Постанова 4854 № 420/31457/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31457/23 Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., повний текст судового рішення складено 24.01.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №420/31457/23 за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів У С Т А Н О В И В: 15.11.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою визначення митної вартості товару за першим методом декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей, а тому в митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів. Однак, контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2. Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, а також такі документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товар. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 420/31457/23 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2 обґрунтування спростовуються поясненнями декларанта та поданими до митного органу документами. Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції митним органом подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що окружним адміністративним судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суд не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим, на думку суб`єкта владних повноважень, оскаржуваний судовий акт підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Львівська митниця акцентує увагу на тому, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо фактично сплаченої ціни. На думку відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2 прийнято цілком правомірно. Крім того, суб`єкт владних повноважень не погоджується із здійсненим окружним адміністративним судом розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу, а також сумою стягнутого судового збору, який позивач сплатив за звернення до суду з даним позовом. Згідно із поданим позивачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 24.01.2024 у справі № 420/31457/23 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку ФОП ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі доводи митного органу не спростовують висновків суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Львівської митниці задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 23.05.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією KAMARHATTY COMPANY LIMITED, Індія (Продавець) укладено договір поставки № КЕХ-SC/013/23-24. За умовами вказаного зовнішньоекономічного правочину Продавець продає та постачає товар, Покупець приймає та купує товар відповідно до умов передбачених цим договором та згідно з комерційними інвойсами Продавця. На виконання умов договору поставки № КЕХ-SC/013/23-24 від 23.05.2023 KAMARHATTY COMPANY LIMITED, Індія (Продавець) поставлено на користь ФОП ОСОБА_1 (Покупець) наступний товар: - товар №1 за кодом 53101010: Тканина (Хешин) невибілена (сурова) пакувальна, технічна, не фарбована, з 100% джутового волокна, завширшки не більш як 150 см: - Тканина (Хешин) поверхневою щільністю 2 00 г/м2 - 16000 ярдів (14630,4 м), завширшки 101,6см (14864,5 м.кв.); - Тканина (Хешин) поверхневою щільністю 2 50г/м2 - 6000 ярдів (5486,4 м), завширшки 101,6 см (5574,2 м.кв); -Тканина (Хешин) поверхневою щільністю 2 50г/м2 - 2000 м, завширшки 149,86 см (2997,2 м.кв); - Тканина (Хешин) поверхневою щільністю 300г/м2 - 4800 ярдів (4389,12 м), завширшки 101,6 см (4459,4 м.кв); - Тканина (Хешин) поверхневою щільністю 290г/м2 - 2000 м, завширшки 127 см (2438 м.кв). Виробник KAMARHATTY COMPANY LIMITED. Торгівельна марка нема даних. Країна виробництва: Індія. - товар №2 за кодом 53109000: Тканина (Хешин) вибілена, не фарбована, з 100% джутового волокна: - Тканина (Хешин) з поверхневою щільнісг ю 290 г/м2, 2000 м, завширшки 121,92 м (2438,4 кв.м). Виробник KAMARHATTY COMPANY LIMITED. Торгівельна марка нема даних. Країна виробництва: Індія. З метою здійснення митного оформлення товару, 24.10.2023 ФОП ОСОБА_1 (Покупець) до митного органу подано митну декларацію № 23UA209170086911U2, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу, разом з декларацією, подано такі документи: митну декларацію 23UA209170086911U2 від 24.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №KEX-SC/013/23-24 від 23.05.2023; рахунок-фактуру (їнвойс) (Commercial invoice) №KEX/GSTL/23-24/0505 від 17.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) №14 від 30.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) №15 від 17.08.2023; автотранспортну накладну (CMR) №СР/700/23 від 19.10.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №О­0000450 від 06.10.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №0­0000470 від 23.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №БКМ/29-2019 від 03.05.2019; договір транспортного експедирування №БКМТЕО/29-2019 від 03.05.2019; сертифікат про походження товару FIEO/2023/016/0679393А/0067584 від 16.08.2023; декларацію про походження товару KEX/GSTL/23-24/0505 від 17.07.2023. Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: - наданий рахунок №О­0000450 від 06.10.2023 не містить усіх складових митної вартості (перевантаження з контейнера на автомобіль, оформлення Т1, тощо); - відповідно до договору на транспортне експедирування від 03.05.2019 №БКМТЕО/29-2019 передбачено заявку на перевезення, яка до митного оформлення не подана; - гр.23 CMR № СР/700/23 від 19.10.2023 не містить печатки та підпису перевізника. - декларантом не надано документів, які підтверджують зменшення звичайної конкурентної ціни, а упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості не вдається можливим. У зв`язку з чим, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, контролюючим органом було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання такої вимоги контролюючого органу 25.10.2023 ФОП ОСОБА_1 до Львівської митниці подано експорту митну декларацію від 18.07.2023 №2529263, а також викладено прохання завершити митне оформлення по митній декларації № 23UA209170086911U2. За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Львівською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 №UА209000/2023/901215/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/003679. Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України. Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, зокрема, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За наслідком дослідження поданих декларантом до митного оформлення документів колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Однак, під час перевірки поданих декларантом до митного органу документів фахівцями контролюючого органу установлено, що вони не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: - наданий рахунок №О­0000450 від 06.10.2023 не містить усіх складових митної вартості (перевантаження з контейнера на автомобіль, оформлення Т1, тощо); - відповідно до договору на транспортне експедирування від 03.05.2019 №БКМТЕО/29-2019 передбачено заявку на перевезення, яка до митного оформлення не подана; - гр.23 CMR № СР/700/23 від 19.10.2023 не містить печатки та підпису перевізника. - декларантом не надано документів, які підтверджують зменшення звичайної конкурентної ціни, а упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості не вдається можливим. Натомість, з такою позицією митного органу погодитися неможливо з огляду на таке. Стосовно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що наданий рахунок №О­0000450 від 06.10.2023 не містить усіх складових митної вартості (перевантаження з контейнера на автомобіль, оформлення Т1, тощо), суд апеляційної інстанції відмічає наступне. За умовами договору поставки від 23.05.2023 №KEX-SC/013/23-24 товар поставляється на умовах FOB порт Калькутта, Індія. Пункт призначення: Одеса, Україна. Через порт: Гданськ/Гдиня, Польща. Відповідно до міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі (Інкотермс 2010року) франкування - економічні і правові умови, які зумовлюють порядок включення до ціни тих чи інших витрат на транспортування, вантажні роботи, зберігання й страхування вантажів. Отже, ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. Ціна «франко» (з італ. franco - букв. Вільний) - це комерційний термін, який означає, що продавець бере на себе зобов`язання поставити товар у певне місце за свій рахунок, тобто до ціни продажу будуть включені транспортні, страхові та (у міжнародній торгівлі) митні послуги. Застосування терміну «франко» у сполученні із зазначенням кінцевого пункту доставляння продукції означає, що покупець вільний від витрат з транспортування до цього пункту, бо їх сплачує продавець. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включені до ціни за контрактом купівлі-продажу. При цьому, пунктом може бути місце виробництва (поле, ферма, завод, будівельний майданчик та ін.), вагон, склад, борт судна, залізнична станція, конкретний населений пункт. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що транспортні витрати до порту Калькутта, Індія включаються до ціни товару та сплачуються компанією KAMARHATTY COMPANY LIMITED, Індія (Продавець). Як установлено судом апеляційної інстанції, 03.05.2019 між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ТОВ «БЕЛОКОМ» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування №БКМТЕО/29-2019, за умовами якого Експедитор зобов`язується від свого імені, але за плату Замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, митного оформлення, пов`язаних з організацією та/або забезпеченням перевезень вантажів всіма видами транспорту, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу. На підтвердження понесених транспортних витрат з порту Калькутта, Індія до пункту призначення Одеса, Україна через порт Гдансь/Гдиня, Польща, позивачем до митного оформлення подавались договір транспортного експедирування №БКМТЕО/29-2019 від 03.05.2019, рахунок-проформа № О­0000450 від 06.10.2023 на загальну суму 67518грн. 14коп., рахунок-проформа № О­0000470 від 23.10.2023 на загальну суму 54100грн. Відповідно до статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів: - забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; - фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; - здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; - здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; - надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству. Отже, транспортно-експедиторські послуги включають в себе організацію всіх необхідних допоміжних послуг та робіт з метою перевезення товару до пункту призначення. Апеляційний суд вказує, що згідно наданого декларантом до митного оформлення рахунку-проформи № О­0000450 від 06.10.2023 організація транспортно-експедиторських послуг за межами України без ПДВ становить 29062грн. 50коп. При цьому, суб`єктом владних повноважень не спростовано, що відображена в рахунку-проформі № О­0000450 від 06.10.2023 сума витрат на організацію транспортно-експедиторських послуг не включає в себе витрат з перевантаження з контейнера на автомобіль, а тому відповідні доводи відповідача відхиляються. Відхиляються також посилання скаржника на неоформлення декларантом транзитної декларації (Т1), а також неподання заявки на перевезення товару, адже Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином така обставина впливає на митну вартість товару. Суд апеляційної інстанції вказує, що транзитна декларація (Т1) це документ який є митною (фінансовою) гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію ЄС (Євросоюзу), транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу або внутрішньої митниці або навпаки. Слід зауважити, що ані транзитної декларації (Т1), ані заявки на перевезення немає в переліку документів, які містять відомості щодо митної вартості товару. Відносно доводу відповідача про те, що гр.23 CMR № СР/700/23 від 19.10.2023 не містить печатки та підпису перевізника, суд апеляційної інстанції відмічає наступне. Міжнародне перевезення вантажів здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19.05.1956), ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів». Статтею 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що відправник разом із вантажною накладною має надати Перевізнику документи та забезпечити інформацією, необхідними для здійснення митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до поставки вантажу. При цьому, на Перевізнику не лежить обов`язок перевірки вірності та адекватності цих документів та інформації. При прийнятті вантажу відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник зобов`язаний перевірити: 1) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; 2) зовнішній стан вантажу та його упаковки; Разом із цим, ч.1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що вантажна накладна (CMR) складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), а саме: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержував; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальне позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладення договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; д) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною. Як з`ясовано апеляційним адміністративним судом, графа 23 CMR № СР/700/23 містить печатку Limited Liability Company TRUCK SERVICE GROUP та підпис уповноваженої особи, а тому відповідні твердження скаржника є безпідставними. Не є юридично спроможним також посилання митного органу на неподання декларантом документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, оскільки таких документів немає в переліку документів, які містять відомості щодо митної вартості товару. В контексті означеного слід також зауважити, що вказуючи про наявність такого порушення митний орган власні сумніви не підтверджує жодним доказом, а тому доводи суб`єкта владних повноважень стосовно зменшення декларантом звичайної конкурентної ціни є безпідставними. Під час розгляду справи суд не враховує сумніви сторін, а встановлює фактичні обставини справи з урахуванням наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів. За наслідком установлених фактичних обставин справи колегія суддів зазначає, що комплексне дослідження усіх наявних у матеріалах справи документів, які декларантом подавались до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, підтверджує, що в досліджуваній ситуації ввезення ФОП ОСОБА_1 на митну територію України товару здійснено саме за контрактом №KEX-SC/013/23-24 від 23.05.2023 та відповідно до інвойсу №KEX/GSTL/23-24/0505 від 17.07.2023. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ФОП ОСОБА_1 митну вартість товару. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору). Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Посилаючись на такі обставини контролюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та скасовано судом. Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2. Відносно здійсненого окружним адміністративним судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує наступне. Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді. В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої. Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.10.2023 №2710/23, рахунок на оплату від 10.11.2023 №42, платіжну інструкцію від 10.11.2023 №1227. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Як установлено апеляційним адміністративним судом, у поданому митним органом до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачем викладено доводи щодо неспівмірності заявлених ФОП ОСОБА_1 судових витрат із заявленими позовними вимогами. Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із мотивами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №420/31457/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та вважає їх правильними. Стосовно присудженого судом першої інстанції до стягнення судового збору, колегія суддів відмічає наступне. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України). Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 Митного кодексу України). Пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів. Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України). З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому, на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість. Отже, лише визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 сформулювала правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Предметом оскарження в даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2023 № UA209000/2023/901215/2. З огляду на винесений митницею індивідуальний акт позивачем, з метою випуску товару у вільний обіг, здійснено оплату фінансової гарантії у формі грошової застави у розмірі 196892грн. 95коп. Враховуючи суму різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідно із митною вартістю, розрахованою декларантом та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, ціна позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги складає 196892грн. 95коп. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2684грн. У цій справі позов заявлено фізичною особою-підприємцем у 2023 році, який містить вимогу майнового характеру (скасування рішення про коригування митної вартості товарів). Отже, ставка судового збору за звернення ФОП ОСОБА_1 до суду першої інстанції з даною позовною заявою становить 1968грн. 93коп., а не 2684грн., як неправильно вказав окружний адміністративний суд. Оскільки Одеським окружним адміністративним судом неправильно здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору означена частина судового акту підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено колегією суддів, Одеським окружним адміністративним судом неправильно здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору, а тому відповідна частина судового акту підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.134, 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №420/31457/23 скасувати в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору. Прийняти у відповідній частині нове судове рішення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1968(одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім)грн. 93коп. В іншій частині апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №420/31457/23 за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький