Постанова Харківський апеляційний суд № 953/19260/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 953/19260/22 Провадження № 22-ц/818/180/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання: Львової С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингової компанії Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року, ухвалене суддею Юрлагіною Т.В., - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингової компанії Вектор Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В обгрунтування позову зазначає, що 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2001/0808/98-018, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 400 000 доларів США із кінцево датою повернення кредитних коштів до 07 серпня 2028 року. 28 листопада 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір про переведення боргу, згідно умов якого первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору, укладеного між кредитором та первісним позичальником, кінцевою датою повернення кредитних коштів до 07 серпня 2028 року. У забезпечення належного виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором, між ПАТ «Сведбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 08 серпня 2008 року було укладено іпотечний договір №2001/0808/98-018-Z-1, згідно умов якого остання передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», на підставі договору факторингу №15 відступило ТОВ «ФК «Вектор плюс» свої права вимоги за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором. Також, на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року , укладеному між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк» відступив на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс» права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Обтяження згідно вказаного вище іпотечного договору, зареєстровано в Державному реєстрі іпотек. Вказує, що позичальником належним чином не виконувались зобов`язання за кредитний договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, яка непогашена на сьогоднішній день. В подальшому ТОВ «ФК «Вектор плюс» дізналося, що предмет іпотеки за іпотечним договором № 2001/0808/98- 018-Z-1 від 08 серпня 2008 року - квартиру під номером АДРЕСА_1 , було відчужено іпотекодавцем - ОСОБА_1 третій особі - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 5719, виданий 28 листопада 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. Обставини укладення цього правочину та переходу права власності на квартиру ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не відомі. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту, нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 212111232, дата, час формування: 11 червня 2020 року (копія додається), державним реєстратором-приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 5719 від 28 листопада 2017 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №23608939 від 28 листопада 2017 року, згідно з яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 . ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як іпотекодержатель, згоди на відчуження предмету іпотеки відповідно до умов іпотечного договору не надавало, а відповідачі за отриманням такої згоди не звертались. Таким чином, відповідачем - ОСОБА_1 порушено умови іпотечного договору та законне право ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як іпотекодержателя. З урахуванням викладеного просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. 28 листопада 2017 року за реєстровим № 5719, а саме: виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 23608939 від 28 листопада 2017 року, згідно з яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року позов ТОВ «ФК Вектор Плюс» - задоволено. Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 23608939 від 28 листопада 2017 року, яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. 28 листопада 2017 року за реєстровим №5719. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Вектор Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102грн. в рівних частках, з кожного по 1051грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було звернуто уваги на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року у справі №640/11277/18 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ФК Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іпотекодержателем. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції в тому числі зазначив, що судом витребувались у позивача оригінали правочинів разом із додатками, т.я. представник відповідача наполягав у судовому засіданні, щоб суд не приймав як доказ надані в копіях документи, оскільки він ставить їх під сумнів. Враховуючи ненадання суду оригіналу договору факторингу із додатком, договору про відступлення прав за іпотечними договорами із додатком, ставлення під сумнів представником відповідача поданих копій, суд не взяв до уваги копії договору факторингу N?15 із витягом, копію договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, з витягом. За вказаних обставин та мотивувань суд ухвалив зазначене рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказане судове рішення залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрало законної сили і є обов?язком в даному випадку щодо встановлених судом фактів та обставин. Також зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року у справі №922/2417/17 позов ТОВ «ФК Вектор Плюс» до ФОП ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, що належить позивачу, а саме вищевказаної квартири - відмовлено. У вказаній справі було встановлено, що позивач не надав суду належним чином засвідченої копії договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15 у повному обсязі та додатків до нього, що унеможливлює встановити факт передачі вимоги за відповідним кредитним договором від 08 серпня 2008 року №2001/0808/09-018, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк», до ТОВ «ФК «Вектор плюс». Встановити передачу прав вимоги за іпотечним договором від 08 серпня 2008 року №2001/0808/09-018-Z-1, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», до ТОВ «ФК «Вектор плюс» є неможливим. Суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем наявності в нього відповідних прав, зокрема, права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2008 року N? 2001/0808/09-018. укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк», та за іпотечним договором N? 2001/0808/98-018-Z-1 від 08 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», та, відповідно набуття ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» статусу нового іпотекодержателя нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на яку накладено відповідний арешт, відсутнім в такому випадку є й будь-яке порушене право позивача, яке в такому випадку підлягає захисту шляхом скасування арешту та заборони реєстрації права власності. Після вказаного судового розгляду та набрання рішенням законної сили по вказані вище справі, позивач ТОВ «ФК «Вектор плюс» 03 листопада 2017 року звернувся до Господарського суду Харківської області в рамках справи №922/558/17 - подав заяву про скасування заходів забезпечення позову, яка також була залишена без задоволення з підстав ненадання суду доказів, які б підтверджували передачу прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, та відповідно набуття ТОВ «ФК «Вектор плюс» статусу нового іпотекодержателя спірної квартири. Також звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» вже намагався реалізувати нібито своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в адміністративній справі №820/2007/17 за позовом ОСОБА_1 було визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 19 квітня 2017 року, згідно якого власником квартири було ТОВ «ФК «Вектор плюс». Вказана постанова набрала законної сили 20 вересня 2017 року. При цьому, у даній справі було встановлено, що надані державним реєстратором матеріали реєстраційної справи не містять жодних документів, що мають застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ «ФК «Вектор плюс». Таким чином, апелянт вважає, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» фактично намагається спростувати в неналежний процесуальний спосіб висновки загального, господарського та адміністративного судів з приводу незаконності своїх дій та безпідставності і незаконності своїх вимог, як нібито іпотекодержателя. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «Вектор плюс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що до них перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним та іпотечним договорами, а тому вони мають право у випадку невиконання зобов?язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. Відчуження ОСОБА_1 предмета іпотеки позбавило ТОВ «ФК «Вектор плюс» можливості задовольнити свої вимоги як кредитора, зокрема в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором. Звертають увагу на те, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Даний позов щодо застосування наслідків недійсності правочину відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 04 червня 2019 року у справі 916/3156/17. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договором ТОВ «ФК «Вектор плюс» набув право вимоги за вищевказаними іпотечним та кредитними договорами. Оскільки ТОВ «ФК «Вектор плюс» є іпотекодержателем нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , тому договір купівлі-продажу вказаної квартири укладений 28 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним, внаслідок встановлення його недійсності законом, оскільки останній був укладений без згоди іпотекодержателя. У зв?язку з чим підлягає припиненню речове право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власностію. Проте, погодитися із таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2001/0808/98-018, згідно умов якого останній отримав грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 400 000 доларів США строком повернення до 07 серпня 2018 року. 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про переведення боргу, за умовами якого ОСОБА_3 переводить на ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору №2001/0808/98-018. Також, 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 , було укладено додаткова угода до кредитного договору, якою збільшений строк погашення кредитних коштів до 07 серпня 2028 року. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов?язань за кредитним договором №2001/0808/98-018, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 08 серпня 2008 року було укладено іпотечний договір № 2001/0808/98-018-Z-1, згідно умов якого остання передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . 31 грудня 2009 року та 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено два договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №2001/0808/98-018-Z-1 - №№1,

2. Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті) Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2017 року. Як на підставу позову ТОВ «ФК Вектор Плюс» посилається на те, що до них на підставі договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договором перейшло право вимоги за вищевказаними іпотечним та кредитними договорами, а тому наразі вони є іпотекодержателем спірного нерухомого майна. Разом з тим, згоди на продаж предмета іпотеки, об`єкта нерухомого майна, вони ОСОБА_1 не надавали, у зв?язку з чим остання порушила умови договору іпотеки, якими передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя. Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.(ч. 2 ст. 516 ЦК України) Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Так, на підтвердження переходу прав вимоги від ПАТ «Сведбанк» ТОВ «ФК Вектор Плюс» за вищевказаними кредитними та іпотечними договорами останнім надано суду наступні документи: копію договору факторінгу №15, укладену 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс», згідно умов якої банк відступив на користь ТОВ «Факториногова компанія «Вектор плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах, укладений з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників; копію реєстру заборгованості боржників у п.128 якого зазначений боржник ОСОБА_4 номер кредитного договору - №2001/0808/98-018; копію договору відступлення прав за іпотечними договорами, укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс», згідно умов якого первісний іпотекодержатель відступив на користь нового іпотекодержателя права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку №1 до цього договору. копію додатку № 1 в якому зазначений іпотекодавець ОСОБА_1 , номер в реєстрі №3094. Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти вказаних доказів, посилаючись на те, що вони не посвідчені належним чином. Більш того, позивачем не надані для огляду суду їх оригінали, в той час, коли відповідач ОСОБА_5 ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів оригіналу. Крім того вказує, що додатки до договору договору факторингу та договору про внесення зміт та доповнень №1 не містять підпису та печатки юридичної особи. Представник відповідача ОСОБА_6 наголошує, що наявність права вимоги за кредитним договором №2001/0808/98-018 від 08 серпня 2008 року та іпотечним договором №2001/0808/98-018-Z-1 від 08 серпня 2008 року у ТОВ «ФК «Вектор плюс» досліджувалося у ході різних судових справ і у жодній справі так і була доведена наявність такого права, у зв?язку з чим судами ухвалювались судові рішення не на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс». Так, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/558/17 за позовом ТОВ «Факторингової компанії Вектор Плюс» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року у справі №922/558/17 позов ТОВ «Факторингової компанії Вектор Плюс» було залишено без задоволення. Із змісту вказаної ухвали вбачається, що ТОВ «ФК Вектор Плюс» не надано належним чином засвідчену копію додатку №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2023 року, що позбавило суд можливості встановити дійсну передачу прав вимоги за іпотечним договором від 08 серпня 2008 року. Також, матеріали справи свідчать, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі №820/2007/17, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року залишена без змін, було задоволено позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Максменко М.О., третя особа: ТОВ «Факторингової компанії Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення. У даній справі на обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №86347525 від 04.05.2017 року власником квартири зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Із змісту вказаних судових рішень вбачається, що станом на дату прийняття відповідачем, державним реєстратором Максіменко Мариною Олександрівною Філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер: 34831462 від 19.04.2017 року на вказане нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 16.02.2017 року у справі № 922/558/17, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області було накладено арешт. У зв?язку із чим державний реєстратор, встановивши наявність відповідного обтяження - арешту нерухомого майна, у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язаний був відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Також зазначено, що надані ТОВ «ФК Вектор Плюс» матеріали реєстраційної справи не містять жодних документів, що мають застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ «ФК Вектор Плюс» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме відсутній договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року про відступлення прав вимоги по кредитному договору від 28 лютого 2011 року. За клопотанням відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» оригінали наступних доказів: оригінал кредитного договору №2001/0808/98-018, укладений 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 із усіма змінами та додатками до нього; оригінал іпотечного договору №2001/0808/98-018-Z-1, укладений 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , із усіма змінами та додатками до нього; оригінал договору про переведення боргу, укладений 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із усіма змінами та додатками до нього; оригінал договору факторингу №15, укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», із усіма змінами та додатками до нього; оригінал договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за р.№ 6970, із усіма змінами та додатками до нього. Так, на виконання вказаної ухвали суду ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було надано нотаріально посвідчені копії наступних документів: копію кредитного договору №2001/0808/98-018, укладений 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 із додатками до нього; копію іпотечного договору №2001/0808/98-018-Z-1, укладений 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , із додатками до нього; копію договору про переведення боргу, укладений 28 лютого 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із усіма додатками до нього; копію договору факторингу №15, укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», із усіма додатками до нього; копію договору про внесення змін та доповнень №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами, від 28 листопада 2012 року. Із змісту заяви ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 24 червня 2024 року (зареєстрована 01 липня 2024 року) вбачається, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» поміж іншого надається нотаріально посвідчена копія договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Разом з тим, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було надано нотаріально посвідчену копію договору про внесення змін та доповнень №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами, від 28 листопада 2012 року, у зв?язку із чим 01 липня 2024 року працівниками апарату апеляційного суду було складено акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) згідно якого у заяві по справі №953/19260/20 зареєстрованої 01 липня 2024 року було виявлено відсутність у додатку документів, а саме договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, однак додано договір про внесення змін та доповнень до вищевказаного договору. Крім того, вищевказані документи були надані ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у нотаріально посвідчених копіях, в той час як ухвалою суду від 22 травня 2024 року у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вимагалися саме оригінали вказаних документів. При цьому, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не зазначено поважних причин неможливості надання ним до суду саме оригіналів цих документів. У відповідності до вимог частини 6 статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, вимоги суду щодо надання оригіналів вказаних договорів позивачем виконані не були. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не надає жодних доказів та не зазначає за яких обставин був виключений із Державного реєстру іпотек запис про іпотекодержателя на момент укладання спірного договору купівлі-продажу, укладеного 28 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як і не надає доказів відновлення вказаного запису. Із відкритих джерел ЄДРСР апеляційним судом встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 03 липня 2017 року по справі №922/1816/17, яка набрала законної сили 03 липня 2017 року та не скасована, ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в тому числі було скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2017 року припинено провадження у справі про банкрутство №922/1816/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зроблено такий висновок: «виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; у справі за належною вимогою (зокрема, про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23))». Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки. Звернувшись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК Вектор Плюс» посилався на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який був забезпечений іпотекою. За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договору купівлі-продажу квартири), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора. Позовні вимоги ТОВ «ФК Вектор Плюс» про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на спірні квартиру за ОСОБА_2 також є неефективним способом захисту порушених прав ТОВ «ФК Вектор Плюс» як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в їх задоволенні. Оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову. Дійсно, судом встановлено, що у провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №640/11277/18 за позовом ТОВ «ФК Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іпотекодержателем. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року у справі №640/11277/18, яке ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишено без змін, позов ТОВ «ФК Вектор Плюс» було залишено без задоволення через те, що ТОВ «ФК Вектор Плюс» обрав неналежний спосіб захисту. Зазначені обставини не спростовують висновків апеляційного суду у цій справі, оскільки ТОВ «ФК Вектор Плюс» не позбавлений можливості, довівши права іпотекодержателя, звертатись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.255, 257, 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року - скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингової компанії Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - залишити без задоволення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингової компанії Вектор Плюс» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна В.Б. Яцина