Постанова Львівський апеляційний суд № 463/3554/24

Справа № 463/3554/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворський С.Й. Провадження № 22-ц/811/1724/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Козак С.В. від 09 січня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 73517564, - ВСТАНОВИВ: В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564. Просить таку скасувати та зобов`язати уповноважену особу ДВС постановити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 в розмірі не нижчому ніж 408,00 грн. Також, просив поновити строк на подання скарги. Згідно поданої скарги зазначив, що 18 квітня 2024 року о 18.45 год. засобами поштового зв`язку (поштове відправлення №0600259293674) отримав копію постанови Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року провадження №22-ц/811/807/24. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року в клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із скаргою відмовлено. Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4» на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 залишено без розгляду та повернуто скаржнику. Дану ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу. Вважає ухвалу свавільною, постановленою з грубим порушенням норм процесуального права. Вказує, що 02 лютого 2024 року ним було подано аналогічну скаргу. Ухвалою від 05 лютого 2024 року згадана скарга була залишена без руху. Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року скаргу повернуто скаржнику. Постановою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року ухвалу суду від 28 лютого 2024 року залишено беззмін. Зазначає, що не погодившись із ухвалою суду від 28 лютого 2024 року скористався своїм конституційним правом на апеляційне оскарження. Постанову апеляційного суду ним було отримано 18 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року ним було подано скаргу, а тому вважає що пропущений строк подання скарги є поважним та підлягає поновленню. Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (повернення заяви позивачеві(заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Повертаючи скаргу районний суд виходив з того, що скаргу на дії державного виконавця скаржником подано до суду з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Подане клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною скаргою є необгрунтованим, а зазначені в ньому обставини не відповідають ознакам поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Матеріалами справи встановлено, що 02.02.2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із тотожною скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564. Просив таку скасувати та зобов`язати уповноважену особу ДВС постановити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 в розмірі не нижчому ніж 408,00 грн. Ухвалою судді від 05.02.2024 року вказану скаргу залишено без руху, оскільки така подана з порушенням загальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, яким має відповідати подана скарга, з встановленням скаржнику 10-денного строку на усунення недоліків, шляхом скерування на адресу суду заяви про усунення недоліків, в якій слід зазначити повний скла учасників справи (державного виконавця і боржника), а також долучити копії скарги та всіх документів, що до неї додаються, для державного виконавця та боржника. Ухвалою судді від 28.02.2024 року скаргу повернуто, оскільки скаржник ОСОБА_1 вимоги ухвали судді від 05.02.2024 року не виконав та недоліки скарги у встановлений строк не усунув відповідно. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 року у справі № 463/885/24, Провадження № 22-ц/811/807/24, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року залишено без змін. Скаржник в поданій 23.04.2024 року скарзі зазначав, що копію постанови Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 року отримав лише 18.04.2024 року у зв`язку із чим повторно 23.04.2024 року звернувся із тотожною скаргою на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 та відповідно просив поновити строк на подання такої скарги. Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. При цьому, відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Так, приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. В свою чергу, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків. Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду. Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом. Суд першої інстанції правильно вказав, що скаржник знаючи про наявність недоліків поданої ним первісно 02.02.2024 року скарги, оскільки ухвалу від 05.02.2024 року про залишення скарги без руху отримав, своїм правом на усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк не скористався. Натомість 26.02.2024 року скаржник подав заяву, згідно якої зазначив, що ухвала від 05.02.2024 року ухвалена всупереч основним засадам цивільного судочинства, а саме: ч.3 ст.2, ст.263 ЦПК України та ст.55 Конституції України, зазначені в ній недоліки є надумані, а відповідно така ухвала є свавільною. Правова оцінка законності та обґрунтованості постановлених судом першої інстанції ухвал від 28.02.2024 року та від 05.02.2024 року надана колегією суддів Львівського апеляційного суду в постанові від 03.04.2024 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 28.02.2024 року про повернення скарги, в мотивувальній частині якої зроблено висновок про дотримання судом першої інстанції при постановленні таких норм матеріального права та норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року. Головуючий Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.