Постанова 4803 № 243/3619/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7845/24 Справа № 243/3619/24 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач -Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Сазонова Марина Олександрівна на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2024 року, постановлену суддею Хаустовою Т.А., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу №29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, повний текст судового рішення складено 14 червня 2024 року, ВСТАНОВИВ У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. Присила суд встановити факт, що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю по день смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначила, що встановлення юридичного факту проживання сім`єю необхідно їй для призначення одноразової допомоги у зв`язку зі смертю дочки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат САЗОНОВА Марина Олександрівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю відносяться до компетенції Донецького окружного адміністративного суду. Повернути ОСОБА_1 ,сплачений за платіжною інструкцією №0.0.3633498851.1 від 09 травня 2024 року на розрахунковий рахунок: отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, рахунок отримувача: UA598999980313111206000005658, судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Позивач ОСОБА_1 через свого представника Сазонову М.О. оскаржила ухвалу суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , встановити факт проживання однією сім`єю позивача з померлою дочкою ОСОБА_2 по день її смерті. При цьому, представник позивача зазначає, що вимоги ОСОБА_1 не відносяться до вимог, які можуть бути заявлені в порядку адміністративного судочинства, так як не носять вимог зобов`язального характеру та позовна заява не містить вимог вчиняти якісь дії відповідачем. Встановлення факту проживання однією сім`єю з загиблою донькою необхідний для надання відповідного рішення суду до Головного управління ПФУ в Донецькій області з метою призначення їй одноразової допомоги у зв`язку зі смертю її дочки. Вказує, що іншого позасудового порядку встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та її померлої доньки не існує, а розгляд цієї вимоги підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу не подано. 18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Сазонової М.О. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 25 вересня 2024 року на 12.45 годин без участі представника позивача у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника відповідача Шашкова В.В. , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника позивача Сазонової М.О. , просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке. Судове рішення мотивоване тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує в сфері публічно-правових відносин та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цьому, місцевий суд виснував, що підставою звернення позивача до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, є отримання страхових виплат, передбачених Законом України №1105-XIV, тому відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі №761/21898/16-ц та правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 23 січня 2023 року у справі №214/1309/21, ОСОБА_1 має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким на сьогодні є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. Вимога позивача у цій справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати одноразової допомоги у зв`язку зі смертю дочки і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, оскільки заявлена саме у зв`язку з відмовою ПФУ виплатити відповідні кошти. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) зазначено, що: «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. […] Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України. […] Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України». У справі, що переглядається встановлено, що позивач вже зверталася до суду першої інстанції в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із загибою донькою ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2023 року заява була задоволена та встановлено факт, що донька та мати проживали однією сім`єю з квітня 2021 року по день смерті доньки. Головне управління ПФУ в Донецькій області оскаржило рішення суду в апеляційному порядку і постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано, заява ОСОБА_1 залишена без розгляду та роз`яснено право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. ОСОБА_1 , враховуючи роз`яснення суду апеляційної інстанції вдруге звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з загиблою донькою. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту проживання однією сім`єю вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України та зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Таким чином оскаржене судове рішення слід скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції. Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного ухвала Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2024 року підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Сазонова Марина Олександрівна задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: