Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25773/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25773/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 01 жовтня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (відповідача) щодо звільнення зі служби без проведення остаточного розрахунку та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за 887 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати грошового забезпечення в сумі 86309,09 грн. Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 19 березня 2021 року по 18 січня 2023 року включно в розмірі 94858 (дев`яносто чотирьох тисяч вісімсот п`ятдесяти восьми) грн 82 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання військовій частині НОМЕР_1 про об`єднання справ №240/29812/23 та №240/25773/23 в одне провадження відмовити, оскільки в них позивач просив нарахувати і виплатити середній заробіток. Вважає, що суд першої інстанції мав застосувати критерії зменшення розміру середнього заробітку згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 . Наказом № 552 від 18 березня 2021 року позивач звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу частини. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №240/41611/21, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, зобов`язано В/ч НОМЕР_1 здійснити з 29 січня 2020 року по 18 березня 2021 року перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з 01 січня 2021 року по 18 березня 2021 року перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Повний розрахунок з позивачем В/ч НОМЕР_1 здійснила 23 серпня 2023 року шляхом перерахування недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 86309,09 грн, що підтверджується банківською випискою. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, нарахування й виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, статтею 117 КЗпП у редакції Закону 2352-ІХ від 01 липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100). Як встановлено судом першої інстанції, позивачу при звільненні та виключенні з 18 березня 2021 року зі списків особового складу відповідачем не було виплачено грошове забезпечення. Належні позивачу суми було виплачено 23 серпня 2023 року. Отже, у цих правовідносинах спірним періодом є 19 березня 2021 року по 22 червня 2023 року. Однак, період стягнення середнього заробітку з 19 липня 2022 року до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції враховував, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Враховуючи постанови Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій суд поділив на 2 частини: з 19 березня 2021 року до 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року включно (у межах 6 місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України). Так, згідно довідки, наданої відповідачем, грошове забезпечення позивача за останні два повних місяця роботи (січень та лютий 2021 року) складає 32915,52 грн, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 557,89 грн (32915,52 грн / 59 (кількість робочих днів)). Вирішуючи позовні вимоги щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за спірний період, суд першої інстанції також враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, та виходячи з принципу пропорційності, суд обґрунтовано вважав, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 94858,82 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (25,34% від 374344,19 грн). Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання військовій частині НОМЕР_1 про об`єднання справ №240/29812/23 та №240/25773/23 в одне провадження відмовити, оскільки в них позивач просив нарахувати і виплатити середній заробіток, колегія суддів вважає помилковими оскільки з огляду на положення статті 172 КАС України, якими передбачено можливість об`єднання справ у одне провадження до початку розгляду справи по суті, та враховуючи обставини того, що судом вже було розпочато розгляд справи №240/25773/23 по суті, тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження. При цьому позови стосувалися різних періодів триваючого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 117 КЗпП України. Доводи відповідача з посиланням на різні практики судів касаційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, при цьому приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 листопада 2023 року справі №380/19103/22 та інших, зокрема у постановах від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.