Постанова Харківський апеляційний суд № 624/1146/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2024 року м. Харків справа № 624/1146/23 провадження № 22-ц/818/3021/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2024 року та додаткове рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року, ухвалене суддею Куст Н.М. в с т а н о в и в: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 , про стягнення грошових коштів. Позовна заява мотивована тим, що його рідний батько молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 3 механізованого відділення, командир машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти, 2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісті 16 квітня 2023 року поблизу н.п. Хромове, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від збройної агресіє РФ. Зазначив, що він станом на 16 квітня 2023 року знаходився на повному утриманні свого батька та одержував від нього допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування, так як він навчається на денній формі здобуття освіти в ВСП «Харківський фаховий коледж харчової промисловості ДБТУ». Вказав, що він звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення члену сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_2 та 13 липня 2023 року останній направив заяви та документи для оформлення документів та отримання виплат членам родини військовослужбовця до Військової частини НОМЕР_1 . Посилався на те, що вперше він отримав частину грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інші видів грошового забезпечення, що зберігається за його батьком за липень 2023 року, а за період з квітня 2023 року по липень 2023 року грошове забезпечення не отримував. Зазначив, що як стало відомо з листа Військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2023 року № 22/670 за вказаний вище період, грошове забезпечення у повному обсязі отримувала ОСОБА_5 , яка є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 ОСОБА_6 . Так, згідно довідки № 22/1892 від 27 листопада 2023 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримала грошове забезпечення ОСОБА_4 у розмірі 100%, за вирахування військового збору та аліментних виплат, за наступний період: квітень 2023 року 112 055,35 грн; травень 2023 року 110 034,99 грн; червень 2023 року 93 239,98 грн; липень 2023 року 93 239,98 грн. З липня 2023 року грошове забезпечення ОСОБА_4 розподілялося між ОСОБА_2 та ним вже у рівних частинах по 50% кожному, за вирахуванням військового збору та відрахувань на сплату аліментів в рамках виконавчого провадження № 60762229, яке було завершено з 07 серпня 2023 року. Вважав, що він має право на стягнення з відповідачки набутих грошових коштів у вигляді 50% виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 у період з квітня 2023 року по липень 2023 року, що становить 204 285,16 грн, оскільки таке набуття було результатом поведінки Військової частини НОМЕР_1 , яка помилково здійснила повну виплату такого грошового забезпечення відповідачці, не врахувавши його права на частину такого забезпечення. Зазначив, що оскільки він є студентом денної форми навчання, належить до членів сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, отже має право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, що є безвісно відсутнім. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 204 285,16 грн, судовий збір в розмірі 2042,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 204 285,16 грн в порядку перерозподілу виплачених коштів грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 та витрати на оплату судового збору у розмірі 2042,85 грн. Додатковим рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Не погоджуючись з вказаними судовими рішенням ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень та ухвалив рішення, за яким втрутився у дискреційні повноваження командира Військової частини НОМЕР_1 , а саме власним рішенням стягнув з неї суму коштів, яку було розподілено командиром на підставі наданих останньому повноважень, а позивач не звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою щодо перерозподілу грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, з адміністративним позовом про скасування рішення командира не звертався. Зазначила, що з метою отримання грошового забезпечення за зниклим безвісти військовослужбовцем ОСОБА_4 , вона звернулася в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 із заявою до командира ВЧ НОМЕР_1 про призначення виплати грошового забезпечення утриманцю, у зв`язку з чим на її ім`я призначено таке забезпечення. Вказала, що позивач безпідставно вважає себе утриманцем, оскільки ним не надано жодного доказу, який вказує на те, що зниклий безвісти утримував повнолітнього, здорового, дієздатного позивача. Також позивач не повідомляє дату, з якої звернувся до командира, тобто відсутні відомості, що вказують, з якої дати він має право претендувати на грошове забезпечення, а отже і дати можливого порушення його прав. Посилалася на те, що позивач отримує виплати за дати відповідного звернення, отже заявлені вимоги про стягнення коштів з неї, отриманих нею до дати визначення порядку виплати коштів командиром ВЧ НОМЕР_1 , не можуть бути задоволені з підстав відсутності права позивача на нараховані кошти до подачі письмової заяви на виплату грошового забезпечення. Вважала, що підставою виплати та отримання нею грошового забезпечення у встановленому розмірі є виключно рішення командира ВЧ НОМЕР_1 , у зв`язку з чим посилання позивача на ст.1212 ЦК України є безпідставними, оскільки підстава набуття нею коштів є законною, ґрунтується на рішенні розпорядника коштів. 16 серпня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника до суду апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою та виклав доводи позовної заяви. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права ОСОБА_1 порушені ОСОБА_2 , у зв`язку з чим підлягають захисту в спосіб визначений позивачем. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12). ОСОБА_1 навчається на денній формі здобуття освіти в ВСП «Харківський фаховий коледж харчової промисловості ДБТУ» зі строком навчання з 01 вересня 2020 року до 31 січня 2024 року (а.с.14,15). Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин № 20230613-516 від 13 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу особи зниклої безвісті за особливим обставинам 13 червня 2023 року (а.с.16-17). ОСОБА_4 також має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати вказана ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.90). Згідно Постанови Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 60762229 від 30 травня 2023 року на підставі судового наказу № 624/691/19 Кегичівського районного суду Харківської області, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця починаючи з 06 вересня 2019 року і досягнення дитиною повноліття, цією ж постановою стягнуто на доходи боржника ОСОБА_4 (а.с.91-93). Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 604 від 13 липня 2023 року останнім для оформлення документів на отримання виплат членам родини військовослужбовця направлено командиру ВЧ НОМЕР_1 заяви та документи ОСОБА_1 за його батька, солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 16 квітня 2023 року виконуючи бойове завдання (а.с.18). У відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2023 року, зазначено, що кошти належні для виплати молодшому сержанту ОСОБА_4 , будуть перераховуватися на рахунковий номер ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівними частинами (а.с.19). У відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 01 листопада 2023 року, (на звернення щодо інформації про осіб, які отримують грошове забезпечення, які належать до виплати молодшому сержанту ОСОБА_4 , що вважається безвісті зниклим за період часу з квітня 2023 року по вересень 2023 року) зазначено, що 27 червня 2023 року до військової частин надійшли документи від ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 11 вересня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли документи від ОСОБА_1 (повнолітнього сина) ОСОБА_4 , та починаючи з 11 вересня 2023 року включно кошти належні для виплати молодшому сержанту ОСОБА_4 , будуть перераховуватися на рахунковий номер ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівними частинами (а.с.23-24). Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2023 року, нарахування грошового забезпечення за період з 01 травня 2023 року по 31 жовтня 2023 року здійснено на реквізити ОСОБА_2 квітень 2023 року 112 055,35 грн; травень 2023 року 110 034,99 грн; червень 2023 року 93 239,98 грн; липень 2023 року 93 239,98 грн. За вказаний період на реквізити ОСОБА_1 нарахувань не було, серпень 2023 року та вересень 2023 року на реквізити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувалось нарахування рівними частинами по 46 619,99 грн (а.с.28). До суду першої інстанції ОСОБА_1 надав медичну документацію, щодо підтвердження його захворювань з дитинства (а.с.115-125). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (далі Закон №2011-ХІІ). Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII). У пункті 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України №260 від 07.07.2018, визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим. Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (п.п.2 і 3 Розділу «XXX. Виплата грошового забезпечення у разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» зазначеного Порядку №260). За нормою ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 (далі Порядок №884). Згідно з п.п. 2-4 Порядку №884, у цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби. За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: -копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); -довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); -копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); -копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); -копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою). Відповідно до п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: -подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; -подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; -подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; -з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку. При цьому, згідно з п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: -військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; -військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Проаналізувавши викладене у сукупності, у разі визнання військовослужбовця безвісти відсутнім за ним зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім`ї за їх заявою на ім`я командира військової частини. Своєю чергою, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Доцільно зауважити, що прийняття рішення про виплату грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, є виключною компетенцією військової частини, в якому проходив службу військовослужбовець. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 3 механізованого відділення, командир машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти, 2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісті 16 квітня 2023 року поблизу н.п. Хромове, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від збройної агресіє РФ. Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин № 20230613-516 від 13 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу особи зниклої безвісті за особливим обставинам 13 червня 2023 року. У ОСОБА_4 є два сини позивач ОСОБА_1 та син від відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також матеріали справи свідчать про те, що 27 червня 2023 року до Військової частин надійшли документи від ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , а 11 вересня 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли документи від ОСОБА_1 (повнолітнього сина) ОСОБА_4 , та починаючи з 11 вересня 2023 року включно кошти належні для виплати молодшому сержанту ОСОБА_4 , перераховуються на рахунковий номер ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівними частинами. За період з 01 травня 2023 року по 31 жовтня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування грошового забезпечення на реквізити ОСОБА_2 . квітень 2023 року 112 055,35 грн; травень 2023 року 110 034,99 грн; червень 2023 року 93 239,98 грн; липень 2023 року 93 239,98 грн. За вказаний період на реквізити ОСОБА_1 нарахувань не було, серпень 2023 року та вересень 2023 року на реквізити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувалось нарахування рівними частинами по 46 619,99 грн. В свою чергу матеріали справи не містять відповідних наказів командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . Звертаючись ОСОБА_1 вважав, що він має право на стягнення з відповідачки набутих грошових коштів у вигляді 50% виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 у період з квітня 2023 року по липень 2023 року, що становить 204 285,16 грн, оскільки таке набуття було результатом поведінки Військової частини НОМЕР_1 , яка помилково здійснила повну виплату такого грошового забезпечення відповідачці, не врахувавши його права на частину такого забезпечення, з посиланням на ст.1212 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження №14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21)). Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)). У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Колегія суддів звертає увагу на те, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 за спірний період з квітня 2023 року по липень 2023 року відбулася на підставі адміністративного акту, а саме наказу командира Військової частини НОМЕР_1 , який на даний час чинний та в судовому порядку не скасований, у зв`язку з чим у спірний період була правова підстава для набуття відповідачкою права на грошове забезпечення. Таким чином кошти отримані ОСОБА_2 у період з квітня 2023 року по липень 2023 року не є такими, що отримані без достатньої правової підстави, тобто застосування в даному випадку вимог ст.1212 ЦК України відсутні. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не звертався ані до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про здійснення такої виплати в спірний період, ані до суду із відповідним адміністративним позовом про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення в період з квітня 2023 року по липень 2023 року. Колегія суддів вважає помилковим застосування в даній справі судом першої інстанції п.24 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, оскільки вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби, що в даному випадку є неприйнятним, оскільки виплата як позивачу, так і відповідачці грошового забезпечення здійснюється на підставі Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №

884. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню. Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, ухвалене в даній справі додаткове рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу також підлягає скасуванню, як таке, що є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3065,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , - задовольнити. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення грошових коштів залишити без задоволення. Додаткове рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3065,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.В. Маміна Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року