Постанова Львівський апеляційний суд № 463/4990/24

Справа № 463/4990/24 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 33/811/1383/24 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Харчука Олександра Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Харчука Олександра Петровича на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. в дохід держави. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 28 травня 2024 року о 09 год 20 хв вул. м. Львові на вул. Пасічній,51, керував автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у КПН ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, захисник - адвокат Харчук О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Звертає увагу на те, що відповідно до інструкції швидких тестів Hangzhou Alltest та тестів SNIPER, результати досліджень за допомогою вказаних тестів є попередніми, а тому вони не можуть бути заключними і повинні бути підтверджені у випадку тестів Hangzhou Alltest вторинним аналітичним методом (Газова хроматографія/масс-спектрометрія) є переважними підтверджуючими методами), а у випадку SNIPER: більш специфічним методом. Зауважує, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він будучи незгоден з результатами експрес тесту наполягав на проведенні аналізу крові тобто на проведенні лабораторного дослідження, або ж проведенні додаткового тесту, однак лікар відмовив у проведенні будь яких додаткових тестів та лабораторних досліджень. Стверджує, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 був проведений поза межами 2 (двох) годин з моменту встановлення підставв для його здійснення, а тому результати проведеного огляду в силу положень ч.ч. 4,5 ст. 266 КУпАП є недійсними. Заслухавши виступ захисника адвоката Харчука О.П., пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до наступних висновків. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суддя апеляційного суду вважає, що суддя суду першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема даними що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 815130 від 28 травня 2024 року (а.с.1); висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції № 001631 від 28 травня 2024 року (а.с.3); рапорті поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП рядового поліції Т.Рубель від 28 травня 2024 року (а.с.4); відеозаписі з нагрудної камери поліцейського (а.с.2). Доводи апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 не погоджувався з результатами тесту, тому необхідно було провести лабораторне дослідження за допомогою більш досконалого методу, не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне. Відповідно до 3 розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказ МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. При розгляді результатів тестування сечі на вміст будь-яких наркотичних речовин, у разі отримання попередніх позитивних результатів, необхідно керуватись клінічною картиною медичного огляду, тому підстав для сумніву в достовірності проведеного тесту у судді суду апеляційної інстанції немає. Діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування, а він звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак наркотичного сп`яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп`яніння. Твердження апелянта, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції не може вважатися допустимим доказом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Проведення медичного огляду поза межами строку, визначеними ст. 266 КУпАП, не впливає на висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки така стверджується у сукупності з іншими доказами у справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судді суду першої інстанції. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею суду першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суддя суду першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суддя суду першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33, 36 КУпАП і призначив його з урахуванням його особи, й інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд постановив: постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Харчука Олександра Петровича без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Романюк М.Ф.