлено зі змісту листа 07.11.2023 №017/03-19/959 наданого у відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив позивача на те, що з направлених звернень неможливо встановити його статус у зазначених ним кримінальних провадженнях №42023000000001657, №42023000000001658 та №42023000000001659, а також наявність та суть правових питань, порушених у скаргах на бездіяльність працівників прокуратури та поліції. Тому, для прийняття рішення про надання правової допомоги запропоновано ОСОБА_1 повідомити його статус у кожному з наведених кримінальних проваджень з обов`язковим долученням відповідних підтверджуючих документів, а також конкретизувати факти порушення його прав працівниками прокуратури та поліції. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даних правовідносинах відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений законом, а саме, Законом №3460-VI, а тому ним не допущено протиправної бездіяльності щодо звернень позивача, поданих 13.10.2023. Апеляційний суд також зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року в адміністративній справі №500/7919/23 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей