Постанова 4814 № 554/2316/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2316/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1287/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Лобова О. А. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року та на ухвалу цього ж суду від 11 червня 2015 року у складі судді Андрієнко Г. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради про зобов?язання виконати належним чином зобов?язання, передбачене договором на надання юридичних послуг від 20.05.2014, та визнання права власності, в с т а н о в и в: У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 із залученням третіми особами Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2015, остаточно просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в цілому складається з: торгівельного залу (1) площею 77,2 кв. м, підсобного приміщення (2) площею 4,1 кв. м, санвузлу (3) площею 1,5 кв. м, всього по магазину (літ А-1) площею 82,8 кв. м; зобов`язати відповідача - ОСОБА_2 виконати належним чином зобов`язання, передбачені договором на надання юридичних послуг від 20.05.2014. Позов мотивовано тим, що він є власником громадського будинку (стаціонарної тимчасової споруди - торгівельного павільйону № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , для подальшого розміщення яких відповідно до договорів особистого строкового земельного сервітуту від 20.05.2014 були передані земельні ділянки площами 40 кв. м, 30 кв. м та 30 кв. м з кадастровими номерами 53101136400:11:004:0369, 53101136400:11:004:0314 та 53101136400:11:004:0312, відповідно. У зв`язку з проведеним поліпшенням об`єкту, останній набув статусу капітальної будівлі, що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 11, виконаного судовим експертом Федоровим Д. Ф. З метою впорядкування (приведення у відповідність чинному законодавству України) правовстановлюючої документації на нерухоме майно, між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір на надання юридичних послуг, згідно якого останній зобов`язався впорядкувати право власності на належне позивачу нерухоме майно. Зазначеним договором визначений вичерпний перелік дій, які необхідно виконати відповідачу на виконання умов договору. Згідно пункту 8.1 Договору строк виконання зобов`язання встановлено по 01 лютого 2015 року включно. Проте, у порушення умов договору відповідач не надав йому акт виконаних послуг з указанням наданих послуг за період дії договору, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлі, що знаходяться по по АДРЕСА_1 , в цілому складаються з: торговельний зал (1) площею 77,2 кв. м, підсобне приміщення (2) площею 4,1 кв. м, санвузол (3) площею 1,5 кв. м, всього по магазину (літ А-1) площа 82,8 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_2 виконати належним чином зобов`язання, передбачені договором на надання юридичних послуг від 20.05.2014. Ухвалою цього суду від 11 червня 2015 року у порядку роз`яснення рішення зобов`язано Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради надати адресу об`єкту, що розміщується у АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , та роз`яснено недопустимість порушень прав громадян при здійсненні виконання рішень. Керівник Полтавської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд розглянув справу за позовом до неналежного відповідача та вирішив питання про права та обов`язки власника земельних ділянок - Полтавської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, а Виконавчий комітет Полтавської міської ради, як третя особа, не уповноважений представляти інтереси міської ради у спірних правовідносинах. Зазначає також, що по справі не надано доказів наявності між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 спору про право, а при ухваленні рішення судом не встановлено на підставі яких документів позивач здійснив будівництво нерухомого майна, чи дійсно воно здійснено саме ним та за його кошти, якими документами підтверджується, що він є власником майна та чи є у нього в установленому порядку право власності або користування на земельну ділянку для здійснення забудови, на якій розміщено капітальну будівлю, яким чином порушено саме майнове право позивача, що підлягає захисту в судовому порядку у спосіб визнання права власності. При цьому, в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_2 про те, що наданих ОСОБА_1 документів недостатньо для належного виконання договору за відсутності даних про те, що саме ОСОБА_1 є власником будинку. Звертає увагу на те, що згідно договорів особистого строкового земельного сервітуту земельні ділянки для здійснення будівництва нерухомого майна позивачу не надавалися, а тому самочинно проведена ОСОБА_1 реконструкція громадського будинку (магазину) є такою, що не відповідає цільовому призначенню земельних ділянок та є самочинним будівництвом. Підстави представництва відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор обґрунтував невиконанням органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави, що в контексті правовідносин у даній справі полягають у захисті майнових інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування щодо використання земель комунальної власності, шляхом оскарження неправосудного рішення, а тому прокурор набув право звернутись до суду в інтересах держави з апеляційною скаргою. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно матеріалів справи 20 травня 2014 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг, за умовами якого відповідач зобов`язався у строк до 01 лютого 2015 року надати позивачеві юридичні послуги щодо правового забезпечення упорядкування, оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з: торгівельний зал площею 77,2 кв. м, підсобне приміщення площею 4,1 кв. м, санвузол площею 1,5 кв. м, всього по магазину (літ А-1) площа 82,8 кв. м. За договорами особистого строкового земельного сервітуту від 20 травня 2014 року, укладеними між Полтавською міською радою, як власником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як землекористувачем, власник на підставі рішення позачергової строкової сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18 березня 2014 року «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» та рішення сорок першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 15 травня 2014 року «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» встановив сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельні ділянки кадастрові номери 53101136400:11:004:0312 та 53101136400:11:004:0314 площею по 30 кв. м та земельну ділянку кадастровий номер 53101136400:11:004:0369 площею 40 кв. м - для подальшого розміщення на них стаціонарних тимчасових споруд - трьох торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 . Договори були укладені на термін з 18 березня 2014 року по 18 березня 2019 року та з 15 травня 2014 року по 15 травня 2019 року і зареєстровані у Книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту 21 травня 2014 року за № 97-3с, № 96-3с та № 95-3с відповідно. 21 травня 2014 року на замовлення ФОП ОСОБА_1 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради було видано паспорт прив`язки стаціонарних тимчасових споруд - торгівельних павільйонів № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 (реєстраційний № 01-02-17/1270-1075, дійсний до 18.03.2019). Згідно технічного паспорту на громадську будівлю (стаціонарна тимчасова споруда - торгівельний павільйон № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ) по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 19.01.2015 КП «Полтавське міське бюро технічної інвентаризації» Полтавської міської ради, об`єкт літер «А-1» має бетонний фундамент, стіни з металевого каркасу з утепленням, обшиті металопрофілем, підлогу з плитки та складається з наступних приміщень: торговельний зал (1) площею 77,2 кв. м, підсобне приміщення (2) площею 4,1 кв. м, санвузол (3) площею 1,5 кв. м, всього площею 82,8 кв. м. Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Аналогічне визначення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) наведено у Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068, яким також визначено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС, відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається. Таким чином, тимчасова споруда не відповідає вимогам частини першої статті 181 ЦК України щодо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) та до таких об`єктів не належить, оскільки не відповідає умовам неможливості її переміщення з земельної ділянки без знецінення та зміни призначення. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 24, частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної документації» (у редакції на час пред`явлення позову) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, в межах цільового призначення земельної ділянки, відповідно до законодавства. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України). За правилами частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз`яснено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 ЗК) або з інших передбачених законом підстав. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону № 3038-VI. Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. У разі пред`явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 ЦПК, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, також відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень. Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Згідно з частиною першою статті 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування належить до повноважень сільських, селищних, міських рад. По справі встановлено, що спірні земельні ділянки, на яких розташовано об`єкт позивача, по АДРЕСА_1 належать до земель комунальної власності та перебувають у розпорядженні Полтавської міської ради, як органу місцевого самоврядування територіальної громади міста Полтава. Пред`явивши уточнені позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно до відповідача ОСОБА_2 , який не є учасником земельних правовідносин, позивач ОСОБА_1 питання щодо залучення до участі у справі належного відповідача - Полтавської міської ради перед судом не ставив, а суд першої інстанції належність відповідача та обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання права власності не встановив та, задовольняючи такий позов, вирішив питання про права та обов`язки власника земельної ділянки, до якого вимоги позивачем не заявлені і який участі у справі не брав. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Таким чином, ухвалене по справі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог, які пред`явлені позивачем до ОСОБА_2 , який не є власником чи землекористувачем земельних ділянок, на яких розташована спірна будівля, та не відповідає за пред`явленим позовом, тобто не є належним відповідачем. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, згідно яких визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. В частині спонукання відповідача ОСОБА_2 до виконання належним чином зобов`язання за договором про надання юридичних послуг від 20.05.2014 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року апелянтом фактично не оспорюється та відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного або приватного виконавця суд роз`яснює рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим. Разом з тим, якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення, не взяв до уваги, що порушене заявником питання не було предметом судового розгляду, а суть поданої заяви зводиться до незгоди заявника із відмовою Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради присвоїти поштові адреси спірним об`єктам. Доводи заявника не стосуються питання незрозумілості або нечіткості рішення суду, а свідчать про наявність спору із суб`єктом владних повноважень, вирішення якого з використанням механізму статті 271 ЦПК України є недопустимим. На цій підставі колегія суддів апеляційного суду скасовує також і ухвалу суду першої інстанції про роз`яснення рішення суду у спосіб зобов`язання Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, яке не є відповідачем по справі, до вчинення певних дій, що не відповідає нормам процесуального права. Доводи представника позивача щодо пропуску Керівником Полтавської окружної прокуратури строку подання апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, як безпідставні, оскільки дане питання вже було вирішено апеляційним судом в ухвалі від 16 січня 2024 року, а наведені представником позивача обставини щодо загальної доступності судових рішень, тверджень апелянта про те, що про існування оскаржуваних судових рішень стало відомо 08.11.2023, не спростовують. При відкритті апеляційного провадження Керівнику Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Державної інспекцій архітектури та містобудування України було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави з огляду на те, що суд розглянув справу без участі вказаних органів та вирішив питання про їхні права та обов`язки, не залучивши до участі у справі та не повідомивши про розгляд справи, тому обмеження, строку апеляційного оскарження, встановлені частиною другою статті 358 УПК України, у цьому випадку не застосовуються. За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд відмовляє у позові ОСОБА_1 , понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачем. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1 та в цілому складаються з: торговельний зал (1) площею 77,2 кв. м, підсобне приміщення (2) площею 4,1 кв. м, санвузол (3) площею 1,5 кв.м., всього по магазину (літ А-1) площа 82,8 кв. м - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення (магазин), що знаходиться по АДРЕСА_1 , в цілому складається з: торговельного залу (1) площею 77,2 кв. м, підсобне приміщення (2) площею 4,1 кв. м, санвузол (3) площею 1,5 кв. м, всього по магазину (літ А-1) площа 82,8 кв. м. В частині спонукання відповідача ОСОБА_2 до виконання належним чином зобов`язання за договором про надання юридичних послуг від 20.05.2014 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року залишити без змін. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2015 року скасувати та постановити з цього питання нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2015 року - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області 3 049,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. А. Лобов