Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4194/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 рокуСправа № 380/4194/24 пров. № А/857/19464/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (суддя Братичак У.В., м.Львів),- ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі Управління, ДПСУ відповідно) в якому просив: - визнати протиправними дії бездіяльність Управління щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (далі також ПДФО) з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 березня 2023 року (далі Рішення суду), залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року у справі №380/14250/22 (далі Судові рішення), без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів; - зобов`язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022 на виконання Судових рішень. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити. В доводах апеляційної скарги вказує, що Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44) розрахований на компенсацію грошового забезпечення, право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Однак, позивач у справі набув право на виплату компенсації втрати частини доходів на виконання рішення суду, а не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Тому під час виплати позивачу коштів на виконання рішення суду відповідач правомірно не застосував Порядок №44 та не компенсував податок на доходи фізичних осіб. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що компенсації втрат частини доходу на несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення стосується заробітної плати військовослужбовця, тому відповідачем протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у цьому випадку. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходив службу в Управлінні. Наказом голови ДПСУ від 25.09.2019 № 972-ОС генерал-майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із скороченням штатів. Наказом начальника Управління від 01.10.2019 № 460-ОС ОСОБА_1 з 01.10.2019 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Рішенням суду позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022. Зобов`язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022. 22.12.2023 на виконання вищевказаного судового рішення відповідачем здійснено виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022, а також грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення у розмірі 42736,33 грн. Представником позивача 20.12.2023 до відповідача скеровано адвокатський запит де крім іншого, просив надати інформацію щодо добровільного виконання Рішення суду, із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань. Відповідач листом 23.12.2023 надіслав інформацію та розрахунково-платіжну відомість №1468 за грудень 2023 року, з якої вбачається, що позивачу нараховано до виплати грошове забезпечення у розмірі 51648,58 грн, з яких матеріальна допомога на оздоровлення за 2016 рік - 2710,05 грн, матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік 3730,06 грн, а також компенсація втрати частини доходів 45208,47 грн. При цьому, податок на доходи фізичних осіб становить 9296,74 грн, військовий збір 774,73 грн. З вказаної розрахунково-платіжної відомості судом також встановлено, що відповідачем компенсовано частину податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1159,22 грн, нарахованого на суми матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак, з суми компенсації втрати частини доходів 45208,47 грн утримано ПДФО у розмірі 8137,52 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати та суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день фактичної виплати 21.04.2022 на виконання судового рішення без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Апеляційний суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 107 (далі Порядок № 1078). Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС враховується судом при вирішенні цієї справи. Відтак, індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу. Право позивача на отримання ним індексації грошового забезпечення було реалізовано. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Як видно з матеріалів справи, право позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення було захищено Рішенням суду, яке відповідачем виконано. Разом з тим, при виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення утримано податок з доходів фізичних осіб. Щодо цього колегія суддів апеляційного суду зазначає таке. Порядком № 44 передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є його частиною, тому така виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку №

44. Такі висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 8 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що компенсація втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №

44. Таким чином, суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм законодавства та обставини справи та прийшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції внаслідок неналежної оцінки обставин справи, доводів позивача, дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. І. Мікула М. А. Пліш