Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/22167/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22167/23 Головуючий в І інстанції: Хом`якова В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 10.06.2024 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: суддя-доповідач Шеметенко Л.П. судді Градовський Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (далі відповідач), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно; - зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум; - стягнути з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 1073,60 грн у відшкодування судових витрат (сплати судового збору). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30 000 гривень щомісячно. Зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової винагороди. Стягнуто з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 858,88 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Постановою №793 від 07.07.2022 року Кабінет Міністрів України змінив умови виплати додаткової грошової винагороди під час дії воєнного стану, зокрема, дозволив керівникам міністерств та державних органів зменшувати її розмір. Апелянт вказує, що прийняття Міністерством юстиції України рішення, що викладене у листі № 38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 року щодо реєстру змін розподілу показників зведених кошторисів на 2022 рік від 17.05.2022 року №53 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року, яка застосовується з 24.02.2022 року, а тому, на думку скаржника, відповідне рішення підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо виплати позивачці додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Разом з тим, апелянт вказує, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)». Відповідно до наказу №29/ОС-23 від 28.03.2023 року позивачку звільнено зі військової служби. На виконання Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», згідно довідки Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 09.08.2023 року №20, за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року у травні 2022 року позивачці була виплачена додаткова винагорода у розмірі 13834,80 грн.; за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода була виплачена у серпні 2022 року у розмірі 5849,28 грн. Загальна сума виплаченої додаткової винагороди склала 19 684,08 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року в повному обсязі у розмірі 30000 грн. щомісячно, позивач звернулася до суду з позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у період спірних правовідносин приписами Постанови №168 передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», у зв`язку з чим позивачка повинна була отримувати щомісячну додаткову виплату у розмірі 30000 грн. щомісячно у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на викладене. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України №2713-IV від 23.06.2005 «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV). Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону №2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. Частиною 5 ст. 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5). Згідно з пунктом 3 Порядку №925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до абз. 1 пункту 4 розділу Порядку №925/5 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. 28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), якою пунктом 1 (у редакції станом на 28.02.2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року до пункту 1 Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»». При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, до якого включено, зокрема, і Одеську область. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 року. Таким чином, з 01.06.2022 року право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 року по 28.03.2023 року проходила службу у Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)», яка розташована в Одеській області. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»», Одеська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у період з 24.02.2022 року позивачка набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Одеська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка». Стосовно розміру додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яку відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплати позивачці в оскаржуваний період, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, на виконання Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, позивачці була нарахована та виплачена додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою №168, а саме у травні 2022 року (за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року) у сумі 13831,8 грн., а у серпні 2022 року (за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року) у сумі 5849,28 грн. Колегія суддів спростовує доводи апелянта щодо розрахунку додаткової винагороди позивачки за фактичний час несення служби з посиланням на лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3.2/32-22, відповідно до якого розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), з тих підстав, що вказаний лист не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що роз`яснення, надані у листі Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3.2/32-22 мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова №168 у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення, а саме зі змінами, що були внесені Постановою КМУ №350 від 22.03.2022 року. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання визначення таких понять як «несення» та «проходження служби» було предметом дослідження Верховним Судом, який у постанові від 02.11.2023 року по справі №160/11851/22 зазначив, що поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 року не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану. Також, колегія суддів спростовує доводи апелянта, що у спірних правовідносинах Постанова КМУ №168 має бути застосована з урахуванням положень Постанови КМУ №793, яка відповідно до пункту 2 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року, оскільки це суперечить конституційним приписам статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Колегія суддів вказує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення). Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001). Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що застосування механізму нарахування та виплати позивачці за спірний період додаткової винагороди, виходячи з пропорційно відпрацьованого часу, призведе до порушення принципу правової визначеності та погіршить її правове становище, оскільки у такому разі фактично розмір спірної винагороди буде суттєво зменшено. Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправної бездіяльності Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 30.09.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька