Ухвала КЦС ВС № 127/14372/23

У х в а л а 24 вересня 2024 року м. Київ Справа № 127/14372/23 Провадження № 61-1756ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник) на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних та в с т а н о в и в :

1. У травні 2023 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 11 616,71 грн інфляційних втрат і 3 % річних. 2. 28 вересня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив заочне рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача на користь скаржника 4 868,40 грн інфляційних втрат та 3 % річних. 3. 29 грудня 2023 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. 4. 31 січня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: звільнити його від сплати судового збору; поновити строк на її подання; скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. 5. 22 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав: зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; конкретизувати підстави касаційного оскарження, визначені у частині другій статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); надати докази на підтвердження фактів нанесення йому відповідачем тілесних ушкоджень середньої тяжкості і завдання збитків, які майже у 10 разів перевищують розмір доходу скаржника, оскільки саме тими фактами він обґрунтовує виняткове значення для нього справи; сплатити 2 147,20 грн судового збору. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору, оскільки не визнав наведені доводи та надані на їх підтвердження докази такими, що належно характеризують майновий стан скаржника і зумовлюють необхідність звільнення. 6. 8 березня 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду дублікат чека від 7 березня 2024 року про сплату 2 147,20 грн судового збору, а також його копію для відповідача. 7. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржникові на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав: зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; конкретизувати підстави касаційного оскарження, визначені у частині другій статті 389 ЦПК України; надати докази на підтвердження фактів нанесення йому відповідачем тілесних ушкоджень середньої тяжкості і завдання збитків, що майже у 10 разів перевищують розмір доходу скаржника. Копію тієї ухвали скаржник отримав 29 травня 2024 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 8. 30 травня 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, до якої додав копію вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2020 року у справі № 127/30388/19 і копію касаційної скарги з додатком для відповідача. У ній скаржник зазначив про відсутність у нього електронного кабінету; надав для підтвердження виняткового значення для нього справи доказ нанесення відповідачем тілесних ушкоджень середньої тяжкості та завдання 23 894,52 грн збитків. Проте не конкретизував підстави касаційного оскарження, визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 9. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржникові на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав конкретизувати підстави касаційного оскарження. 10. 16 липня 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, у якій конкретизував підстави касаційного оскарження. Обґрунтував касаційну скаргу так: - справа має виняткове значення для скаржника, оскільки відповідач наніс скаржнику тілесні ушкодження середньої тяжкості (зламав щелепу), чим завдав 23 894,52 грн матеріального збитку та не відшкодовував його протягом двох років та чотирьох місяців. Через нестачу коштів для проживання скаржник був змушений відмовляти собі не тільки в одязі, але й в більшості продуктів харчування, оскільки на лікування та на судові витрати пішли майже десять місячних пенсій. За розміру пенсії приблизно у 2 500,00 грн невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування збитків потягло втрату 11 616,71 грн через інфляцію та 3% річних, що суттєво для скаржника (становить більше 4,5 розмірів його пенсії); - справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки подібні випадки не поодинокі, а суди попередніх інстанцій прирівняли правовідносини скаржника з відповідачем щодо несплати відшкодування за завдану шкоду та відповідно нарахування індексу інфляції та 3 % річних до кредитних правовідносин; - грошове зобов`язання відповідача виникло на підставі рішення суду у зв`язку із завданням скаржнику матеріальної та моральної шкоди. Тому суди помилково застосували до спірних правовідносин припис пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; - справа становить значний суспільний інтерес, оскільки особи, які звертаються до суду за захистом своїх прав за подібних правовідносин, позбавлені цього захисту через неправильне застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; - безпідставним і недоцільним є посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду з постанов від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

11. У касаційній скарзі скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що копію постанови апеляційний суд надіслав 2 січня 2024 року, а скаржник її отримав 8 січня 2024 року. Це підтверджує надана скаржником копія поштового конверта із зазначеним на ньому номером трекінгу відстеження рекомендованого відправлення. 11.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 11.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). 11.3. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови апеляційного суду, то пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

12. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

13. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. 13.1. За загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 13.2. Колегія суддів не погоджується з тим, що ця справа становить значний суспільний інтерес. Однак вважає, що скаржник обґрунтував, чому для нього вона має виняткове значення. Мова йде, зокрема, про те, що скаржник є потерпілим від злочину, який вчинив щодо нього відповідач (Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив вирок, згідно з яким визнав відповідача винуватим у заподіянні скаржнику умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке згідно з висновком експерта виявилося у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в ділянці суглобового відростка справа зі змішенням, саднах і синцях на обличчі та синцях на лівому плечі). Крім того, скаржник пояснив, чому з огляду на розмір його пенсії справа про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних, які у декілька разів перевищують її розмір, має для нього виняткове значення. 13.3. Також колегія суддів зауважує, що розгляд цієї справи має значення для формування єдиної практики застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме вирішення питання про те, чи застосовними є приписи цього пункту до правовідносин стосовно нарахування і стягнення на підставі статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення особою, яка завдала шкоди, виконання обов`язку з відшкодування останньої. 13.4. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

3. Витребувати із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/14372/23.

4. Надіслати ОСОБА_2 копію касаційної скарги та роз`яснити йому право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко