Постанова 4812 № 479/436/24

01.10.24 22-ц/812/1467/24 Провадження №22-ц/812/1467/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 жовтня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М. із секретарем судового засідання: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи цивільну справу № 479/436/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення, яке постановив Кривоозерський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Репушевської Олени Віталіївни у приміщенні цього суду 16 липня 2024 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, у с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Сотську С.О. звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», Товариство) про розірвання договору оренди землі. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,7737 га, кадастровий номер 4823983800:016000:0450, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, яка передана в оренду ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди землі №82/Ск, укладеного 01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Посилаючись на те, що відповідач порушує умови договору оренди, так як систематично не сплачує орендну плату, а саме, що орендна плата за 2020-2023 роки нараховувалась, але не була виплачена, що свідчить про систематичну невиплату орендної плати, позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки. Від представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, вимоги якого є необґрунтованими. Відзив мотивований тим, що умовами укладеного сторонами договору (пункт 9) передбачена виплата орендної плати готівкою через касу орендаря або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, однак саме позивачка ухиляється від отримання орендної плати, оскільки не прибула для її отримання та не повідомила реквізити свого рахунку, та не довела, що відповідач створював перешкоди для отримання орендної плати за 2020-2023 роки. При цьому ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. Так листами №379/юр від 23 квітня 2021 року попросило позивача надати ІВАN номер (UА….) для перерахування орендної плати, заповнивши належним чином відповідну заяву, що додавалася до вказаного листа. У 2022-2023 роках ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало публікацію у засобах масової інформації «Кривоозерщина». З огляду на викладене відповідач вважає, що позивач умисно створював умови щодо дострокового розірвання Договору оренди земельної частки (паю). Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2024 року позов задоволений. Суд ухвалив розірвати договір оренди землі №82/Ск, укладений 01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», відносно земельної ділянки загальною площею 2,7737 га, кадастровий номер 4823983800:016000:0450, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-МК №004290, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 21 січня 2003 року, який зареєстрований у Кривоозерському реєстрац. відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2006 року за №040601700059. Також суд стягнув з відповідача на користь позивачки 1211,20 грн. сплаченого судового збору. Рішення суд умотивовував тим, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» у 2022-2023 році опублікувало у ЗМІ оголошення щодо отримання орендної плати орендодавцями, проте такий спосіб отримання орендної плати у спірному договорі оренди не передбачений. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05 лютого 2024 року, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нарахована орендна плата ОСОБА_2 : - за 2016 рік у розмірі 5991,91 грн., з якої виплачена - 5991,91 грн.; - за 2017 рік у розмірі 5801,22 грн., з якої виплачено 5801,22 грн.; - за 2018 рік у розмірі 6417,40 грн., виплачена - 6417,40 грн.; - за 2019 рік у розмірі 6301,86 грн.; виплачена 6301,86 грн.; за 2020 рік у розмірі 2928,22 грн., виплачена 0 грн.; за 2021 рік у розмірі 2238,75 грн., виплачена 0 грн; за 2022 рік у розмірі 3098,17 грн., виплачена 0 грн.; за 2023 рік у розмірі 0 грн, виплачена 8265,13 грн.. Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що доказів вчасної сплати орендної плати позивачці за 2020-2023 роки відповідач суду не надав, орендар не погоджував з орендодавцем перенесення терміну виплати орендної плати, тому вважав, що відповідачем не виконані умови договору щодо сплати орендної плати за 2020-2022 роки та 2023 рік до 26 грудня 2023 року, що є систематичним невиконанням умов договору щодо несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. За встановлених обставин, а також через відсутність доказів навмисного ухилення ОСОБА_2 від отримання орендної плати суд зробив висновок про наявність юридичних підстав для розірвання спірного договору оренди землі. В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору оренди земельної частки (паю) щодо виплати орендної плати позивачці є помилковим. Так, укладеним сторонами договором оренди землі передбачена виплата орендної плати готівкою через касу орендаря або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, однак матеріали справи не містять доказів виконання позивачкою положень пункт 9 цього договору. Наявні у справі інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків підтверджує, що з 2020 року відповідач нараховував позивачці орендну плату, але остання створювали умови щодо дострокового розірвання договору оренди, тоді як орендарем вживались заходи щодо отримання позивачкою орендної плати: листами №379/юр від 23 квітня 2021 року та здійснення у 2022-2023 роках ТОВ «Агрофірма Корнацьких» публікації у засобах масової інформації «Кривоозерщина». Відповідач зазначає те, що наведене підтверджує недобросовісну поведінку позивачки, що з урахуванням добровільної сплати орендної плати у понад встановлений у договорі розмір (571 грн. 53 коп.), свідчить про відсутність підстав для висновку про неможливість досягнення позивачкою мети договору оренди землі (отримання плати), та позбавлення значною мірою того, на що вона розраховувала при його укладання, тобто не вбачається істотного порушення умов договору як необхідної умови для його розірвання. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Сотська С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відзив мотивований тим, що висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону. Так, відповідачем не доведено, що Товариство виконало умови договору, зокрема, нарахування орендної плати за 2020-2022 роки не свідчить про її виплату, а сам по собі лист від 23 квітня 2021 року також не підтверджує таке, оскільки відсутні докази, що саме такий лист направлявся позивачці, відсутні докази намагання сплатити орендну плату. Щодо повідомлення у газеті, то такі заходи не передбачені договором. Також не заслуговують на увагу, на думку представника, посилання на виплату орендної плати у більшому, ніж передбачено договором розмірі, оскільки відповідач добровільно збільшив цей розмір, виходячи з об`єктивних обставин. До того ж умовами договору не передбачено виплату орендної плати на майбутнє. До суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяву представника відповідача в апеляційній скарзі та заяву представника позивачки у відзиві на апеляційну скаргу про розгляд справи у відсутність учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини 1 статті 2 ЦПК України). Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-МК №004290, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 21 січня 2003 року (а.с.8), є власником земельної ділянки площею 2,7737 га, кадастровий номер 4823983800:016000:0450, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської (а.с.7). 01 січня 2006 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» (орендар) укладено договір оренди землі №82/Ск, за яким передано у тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,76 га, яка розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, строком на 50 років (далі Договір). Цей договір зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2006 року за №040601700059 (а.с.40-45). Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря, або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 571,53 грн.. Згідно з пунктами 11 та 12 Договору орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідно продукції та (або) послуг. Згідно з п.38 Договору дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Додатком №1 до договору встановлено, зокрема, що щорічно грошова форма орендної плати: складає 571,53 грн., термін виплати - до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (а.с.44). Звертаючись у справі, яка переглядається, з вимогою про розірвання договору оренди, позивачка посилалася на систематичну невиплату відповідачем орендної плати, а саме за 2020-2023 роки. Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги, вважав їх доведеними. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується. Відповідно до статей 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України. За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161- ХІV (тут і далі закон в редакції, яка була чинною на день укладання договору оренди 01 січня 2007 року, далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону № 161- ХІV). Статтею 93 ЗК України та статтею 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству. У статті 15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до пункту 2.2 укладеного сторонами договору оренди земельної частки (паю) орендна плата за користування земельною часткою сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 2 відсотки від грошової оцінки земельної частки (паю), що в грошовому вигляді складає 406 грн. 80 коп., протягом терміну дії договору, але не пізніше як до 26 грудня року. За який здійснюється розрахунок по орендній платі. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. В силу вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно зі статтею 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права - це стаття 792 ЦК України. Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21. В силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заперечуючи проти позову, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не спростовувало, що позивачка не отримала орендну плату за 2020-2023 роки у передбачені договором строки, але вказувало на вчинення Товариством дій, необхідних для виконання зобов`язання з виплати орендної плати, а також, що неотримання орендної плати виникло внаслідок неправомірної поведінки позивачки. З огляду на заявлені позовні вимоги та предмет доказування у справі, яка переглядається, слід дослідити, чи пов`язано прострочення у виконанні Товариством обов`язку розрахуватися за орендну плату з позивачкою з простроченням кредитора у зобов`язанні чи боржника. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05 лютого 2024 року (а.с. 8-10) ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нараховувало орендну плата ОСОБА_2 : за 2020 рік - у розмірі 2928,22 грн., за 2021 рік у розмірі 2238,75 грн.; за 2022 рік - у розмірі 3098,17 грн., відомості про нарахування орендної плати за 2023 рік у відсутні. Проведено виплату орендної плати: у січні 2023 року у сумі 3098,17 грн., у лютому 2023 року у сумі 5166,96 грн., всього виплачено за спірний період 8266,13 грн., що дорівнює нарахованої Товариством орендної плати за 2020, 2021 та 2022 роки. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно із статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Відповідно до пункту 42 договору оренди землі, який уклали сторони, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Частиною 1 статті 532 ЦК України передбачено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Як убачається зі змісту укладеного сторонами договору оренди землі від 01 січня 2006 року (пункти 9, Додатку №1), вони узгодили виплату орендної плати у грошовій формі або у натуральній формі за умови погодження форми розрахунку щорічно шляхом звернення орендодавця із письмовою заявою. Судом не встановлено, що сторони на 2020-2023 роки узгодили натуральну форму орендної плати, а тому відповідач мав провести розрахунок з орендної плати шляхом видачі позивачці готівки у касі орендаря або шляхом перерахування її на банківський рахунок орендодавця. У справі відсутні докази, що ОСОБА_2 повідомила, а якщо повідомила, коли саме, відповідачу реквізити свого банківського рахунку. Отже за встановлених обставин позивачка мала отримати орендну плату за 2022-2023 роки у касі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», оскільки сторони визначили саме таке місце виконання цього зобов`язання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 23 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку відправила на адресу ОСОБА_2 листа щодо необхідності отримання нарахованої орендної плати за 2020 рік за договором оренди землі та запропоновано в будь-який зручний для неї час у робочі дні прибути до Товариства та отримати нараховану орендну плату або надати актуальні дані щодо банківського рахунку (а.с.31-34). Позивачка не визнає отримання такого листа, але наявні у справі докази список № 2514 (ф. 103) згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Первомайськ-13, відправник ТОВ «Агрофірма Корнацьких», та квитанція про оплату відправлень (а.с. 32- 34), підтверджують відправлення листа за адресою позивачки, яка доказів отримання будь-якого іншого поштового відправлення від відповідача у цей час не надала. Також, 05 листопада 2022 року та 02 вересня 2023 року в газеті «Кривоозерщина» було надруковано оголошення відповідача про те, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» розпочала виплату у грошовій та натуральній формі орендної плати, відповідно, за 2022 рік та 2023 рік, в яких детально зазначено, які дії слід вчинити орендодавцям для отримання орендної плати як у готівковій формі, так і безготівковій (а.с.35-39). Проте позивачка доказів того, що вона особисто або через уповноваженого представника зверталася до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з метою отримання орендної плати за 2020-2023 роки, зокрема у касі товариства, не надала. Наведене свідчить про те, що невиплата позивачці орендної плати за договором оренди землі за 2022-2023 роки сталася не у зв`язку із простроченням боржника у зобов`язанні відповідача у справі, а через прострочення кредитора позивачки, яка не вчинила дій, що встановлені договором, та випливають із суті зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (не звернулася до каси Товариства та не повідомила відповідачу реквізити свого банківського рахунку). Таке виключає настання відповідальності боржника у зобов`язанні у вигляді розірвання договору, а тому позовні вимоги є недоведеними. За такого колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги та не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що через невиконання відповідачем умов договору несвоєчасної оплати орендної плати є підстави для розірвання договору оренди землі. Оскільки судом першої інстанції помилково оцінені наявні у справі докази, що призвело до неповного встановлення обставин справи, а також при ухвалення рішення суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухвалити нове про відмову у позові. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1, 13 статті 141 ЦПК України). Оскільки рішення суду першої інстанції внаслідок апеляційного перегляду скасовано, у позові відмовлено, є підстави для перерозподілу судових витрат, які покладаються на позивачку, а саме слід стягнути з неї на користь відповідача сплачений ним судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 80 коп. Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», ЄДРПОУ 31929340, 1816 грн. 80 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська _______________________________________________ Повний текст постанови складений 01 жовтня 2024 року