Постанова 4857 № 380/2935/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2935/24 пров. № А/857/6432/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича та Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, ухвалене суддею Кухар Н.А. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/2935/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 07 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки та компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 380/14191/22 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки та компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №380/14191/22. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що право на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки та компенсації втрати частини доходів, які він набув під час проходження військової служби, визначене судовим рішенням, однак відповідач при нарахуванні належних сум на виконання рішення суду протиправно утримав з них податок з доходів фізичних осіб. Позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 при виплаті таких коштів утримала із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не протиправно не здійснила позивачу виплату рівноцінної компенсації такого податку. Позивач зазначає, що виплата зазначних коштів звільняє відповідача від обов`язку компенсувати йому суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме його бездіяльність призвела до виплати грошового забезпечення та грошової компенсації вже після звільнення зі служби, і, як наслідок, після втрати статусу військовослужбовця. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 380/14191/22. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 380/14191/22. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що виплати, здійснені позивачу на виконання рішень суду, не пов`язані з виконанням обов`язків під час проходження служби, а стосуються компенсаційних виплат. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач також оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача та ухвалити в цій частині нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки не пов`язані з виконанням обов`язків під час проходження служби, а стосуються компенсаційних виплат. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.05.2017 № 93-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка відділення логістики відділення прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " І категорії (тип Б) за статтею 26 частиною 8 пунктом "ї", які в особливий період проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 21.05.2017. Згідно із наказом від 19.05.2017 № 93-ос, старшому прапорщику ОСОБА_1 наказано виплатити компенсацію за 13 календарних днів щорічної основної відпустки за 2017 рік, та за 7 календарних днів додаткової відпустки за 2016 рік, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% за 14 повних календарних років служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №380/12566/21 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 21.05.2017 року включно з урахуванням жовтня 2014 року як базового місяця. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 21.05.2017 року включно з врахуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання рішення суду від 21.09.2021 у справі № 380/12566/21 НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахував та виплатив ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення 25.02.2022, про що свідчить виписка по надходженню коштів на картковий рахунок позивача у АДРЕСА_1 , що відповідачем протиправно не проведений перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 календарних років служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткових відпусток з урахуванням індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі №380/14191/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні повні 14 календарних роки служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожні повні 14 календарних роки служби та компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із грудня 2015 року по день фактичної виплати 25.02.2022; зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із грудня 2015 року по день фактичної виплати 25.02.2022; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі №380/14191/22 відповідачем 28.10.2023 року перераховано позивачу 39133,45 грн грошового забезпечення. Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами вказана сума виплачена вже після утримання податку з доходів фізичних осіб 8750,34 грн та військовий збір 729,19 грн.). Позивач вважає, що відповідачем протиправно утримано податок на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі №380/14191/22, а тому звернувся до суду з даним позовом. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Пунктом 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу (далі - Порядок №44). Згідно з п. 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація). Відповідно до п. 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Системний аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що компенсація за невикористані дні відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню. Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що компенсація втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, дана виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №44. Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №380/2935/24, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Суд апеляційної інстанції вважає доводи, якими скаржник ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) обґрунтовує правомірність своїх дій з утримання виплачених позивачу на виконання рішення суду сум ПДФО, безпідставними та такими, що вказують на довільне тлумачення норм закону. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Каверіна Сергія Миколайовича та Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 380/2935/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор