Постанова Черкаський апеляційний суд № 700/821/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/223/24 Справа № 700/821/23 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. за участю особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 та його захисника Демиденка А.І., представника потерпілої адвоката Притуляка О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 18.03. 2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жур- жинці Звенигородського р-ну Черкась- кої обл., громадянина України, має середню освіту, одружений, не пра- цює, проживає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрите у зв`язку з закінченням строку накладення адмінстягнення, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 21.08.2023 р. о 12:20 год. в с. Журжинці по вул. Миру, 19 Звенигороського р-ну Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗІЛ-ММЗ-45021, р/номер НОМЕР_1 , рухаючись на зустрічній смузі руху при зустрічному роз`їзді, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Kuga, р/номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.3 ПДР України, за що передбачена адмінвідповідальність ст.124 КУпАП. Провадження у справі закрите в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в зв`язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не в повній мірі надав оцінку наявним у справі доказам, не звернув уваги на відсутність доказів його вини, а тому постанова суду не відповідає обставинам справи. Основним доказом по справі є висновок експерта № 1436/23-23 від 13.02.2024 р., відповідно до якого його вина відсутня, а вбачається причино-наслідковий зв`язок з настанням ДТП саме через порушенні ПДР України водієм ОСОБА_2 «У даній дорожній обстановці, водій автомобіля Ford Kuga, р/номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мала б технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ЗІЛ-ММЗ-45021, р/номер НОМЕР_1 , за умови виконання нею вимог п.п. 10.1, 10.5, 10.11, 16.3, 16.12 ПДР України, тобто за умови зупинки автомобіля Ford Kuga, р/номер НОМЕР_2 , перед краєм перехрещувальної проїзної частини вул. Миру та наданні дороги автомобілю ЗІЛ-ММЗ-45021, р/номер НОМЕР_1 , який перед зіткненням наближався з правого боку (праворуч) по вул. Миру. Із урахуванням розташування ймовірного місця зіткнення, відображеного на схемі місця ДТП, у даній дорожній обстановці, виконання водієм автомобіля ЗІЛ-ММЗ-45021 ОСОБА_1 вимог п. 11.3 ПДР України, з технічної точки зору, не виключало б зіткнення з автомобілем Ford Kuga. У даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Ford Kuga ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.5, 10.11, 16.3, 16.12 ПДР України з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням ДТП. У даній дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля ЗІЛ-ММЗ-45021 ОСОБА_1 вимогам п.11.3 ПДР України, з технічної точки зору, не знаходилися, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП». На думку апелянта цим висновком експерта встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.5, 10.11, 16.3, 16.12 ПДР України та знаходилися у причинному зв`язку з виникненням ДТП ( т. 1, а. пр. 161-166). Всі наявні докази обґрунтовують позицію ОСОБА_1 щодо відсутності його вини в настанні ДТП та підтверджують вину ОСОБА_2 , а саме: 1) Згідно плану-схеми ДТП, явно вбачається, що ДТП сталось на кілька метрів від перехрестя і місце зіткнення розташоване ближче до краю проїжджої частини на зустрічній смузі по напрямку руху автомобіля Ford Kuga під керуванням ОСОБА_2 ; 2) Згідно з наявними в справі фотографіями з місця пригоди, явно вбачається, що ДТП сталось на кілька метрів від перехрестя і місце зіткнення розташоване ближче до краю проїжджої частини на зустрічній смузі по напрямку руху автомобіля Ford Kuga під керуванням ОСОБА_2 ; 3) Згідно з даними план-схеми та пояснень учасників водій автомобіля ЗІЛ-ММЗ-45021 ОСОБА_1 мав перевагу в русі, оскільки він по напрямку свого руху був «перешкодою з права» для автомобіля Ford Kuga під керуванням ОСОБА_2 ; 4) Водій автомобіля Ford Kuga ОСОБА_2 зобов`язана була перед перехрестям зменшити швидкість та переконатися у безпечності свого маневру повороту праворуч, проте відсутність ознак гальмування та перебування її автомобіля передньою частиною на зустрічній смузі руху відносно її автомобіля, явно підтверджує те, що за вказаних обставин ОСОБА_2 проігнорувала п.п. 10.1,10.11,16.3, 16.12 ПДР України, що і стало причиною ДТП. 5) Пояснення ОСОБА_2 підтверджують те, що її дії не відповідали вимогам п.п. 10.1,10.11,16.3, 16.12 ПДР України надані нею після ДТП; 6) Відповідно до описової та мотивувальної частини висновку експерта № 436/23-23 від 13.02.2024 р. досліджено матеріали справи експертом та зроблено мотивований та обґрунтований висновок з посиланням на матеріали справи про те, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_2 7) Винуватість ОСОБА_1 не обґрунтована, що вказує на невмотивованість постанови. Протокол про адмінправопорушення складений безпідставно та він не може бути доказом вчинення правопорушення. Визнання вини не може буди достатнім доказом правопорушення. Пояснення мають дописи, відеозапис виконаний поліцейськими на власний мобільний телефон і не може бути доказом по справі. Крім того, процесуальні права йому не роз`яснювалися, він не міг скористатися правовою допомогою, а тому мало місце порушення права на захист. На думку апелянта інкримінованого правопорушення він не скоював, у суду першої інстанції не було достатніх доказів вчинення адмінправопорушення, а тому його безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності, без доведення вини, а тому у суду апеляційної інстанції є підстави для закриття провадження та визнання його невинним. В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Притуляк О.В. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зауважує, що постанова суду законна та обґрунтована. Зазначення в апеляційній скарзі про те, що суд не в повній мірі надав оцінку наявним доказам, що суд не звернув уваги на відсутність доказів вини ОСОБА_1 , основним з яких, на думку апелянта, є висновок експерта № 1436/23-23 від 13.02.2024 р. не відповідає дійсності, оскільки доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, тощо. Потерпілою ОСОБА_2 була замовлена та надана суду інша експертиза, в якій зазначені протилежні висновки ніж експертиза № 1436/23-23 від 13.02.2024 р. (т. 1, а. пр. 230-237). Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та витрачання на них часу щоб їх коментувати та заперечувати. Дії ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції були направлені на затягування розгляду справи, а тому й необґрунтовану апеляційну скаргу він подав з надуманих підстав. Вислухавши доповідь судді, пояснення особи яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , його захисника ОСОБА_3 та адвоката Притуляка О.В., вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та є доведеною. Відповідно до вимог п. 1.4 ПДР України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ПДР України. Пунктом 2.3 б) ПДР України передбачене - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 13.1 ПДР України, водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Згідно п. 13.3 ПДР України, слідує, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Відповідно до п. 11.3 ПДР України, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення повністю підтверджена матеріалами справи, а саме: протоколом про адмінправопорушення серії ААД № 309760 від 21.08.2023 р.; схемою місця ДТП від 21.08.2023, з якою ознайомлені водії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , факт ознайомлення водії засвідчили своїми підписами, відсутністю зауважень; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фототаблицею з місця ДТП, висновок експерта № від 13.02.2024 р. судом не прийнятий до уваги, але досліджений та в своєму рішенні суд виклав докладні мовити не прийняття. Суд встановив, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford Kuga, здійснювала рух в с. Журжинці Звенигородського р-ну Черкаської обл., перед здійсненням повороту праворуч зменшила швидкість транспортного засобу, переконалася в безпечності маневру, після чого почала здійснювати поворот. Виїхавши на свою смугу руху, побачила перед собою вантажівку ЗІЛ, яка рухалася їй на зустріч по її смузі руху. ОСОБА_1 керував автомобілем ЗІЛ-ММЗ.45021 по вул. Миру в с. Журжинці Звенигородського р-ну Черкаської обл., не дотримуючись своєї смуги рухи, рухався по середині проїжджої частини задля безпеки пішоходів, які рухалися по узбіччю дороги. Зі схеми місця ДТП та фотознімків, наданих ОСОБА_1 суд встановив, що сліди від шин автомобіля ЗІЛ-ММЗ перед місцем зіткненням з автомобілем Ford Kuga розташовані на смузі руху автомобіля Ford Kuga. Дорожня розмітка відсутня. З наявних фотознімків, схеми місця ДТП суд встановив, що в момент зіткнення з автомобілем ЗІЛ-ММЗ автомобіль Ford Kuga, після завершення маневру, вже знаходився на своїй смузі руху. Водій ОСОБА_2 одразу застосувала всі можливі міри для уникнення зіткнення, а саме зменшила швидкість руху транспортного засобу аж до зупинки, однак уникнути зіткнення не вдалось. Відповідно до схеми місця ДТП, ширина дороги, яка має двосторонній рух та по якій рухались учасники ДТП, становить 6 м. Інші учасники дорожнього руху, як то пішоходи, в матеріалах справи не зафіксовані. Згідно п. п. 1.3, 1.4 ПДР України, перед початком руху водій зобов`язаний пам`ятати, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ПДР. Тобто, водій ОСОБА_2 розраховувала на те, що водій ОСОБА_1 дотримується цих вимог та рухається в своїй смузі руху. Згідно п. 10.1.ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Однак, у цій дорожній ситуацій водій ОСОБА_1 , який з його слів мав намір забезпечити безпечний рух пішоходів по обочині дороги, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, на яку здійснювала маневр повороту праворуч водій ОСОБА_2 , чим створив перешкоду для руху останньої. Таким чином, перед виїздом на зустрічну смугу руху водій ОСОБА_1 не переконався в тому, що він не створить перешкоду для руху водія транспортного засобу, який рухався в зустрічному напрямку, відповідно не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді, що призвело до наслідків, які настали. Суд першої інстанції не погодився з висновком експерта № 1436/23-23 від 13.02.2024 р., в якому вказано, що у даній дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля ЗІЛ-ММЗ-45021 ОСОБА_1 вимогам п. 11.3 ПДР України, з технічної точки зору, не знаходилися, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, оскільки такий висновок спростовується доказами, дослідженими судом у даній справі. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені судом. Адмінправопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за своїм змістом характеризується підвищеною суспільною небезпекою, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів, ОСОБА_1 допустив грубе порушення ПДР України, внаслідок чого відбулося ДТП, в результаті якого були пошкоджені транспортні засоби. Суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, та зазначив, що адмінправопорушення було вчинено 21.08.2023 та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції строк притягнення до адмінвідповідальності закінчився, а тому суд на законних підставах закрив провадження через закінченням строків, встановлених ст. 38 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.). Апеляційний суд наголошує, що предметом судового розгляду був протокол про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_1 , а тому і суд першої інстанції, і апеляційний суд не мав право вирішувати питання про відповідність закону дій чи бездіяльності інших громадян (осіб). Тому доводи апеляції про порушення ПДР України іншим учасником ДТП, а саме водієм ОСОБА_2 , суд залишає без розгляду. У випадку наявності в діях інших осіб ознак адміністративного чи кримінального правопорушення зацікавлені особи мають право звернутися до відповідного органу з відповідною заявою або звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Також, апеляційний суд залишає без розгляду доводи апеляції про відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (т. 2, а. пр. 22, абз. 8), тому що з матеріалів справи вбачається, що жодна особа не була притягнута до відповідальності за цим законом, а тому взагалі відсутній предмет апеляційного перегляду. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам КУпАП та відомчих нормативних актів. Під час апеляційного перегляду апеляційним судом встановлена відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права, без порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом повно та всебічно досліджені матеріали справи. Порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 18.03.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрите у зв`язку з закінченням строку накладення адмінстягнення - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.